Справа № 2 - 1051 - 2008 р.

                                                                        РІШЕННЯ

                                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            23 травня 2008 року                                                                             м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: судді  Алькової С.М., при  секретарі Золотих Л.Н.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи -  ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Третя державна нотаріальна контора про визначення часток у спільному майні,

                                                                        ВСТАНОВИВ:

            Відповідачі  при попередньому   розгляді   справи позов   по суті та обставинами визнали  повністю, про що надали суду  письмові  заяви.

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом,  посилаючись на те, що  він знаходився у зареєстрованому шлюбі з  ОСОБА_4 з 23 серпня 1975 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4   померла, і після її смерті відкрилася спадщина  у вигляді частки квартири, яка розташована у АДРЕСА_1 яка належить на праві спільної сумісної власності йому, його померлій дружині ОСОБА_4, та їх дітям - відповідачам у справі -  ОСОБА_2. та ОСОБА_3Свідоцтво про право власності на вищезазначену квартиру було видано  30 червня 1999 року  відповідно до розпорядження  Фонду комунальної власності.  Після смерті дружини єдиним спадкоємцем частки квартири є він, позивач у справі,  так як відповідачі, які також є спадкоємцями  першої черги за законом,  відмовилися від прийняття спадщини на його, позивача,  користь,  він у  встановлений законом  строк прийняв спадщину та звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але у видачі  свідоцтва про право на спадщину  нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори йому було відмовлено в зв'язку з тим, що не визначена частка, яка належала померлій дружині у праві спільної сумісної власності. Вважає, що їм, кожному,  у тому числі і його  померлій дружині, належала 1\4 частка квартири, так як ніякої домовленості щодо  визначення часток між ним, дружиною та  відповідачами не було, тому просить суд визначити  спадкову  частку,  яка належала його померлій дружині,  у спільній  сумісній власності,   у розмірі 1\4 частки квартири,  та визначити, що  він  та відповідачі, кожний,  є власниками  1\4 частки квартири, тим самим задовольнити   позов, ухваливши  рішення при попередньому розгляді  справи.

Відповідачі при попередньому розгляді справи  позов по суті та за обставинами справи   визнали  у повному обсязі,  не заперечують проти ухвалення рішення при попередньому   розгляді справи.

До попереднього розгляду справи  треті особи надали суду заяви, в якій зазначили, що проти позову  не заперечують, та просять розглядати справу у відсутність їх представників та ухвалити рішення при попередньому розгляді справи, враховуючи відсутність спору та заперечень щодо позову з боку ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації»  та Третьої  Дніпродзержинської державної нотаріальної контори.

            Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до  ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється  судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно ст. 174 ч.4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Зі згоди сторін суд ухвалює рішення при попередньому розгляді справи.

            Вивчивши  матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав. Судом були встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» позивачем, його померлою дружиною та  відповідачами у справі, які  є дітьми  позивача та померлої ОСОБА_4 (свідоцтво про право власності  на житло - а.с.18)  була приватизована квартира, яка розташована у АДРЕСА_1, про що  30 червня 1999 року Фондом комунальної власності  м. Дніпродзержинська  було видано свідоцтво про право власності на житло, згідно з яким   позивач, його померла дружина ОСОБА_4, та їх діти  ОСОБА_2 яка  після  реєстрації шлюбу  змінила  прізвище  на ОСОБА_2 ( а.с. 10-12), та  ОСОБА_3 були визнані  власниками нерухомого майна - квартири по АДРЕСА_1,  в свідоцтві про право власності на житло  зазначено, що  квартира  належить  позивачу, його померлій дружині,  та відповідачам  на  праві спільної сумісної власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1  померла  дружина  та мати  сторін у справі  (свідоцтво про смерть  (а.с. 15), і після її смерті   відкрилася спадщина у вигляді частки квартири, в якій позивач проживав на час  смерті  дружини, і де залишився проживати  після  її смерті.

 Постановою нотаріуса Третьої Дніпродзержинської  державної нотаріальної контори від 22 квітня 2008 року  позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої дружини в зв'язку з тим,  що не визначена частка у спільній сумісній власності на квартиру, яка належала  померлій ОСОБА_4 (а.с.17 - постанова нотаріуса).

Відповідно до технічного паспорту  на  квартиру та  свідоцтва про право власності на  житло ( а.с. 18 - 20)   право   власності на  вищевказану квартиру  зареєстровано за  позивачем, померлою  ОСОБА_4, та їх дітьми - відповідачами у справі,  як приватна спільна сумісна  власність без  визначення часток співвласників, хоча будь яким договором  правовий режим  сумісної власності  співвласниками квартири не визначався.

Відповідно до ст. 355 майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить  їм на праві  спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві  спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

При  видачі  Фондом комунальної власності свідоцтва  про право власності на житло було  визначено,  що квартира передавалася  позивачу та членам  його сім'ї  у спільну  сумісну  власність.  Відповідно до ст. 8  Закону України  «При приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року (з наступними змінами)  встановлювалося, що передача займаних квартир (будинків) в порядку приватизації здійснюється в спільну сумісну або спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають  в даній квартирі.

Приватизував квартиру, кожен із  них набув  рівну з іншим частку  квартири у власність, тобто 1\4 частку в праві спільної власності.

Відповідно до ст. 370 ч.2 ЦК України в разі виділу  частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників  у  праві  спільної сумісної власності  є рівними.

Як було встановлено,  між позивачем, його померло. дружиною, та їх дітьми - відповідачами у справі, не було домовленості  щодо розміру  часток у праві спільної сумісної власності,  тому  суд вважає, що   кожному співвласнику, у тому числі  і померлій  ОСОБА_4, одному із чотирьох співвласників  квартири,  належала на праві власності 1\4 частка квартири по АДРЕСА_1

Таким чином, визнання відповідачами позову не  суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб,  і тому суд вважає, що позов  ОСОБА_1 про визначення часток у спільному майні підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись  ст. ст. 355, 356, 357 ЦК України,  ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 130, 174 ЦПК України, суд,                                                                     ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи -  ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Третя державна нотаріальна контора про визначення часток у спільному майні,  задовольнити.

            Визначити частку померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у спільному майні в розмірі 1\4 частки у праві спільної   власності  на квартиру по АДРЕСА_1

            Визначити, що  ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, кожному,  належить  по 1\4 частці  у праві спільної  власності  на квартиру по АДРЕСА_1.

            Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                        Суддя:                                                                         С.М. Алькова