У х в а л а
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 червня 2006 року м. Київ
Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Охрімчук Л.І.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2006 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства “Теплові мережі м. Вільногірська” про захист прав споживача,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до комунального підприємства “Теплові мережі м. Вільногірська” про захист прав споживача.
Зазначав, що між ним та відповідачем 17 серпня 2000 року укладено договір про постачання гарячої води та тепло енергії.
Посилаючись на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором, просив списати з нього заборгованість по оплаті неотриманих послуг у розмірі 1 400 грн.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2006 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Судами встановлено, що 17 серпня 2000 року між сторонами укладено договір про постачання гарячої води та тепло енергії.
Позивач звертався до відповідача із заявами про незгоду з нарахуванням за спожиту теплову енергію та неякісне виконання останнім послуг. Відповідно до акту від 21 жовтня 2004 року робота системи опалення в квартирі позивача відповідає вимогам Правил надання населенню послуг по водопостачанню та водовідведенню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним, виходили з того, що відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оскільки позивачем не доведено обставини про те, що відповідач не виконував свої зобов'язання за договором про постачання гарячої води та тепло енергії, то підстав для задоволення позовних вимог немає.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 3 та ч. 5 ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в :
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства “Теплові мережі м. Вільногірська” про захист прав споживача.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.