Справа № 2 - 905/2008 рік

                            ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

                            ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

     26 травня 2008 року                  м. Дніпродзержинськ

     Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області  у складі: судді Алькової С.М., при секретарі Золотих Л.М.,

     Розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління Міністерства внутрішніх справ  України в Дніпропетровській області  про стягнення заборгованості по заробітній платі  та стягнення моральної шкоди,

                               ВСТАНОВИВ:

     Відповідач у судове засідання не з'явився.

     Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що  наказом № 23 від 29 травня 2007 року він  був прийнятий на роботу  на підприємство  відповідача - Державне спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство Управління Державної автоінспекції при Управлінні МВС України в Дніпропетровській області  майстром Дніпродзержинської дільниці.  20 листопада 2007 року в зв'язку  з ліквідацією підприємства  він був звільнений  з роботи  по ч.1 ст. 40 КЗпП  України  на підставі Наказу про звільнення № 60 від 20.11. 2007 року. При звільненні з підприємства йому не була   виплачена заборгованість по заробітній платі. Він звертався  до начальника   відповідача  із  проханням погасити заборгованість по заробітній  платі, але  заробітна   плата  так  йому  і не була  виплачена. Заборгованість по заробітній платі складає 2345,26 грн., яку він  просить стягнути   з відповідача у судовому порядку, а також стягнути  з відповідача на  його користь моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Відповідач у судове  засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить  телеграфне повідомлення, у якому зазначено, що  відповідач особисто отримав  телеграму  про виклик  до суду,   а тому відповідно до ст.. 76 ч. 3 ЦПК України  відповідач  вважається повідомленим про день та час  розгляду справи, про причини своєї неявки  відповідач суд не повідомив. В зв'язку з тим, що суд не має  відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд  відповідно до ст.. 169 ч. 4 ЦПК України вирішує справу  на підставі  наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст.. 224 ЦПК України  у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі  наявних у справі даних чи доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечує проти розгляду справи у відсутність відповідача та ухвалення заочного рішення. Позивачу роз'яснений   порядок перегляду заочного рішення  за заявою відповідача.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

     У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги  у повному обсязі,  просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 2345,26 грн., а також стягнути з відповідача моральну шкоду, яку  він  оцінює  у 1000 грн., і яка полягала  у тому, що він  був  вимушений  терпіти  незручності в зв'язку  з невиплатою заробітної плати, він не міг планувати  свій  бюджет,  повинен був обмежувати себе в свою родину, у якій виховується двоє неповнолітніх дітей,  у придбанні продуктів харчування  та необхідних предметів вжитку,  і повинний був витрачати свій час  та грошові кошти  для надання  йому  юридичних послуг з метою звернення до суду для захисту  своїх  порушених прав. Просить позов  задовольнити    у повному обсязі.

     Суд, вислухав позивача та  дослідивши  матеріали  цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1.   підлягає  задоволенню у повному обсязі.

     Судом були встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

     Позивач ОСОБА_1 дійсно працював  в Державному спеціалізованому  монтажно-експлуатаційному підприємстві Управління Державної автоінспекції при Управлінні МВС України в Дніпропетровській області  майстром Дніпродзержинської дільниці з29 травня 2007 року (наказ № 23 від  29.05.2007 р.), був  звільнений з підприємства 20 листопада 2007 року  в зв'язку  з ліквідацією  підприємства   по ч.1 ст. 40 КЗпП України ( наказ № 60 від 20.11.2007 року), що підтверджується копією  трудової  книжки позивача (а.с. 6).

     Відповідно до довідки, що надана начальником  Державного  спеціалізованого  монтажно-експлуатаційного підприємства Управління Державної автоінспекції при Управлінні МВС України в Дніпропетровській області позивач ОСОБА_1 дійсно працював  на підприємстві  відповідача  майстром на Дніпродзержинській виробничій   ділянці і заборгованість по заробітній платі, яка не виплачена позивачу  складає  2345,26 грн. ( а.с. 7).

     Тобто судом достовірно встановлений   факт  невиплати  позивачу  заробітної  плати  відповідачем в розмірі 2345,26 грн.

     Відповідно до ст.. 116 КЗпП України при звільнені   працівника виплата всіх сум, що належать   йому  від підприємства проводиться  в день звільнення.

     Але позивачу   і до  цього  часу заборгованість  по заробітній платі не виплачена, а тому  вона  підлягає стягненню у судовому порядку.    

     Суд вважає,   що підлягає  задоволенню і позовні вимоги позивача  щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, спричиненою  невиплатою їй компенсації втрати частини заробітної плати.

     Відповідно  до ст. 237-1 Кодексу законів про працю  відшкодування власником або уповноваженим ним органів  моральної шкоди працівнику здійснюється у випадку, якщо порушення його  законних прав спричинили моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткового зусилля для організації свого життя.

Як було встановлено в судовому засіданні, відповідач  при звільненні  не виплатив йому заробітну  плату в сумі 2345,26 грн.

     Згідно ст.  1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна  фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіями, відшкодовується особою, що заподіяла її, при наявності її провини.

     Визначення моральної шкоди  визначається у ст. 23 ЦК України й у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування  морального (немайнового)  шкоди», Так, під моральною шкодою варто розуміти  втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними  діями  або бездіями  інших осіб.

Порушення конституційних прав  позивача з боку  відповідача, спричинили  позивачу моральну шкоду, позивач  вимушений був терпіти ряд  незручностей, не мав можливості планувати  свій  бюджет,  повинен був обмежувати  себе і свою родину, в якій виховується двоє неповнолітніх  дітей, у придбанні продуктів харчування та необхідних предметів вжитку, повинен   був витрачати свій  час та грошові  кошти  для отримання   відповідної правової допомоги.

Оскільки  відшкодування моральної шкоди є компенсацією  за втрати немайнового характеру, він підлягає відшкодуванню одноразово.

При визначенні  розміру відшкодування моральної шкоди суд ураховує такі фактори, як  глибину  психологічного дискомфорту, значні порушення душевної рівноваги, тривалість страждань, які отримав позивач, позбавлення його можливості  реалізувати  своє право на оплату праці; а також ураховує вимоги розумності й справедливості.

Керуючись  ст. ст. 237 -1 КЗпП України,  ст. ст. 23, 1167 ЦК України, Постановою КМ України  від 20.12. 1997 року  № 1427, ст. ст. 208, 209, 215, 218 ЦПК України,                      

                               ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  до Управління Міністерства внутрішніх справ  України в Дніпропетровській області  про стягнення заборгованості по заробітній платі  та стягнення моральної шкоди, задовольнити  у повному  обсязі.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ  України в Дніпропетровській області на користь  ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі  в сумі 2345,26 грн. (дві тисячі триста сорок п'ять ) грн.. 26 коп. та моральну шкоду в сумі 1000 грн. (одна тисяча)  грн.. 

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинський завод  електричних виконавчих механізмів»   судовий збір на користь держави у сумі 51 (п'ятдесят одна) грн. та у сумі 8,50 грн. ( вісім) грн. 50 коп. за стягнення моральної шкоди, витрати  з інформаційно-технічного  забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 (тридцять) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному  порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -  денний строк з дня  проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії в апеляційну інстанцію або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

     Заочне рішення може бути переглянуто  судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:                                    С.М. Алькова