Справа №2-1236/11

Провадження №2/406/173/2012

Р І Ш Е Н Н Я

04 травня 2012 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі:

головуючого –судді Дігтярь Н.В.

при секретарі –Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод «Любомирівка», третя особа відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод «Любомирівка»про розірвання договору оренди земельної ділянки (паю).

В подальшому позивач двічі змінював предмет позовних вимог.

04 травня 2012р позивач звернувся з позовом в остаточній редакції про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що має у власності земельну ділянку площею 6, 7625га.

10 січня 2007року між нею та Відкритим акціонерним товариством «Племзавод «Любомирівка»було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який було зареєстровано 23 квітня 2007року у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру. Підприємство - орендаря представляв директор ВАТ «Племзавод «Любомирівка»ОСОБА_2, який підписав договір оренди. Але в порушення умов договору підприємство не платило їй орендну плату, недобросовісно виконувало свої обов’язки за умовами договору.

В 2010 році ОСОБА_2 запросив її на збори, де їй та іншим орендодавцям повідомив про зміни в назві підприємства і необхідності в зв’язку з цим ще раз підписати договори оренди, після чого фінансові труднощі підприємства зникнуть і між ними буде проведено повний розрахунок по оплаті орендної плати. Викликавши в неї довіру, директор ОСОБА_2 надав їй договір оренди земельної ділянки, який вона підписала.

Як їй стало відомо,14 березня 2011року відповідач ТОВ «Племзавод «Любомирівка»зареєстрував оспорюваний договір оренди у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, термін дії договору складає 5 років, до 14 березня 2016року.

Таким чином, відповідач ввів її в оману, викликавши в неї довіру тим, що вона підписує той самий договір оренди з тим самим орендарем - ВАТ «Племзавод «Любомирівка»і директором ОСОБА_2 Фактично її змусили підписати договір оренди на 5 років з іншим підприємством, тоді як первійсний договір з ВАТ «Племзавод «Любомирівка»повинен був закінчити свою дію 23 квітня 2012року. Спірний договір діє всупереч її волі до 14 березня 2016року, що суперечить ст.203 ЦК України і є недійсним відповідно ст.215 ЦК України.

Крім того, їй стало відомо, що ОСОБА_2 не був директором ТОВ «Племзавод «Любомирівка», не був уповноважений підписувати договори від імені відповідача, не мав юридичного права реєструвати договір у відділі Держкомзему. Вона не приймала участь у реєстрації договору, не надавала довіреності від свого імені для його реєстрації, і ОСОБА_2 на той час знаходився під вартою у СІЗО, тому вказаний договір був підписаний з боку відповідача не уповноваженою особою. Директором підприємства був і є ОСОБА_3

Прохає визнати недійним правочин за підставами ст.ст.229 та 230 ЦК України.

Крім того вона помилялась щодо істотних умов даного договору оренди земельної ділянки.

Про фіктивність та нікчемність договору оренди земельної ділянки також свідчить той факт, що правочин фактично не мав мети на реальне настання правових наслідків, так як акт прийомки-передачі, що був доданий до матеріалів справи разом із договором не містить дати підписання. Також у цьому акті не зазначено, на підставі якого саме договору була ніби-то передана земельна ділянка відповідачу.

Відсутність зазначення дати підписання акта прийму-передачі земельної ділянки свідчить про те, що зазначені дії були фіктивними, не реальними, лише на папері. В дійсності, земля вже давно була передана в оренду ще задовго до підписання спірного договору та фіктивного акту прийому-передачі.

Крім того. відповідно до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», необхідною істотною умовою договору оренди землі є умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Таких істотних умов не існує у оскаржуваному договорі оренди землі, а відсутність у договорі оренди землі однієї із зазначених у ст. 15 ЗУ «Про оренду землі»істотних умов є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладенні в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснив, що 21 грудня 2009року між позивачем та ТОВ «Племзавод «Любомирівка»було укладено договір оренди земельної ділянки (паю), належної позивачу, у вказаний час директором підприємства був ОСОБА_2. який підписав договір як керівник підприємства. Сам договір оренди було зареєстровано в березні 2011року, коли ОСОБА_2 директором вже не був. Договір вважається укладеним з моменту реєстрації, тому плату за оренду земельної ділянки за 2011рік позивач отримала зерном, що підтверджується відомостями про отримання зерна. Позивач не доказів відомостей укладення договору під помилкою або в результаті обману з боку відповідача.

Представник третьої особи покладається на розсуд суду, пояснив, що у відділі Держкомзему відсутня реєстрація договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Племзавод «Любомирівка»в період з 2007 по 2010роки. У 2011році було зареєстровано договір оренди земельної ділянки між позивачем та ТОВ «Племзавод «Любомирівка», відразу після надходження договору на реєстрацію та оплату реєстрації. Хто надавав договір на реєстрацію відомості відсутні.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за слідуючими підставами:

За вимогами ст.11 ЦПК України- суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть учать у справі.

Ст.13 Закону України «Про оренду землі»- визначено поняття договору оренди землі: Договір оренди землі- це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ЯЕ № 483121 від 4 жовтня 2007року позивач є власником земельної ділянки площею 6,7625га, розташованої на території с.Соколівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Між позивачем та ТОВ «Племзавод «Любомирівка»в 2009році було укладено договір оренди змеленої ділянки, строком на 5 років, починаючи з дати його реєстрації, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області 21 лютого 2011року.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України, на яку, як на підставу позовних вимог, посилається позивач - якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За ч.1 ст.229 ЦК України- істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Позивач посилається на обман з боку відповідача, який виявився в повідомленні директором ВАТ «Племзавод Любомирівка»на той час ОСОБА_2 позивачеві того, що змінюється назва підприємства –орендаря, з яким позивачем було в 2007році укладено договір оренди вказаної земельної ділянки: з ВАТ «Племзавод «Любомирівка»на ТОВ «Племзавод «Любомирівка». Інші умови та строк дії договору не змінювалося, в зв’язку з чим позивач підписала невідомо що, бо не читала текст того, що підписувала, а вважала, що той же договір, тільки в частині зміни назви підприємства - орендаря.

Доказу, як помилки відносно наміру укладати договір оренди земельної ділянки з відповідачем, так і обману з боку відповідача, який було ним здійснено з ціллю підписання спірного договору позивачем, позивач ОСОБА_1 та її представник суду не надали.

Навпаки, наявність договору оренди земельної ділянки, укладеної між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Племзавод «Любомиріка»в 2007році та його реєстрацію з 2007р по 2010р заперечує відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі. Відсутність реєстрації договору оренди між позивачем та ВАТ «Племзавод «Любомирівка»підтвердив в судовому засідання представник позивача, який особисто з представником відділу Держкомзему дослідив журнали реєстрації договорів оренди і впевнився про відсутність такої. Договір оренди земельної ділянки вважається укладеним з моменту його реєстрації у відповідному відділі Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки.

Доводи представника позивача, що наявність договору оренди земельної ділянки між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Племзавод «Любомирівка»підтверджується оплатою з боку ВАТ «Племзавод «Любомирівка»в 2007-2010рр податку на землю за ОСОБА_4 не є доказом укладання договору оренди, оскільки такий може бути укладено тільки в письмовій формі, з визначенням усіх істотних умов, в тому числі строку його дії, розміру орендної плати, прав та обов’язків сторін, відповідальності сторін та інше, та зареєстрованого у встановленому законодавством України порядку. Усна домовленість про обробіток землі на будь-яких умовах не є договором оренди. Тим самим договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ВАТ «Племзавод «Любомирівка» є неукладеним. І посилання позивача, що на період підписання договору оренди земельної ділянки з відповідачем діяв інший договір оренди земельної ділянки з іншим підприємством –безпідставні, і заперечують доводи позивача як про введення її в оману відповідачем, так як і її помилку відносно укладання спірного договору оренди.

Тим самим позивач не надала суду доказів тих обставин, які викладено в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог.

Позивач не надав доказів, що він не мав волевиявлення на укладання договору, оскільки платіжними відомостями ТОВ «Племзавод Любомирівка»за 2011рік підтверджується отримання позивачем орендної плати саме від ТОВ «Племзавод «Любомирівка».за 2011рік.

Безпідставні і доводи позивача, що в період підписання договору ОСОБА_2, яким підписано договір з боку відповідача, не був директором ТОВ «Пле6змавод «Любомирівка», що заперечуються повідомленням Верхньодніпровської ОДПІ, за даними реєстраційного обліку в якій саме ОСОБА_2 був директором ТОВ «Племзавод «Любомирівка»с 07 квітня 2009року по 21 травня 2010року.

А місцях позбавлення волі він перебував з 11 січня по 7 жовтня 2011року, тобто на день реєстрації договору, але в той час директором вже був Шевченко, що підтверджується тим же повідомленням податкової інспекції.

Зміна директора на день реєстрації не є підставою для визнання недійсним договору, тим більше що вказану обставину не оспорює підприємство, яке представляв ОСОБА_2 в 2009році.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Ч.3 та ч.5 ст.203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суду не надано доказів відсутності волевиявлення позивача на укладання договору оренди з відповідачем, оскільки нею отримана орендна плата за 2011рік.

За вимогами ст.10 ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Суду не надано доказів відсутності волевиявлення позивача на укладання договору оренди з відповідачем, оскільки нею отримана орендна плата за 2011рік.

Посилання представника позивача на те, що укладений договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, так як в акті прийму –передачі земельної ділянки відсутня дата та номер договору оренди земельної ділянки суд вважає безпідставними .

Відповідно до п.6 договору оренди земельної ділянки встановлено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її прийому-передачі. Так як договір оренди земельної ділянки був зареєстрований лише 21.02.2011 року, то відповідно і акт прийому-передачі земельної ділянки є чинним з даної дати. Відсутність у даному акті номеру договору оренди земельної ділянки пояснюється тим, що номер договору оренди земельної ділянки визначається відділом держкомзему в зв’язку з його реєстрацією, тому до реєстрації договору оренди земельної ділянки такий номер не міг бути проставлений. Крім того в акті прийму-передачі земельної ділянки зазначені дані, що індивідуалізують його, та дають можливість зробити висновок, що він складений відносно передачі земельної ділянки в оренду, належної позивачу, так як в ньому зазначено її прізвище та ініціали, назва господарства, що приймає земельну ділянку в оренду, площа земельної ділянки, серія та номер державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, належної позивачу. Факт підписання даного акту прийому-передачі земельної ділянки ОСОБА_2В, який на момент реєстрації договору вже не був директором ТОВ «Племзавод «Любоимрівка»не дає підстав вважати його недійсним з наведених вище підстав. Крім того, позивачем не надано суду доказів про те, що земельна ділянка після реєстрації договору не була передана відповідачу, та не використовувалась ним. А навпаки, надані відповідачем докази про сплату орендної плати за договором оренди даної земельної ділянки, підтверджують той факт, договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, так як позивач отримала плату за користування належною їй земельною ділянкою, а відповідач прийняв земельну ділянку та використовував її для досягнення мети свого господарювання.

Посилання представника позивача на порушення вимог постанови КМУ від 9.09.2009 року № 1021 щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки, так як позивач особистої заяви на реєстрацію договору не писала і нікого не уповноважувала це робити суд вважає безпідставними, так як відповідно до п.2 пп.13-2 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого Постановою КМУ України від 09.09.2009 року № 1021 Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням на підставі заяви в тому числі і набувача права на земельну ділянку

За вимогами ст.10 ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Оскільки позивачем не надано доказів її помилки щодо укладання договору оренди, відсутності її волевиявлення, обману з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги позивача за даними підставами задоволенню не підлягають.

Істотними умовами будь-якого договору є умови про його предмет, строк та розмір оплати, якщо договір оплатний. Дані умови сторонами визначені в укладеному договорі.

Умови, що визначені ЗУ «Про оренду землі» законом як істотні є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ст..15 Закону України «Про оренду землі», однією із істотних умов договору є умова щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

В укладеному між сторонами договорі дана умова не передбачена.

Відповідно до ч.2 ст.15 ЗУ «Про оренду землі»встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.4-6, 11, 17, 19 цього закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до вимог закону.

Судом встановлено, що договір оренди землі, укладений між позивачкою та відповідачем був зареєстрований відділом Держкомзему у Верхньодніпровському районі. Тому суд вважає, що навіть при відсутності даної умови, хоч її закон і відносить до істотних, договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачкою та відповідачем не може бути визнаний недійсним. Так як виходячи з пояснень представника відповідача дана умова не була включена до договору, тому що відповідач не мав наміру передавати дану земельну ділянку в заставу. Спір між сторонами виник не з тих підстав, що відповідач передав земельну ділянку в заставу, а в договорі даної умови не передбачив. Крім того позивачем не зазначається яким чином ця обставина впливає на дію договору, на виконання орендарем своїх обов»язків, та яким чином порушуються права її як орендодавця. Сам по собі цей факт не впливає на дійсність договору оренди, враховуючи наявність в ньому дійсно істотних умов, без яких договір не відповідав би своєму призанченню. Крім того на думкку суду така умова була б істотною для даного договору, якби в дійсності сторони мали б наміри передавати земельну ділянку в заставу, або вносити до статутного фонду право оренди земельної ділянки, але так як їх в дійсності не існує, даний пункт договору носитиме лише декларативний характер.

Виходячи з вищевикладеного с суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним в зв’язку з відсутністю в ньому усіх істотних умов передбачених Законом України «Про оренду землі»також потрібно відмовити.

Так як суд відмовляє в задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод «Любомирівка», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 21 лютого 2011року у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. А особами, які брали участь в судовому розгляді, але не були присутні при оголошенні рішення - в той же строк з дня отримання копії рішення суду.

Головуючий -