Справа № 2031/2-183/11
Провадження №2/2031/19/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2012 року Печенізький районний суд Харківської області
у складі:
Головуючого - Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря - Ріпа І.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Печеніги цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Печенізька державна нотаріальна контора про визнання договору про розподіл спадкового майна недійсним,-
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Печенізька державна нотаріальна контора про визнання договору про розподіл спадкового майна недійсним.
Позивачка зазначала, що після смерті її сина ОСОБА_5 відкрилася спадщина на земельну ділянку 7,77 га., яка розташована на території Печенізької селищної ради, Печенізького району, Харківської області. Грошова оцінка землі—82 106,74 га., частки (паю)—1809 грн. (а.с. 10).
Спадкоємцями зазначеного майна є, вона та син померлого ОСОБА_3
2 листопада 2010 року державний нотаріус Печенізької державної нотаріальної контори видав їм свідоцтво про право на спадщину за законом, по Ѕ частці кожному, після чого вони уклали письмовий договір про розподіл спадкового майна. (а.с. 7).
Зазначеним договором, земельна ділянка передається у власність відповідачу, а позивачці - право на майнову частку (пай).
Вважає розподіл спадкового майна помилковим і несправедливим, тому з урахуванням юридичної неосвіченості, стану здоров’я, похилого віку (ІНФОРМАЦІЯ_1), просить визнати договір про розподіл спадкового майна –недійсним, та зобов’язати ОСОБА_3 сплатити їй орендну плату за Ѕ частину земельної ділянки, одержану ним за 2010 - 2011 роки в розмірі—820 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь витрати на сплату судового збору 51 грн. та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -120 грн. Всього-171 грн. (а.с. 3-4).
Позивачка та її представник у судове засідання з’явились, позовні вимоги підтримали, в своїх поясненнях посилалися на обставини, викладені у позові.
Відповідач та його представник у судове засідання з’явились, проти позову заперечували, посилаючись на те, що зміст цього правочину не суперечить закону, укладений особою, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності і наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення останньої.
Крім того, правочин здійснено з дотриманням передбаченої законом нотаріальної форми.
Представник третьої особи –завідуюча Печенізької державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явилась, просила розглядати справу у її відсутності, просила суд прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства.
Заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час ухвалення рішення, суд керуючись вимогами статті 214 ЦПК України вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Керуючись зазначеними вимогами закону, судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
2 листопада 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як спадкоємцями за законом, було укладено договір про розподіл спадкового майна, згідно якого:
ОСОБА_3 стало належати право власності на земельну ділянку площею 7,77 га., яка розташована на території Печенізької селищної ради Печенізького району, Харківської області і передана йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а його бабусі - ОСОБА_1 право на майнову частку пай (а.с. 7).
Грошова оцінка земельної ділянки - 82 106,74 грн., частки (паю) - 1809 грн.
Договір посвідчений державним нотаріусом Печенізької Державної нотаріальної контори Харківської області ВРА 962794 реєстр № 1129 (а.с. 7).
З’ясовуючи обставини, що мають значення для справи та доводи позивачки щодо вчинення правочину під впливом помилки, суд виходив з того, що для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, закон розуміє: таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.
Як вбачається з пояснення позивачки, перебуваючи в Печенізькій Державній нотаріальній конторі, відповідач запропонував їй для більш спрощеного використання та розпорядження спадковим майном, укласти в письмовій формі, договір про розподіл цього майна, не попередивши її про порядок розподілу. Через похилий вік-1924 року народження, юридичну необізнаність, відсутність належної обачності, переоцінку свого досвіду, не знаючи своїх прав і обов’язків та наслідків розподілу спадкового майна, вона посвідчила договір власноручним підписом.
Доводи останньої, що згідно зазначеного договору вона одержала лише право на майнову частку (пай) на суму-1809 грн. без зазначення майнових ознак, суд вважає обґрунтованими.
Грошова оцінка земельної ділянки, що перейшла у власність відповідача, значно перевищує частку паю як: 82 106,74 грн. до 1 809 грн. у грошовій сумі.
Що стосується вимог позивачки стосовно визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, яка на її думку становить не менше 1% від вартості належній їй частині ділянки—410 грн. (82 106,37 грн. : 2 х 1%=410,53 грн.), то суд вважає таким, що підлягає задоволенню на пред’явлену нею суму.
Із довідки ТОВ «Печенізьке»від 21.01.2012 року вбачається, що станом на 26 січня 2012 року ОСОБА_3 за користування земельною ділянкою було виплачено орендної плати за 2010 рік-1 891,93 грн., в т.ч прибутковий податок складає 283,79 грн.
За 2011 рік орендна плата за користування земельною ділянкою ОСОБА_3 не виплачена, тому позовна вимога у цій частині не підлягає задоволенню.
Достовірність довідки посвідчена підписом директора Товариства - ОСОБА_6.
Таким чином, стягненню на користь позивачки підлягають виплати за 2010 рік у сумі –410 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Печенізька державна нотаріальна контора про визнання договору про розподіл спадкового майна недійсним в повному обсязі, а в частині орендної плати за Ѕ частину земельної ділянки одержану ОСОБА_3 у 2010, 2011 році задовольнити частково.
Розподіл судових витрат провести наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі-25,50 грн. та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі-60 грн., всього-85,50 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4-8,10,11,60,88,209,212,213,214,215,218 ЦПК України, ст.ст. 15,16,215,229 ЦК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Договір про розподіл спадкового майна, посвідчений нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори 2 листопада 2010 року ВРА №962794, зареєстрованого в реєстрі №1129, укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_1, згідно з яким ОСОБА_3 передано право приватної власності на землю, площею 7,77 га., яка розташована на території Печенізької селищної ради, Печенізького району, Харківської області, грошова оцінка землі становить 82 106,74 грн., а ОСОБА_1 право на майнову частку (пай), яка становить 1 809 грн. визнати - недійсним.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 орендну плату за Ѕ частину земельної ділянки, яка розташована на території Печенізької селищної ради, Печенізького району, Харківської області, отриманої ним у 2010 році, у розмірі - 410 грн (чотириста десять гривень).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі-25,50 грн. (двадцять п’ять гривень 50 коп.) та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі-60,00 грн. (шістдесят гривень), всього –85,50 грн (вісімдесят п’ять гривень 50 коп).
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: Д.В. Цвірюк