СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
17 червня 2008 року | Справа № 2-25/15776-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Карасевич Віктор Миколайович, доручення № б/н від 14.06.08;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МініАрт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 27 лютого 2008 року у справі №2-25/15776-2007
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро "Роторні екологічні системи" (вул. Машинобудівна, 46, м. Київ, 03680)
до товариства з обмеженою відповідальністю "МініАрт" (вуд Беспалова, 41/5, Сімферополь, 95007)
про стягнення 197078,44 грн.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю „Дослідно-конструкторське бюро ”Роторні екологічні системи” - звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Мініарт” про стягнення заборгованості у розмірі 197078,44 грн., у тому числі: основний борг - 89765,95 грн., штраф у розмірі 107312,49 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що у порушення взятих на себе зобов'язань за договором № 42 від 30.08.2005, відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі здійснено оплату виготовленої та переданої позивачем поліграфічної продукції, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2008 року у справі № 2-25/15776-2007 (суддя Копилова О.Ю.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 109765,95 грн., держмито у сумі 1097,66 грн., 65,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, враховуючи її визнання відповідачем. В частині стягнення штрафних санкцій місцевий господарський суд зазначив, що їх розмір завищено оскільки відповідач знаходиться у важкому фінансовому становищі, а також сума штрафу надмірно велика у порівнянні з сумою основного боргу.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2008 року у справі № 2-25/15776-2007 (суддя Копилова О.Ю.) внесено виправлення до мотивувальної частини та пункту 2 резолютивної частини рішення від 27 лютого 2008 року, а саме: вказано суму штрафу 44476,70 грн.
Відповідач оскаржує судове рішення від 27 лютого 2008 року у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, заявник апеляційної скарги не погоджується із розміром штрафних санкцій, оскільки безпосередньо пунктом 8.3. укладеного між сторонами Договору № 42 від 30.08.2005 незаконно передбачене стягнення штрафу у розмірі 0,5 відсотку вартості продукції за кожний день прострочки, у той час як діюче законодавство передбачає або стягнення пені, яка нараховується за кожний наступний період прострочки виконання зобов’язання, або стягнення єдиноразової суми у вигляді штрафу.
Більш детально доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 27 травня 2008 року суддів Горошко Н.П. та Плута В.М. у складі колегії замінено на суддів Голика В.С. та Борисову Ю.В., головуючим у справі призначено суддю Голика В.С.
У судове засідання, призначене на 17 червня 2008 року, представник відповідача не з’явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи те, що явка у судове засідання це право, а не обов’язок сторони, а неявка сторони не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вирішила можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.08.2005 між позивачем та відповідачем укладений договір № 42 на виготовлення поліграфічної продукції, відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виготовник зобов'язується виготовити та передати замовнику поліграфічну продукцію у відповідності до опису та на умовах, які викладені в додатку до даного договору (специфікація № 1), які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 2.1. та 2.2., вартість та ціна продукції визнаються у рахунках - фактурах.
Згідно з пунктом 5.1. Договору, закінчення робіт за даним Договором оформлюється накладною здачі - прийому продукції.
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно оплатити вартість продукції.
Також, договором, зокрема, пунктами 8.1. та 8.3. передбачено, що за порушення строків виготовлення продукції за виною виготовника, останній оплачує замовнику штраф у розмірі 0,5% вартості продукції за кожен день прострочки, за порушення строків оплати вартості або приймання продукції замовник оплачує виготівнику штраф у розмірі 0,5% вартості продукції за кожен день прострочки.
У виконання умов договору № 42 від 30.08.2005, позивачем була поставлена відповідачу продукція, на суму 89765,95 грн., що підтверджується накладеними: № 02296 від 06.12.2006 на суму 34950,00 грн., № 02320 від 08.12.2006 на суму 16380,00 грн., № 02377 від 14.12.2006 на суму 4799,99 грн., № 02473 від 25.12.2006 на суму 4800,00 грн., № 02504 від 28.12.2006 на суму 576,00 грн., № 00363 від 03.03.2007 на суму 16559,96 грн., № 00509 від 27.03.2007 на суму 11700,00 грн.
На оплату поставленої продукції позивачем, відповідачу були виставлені рахунки -фактури: № 01891 від 23.11.2006 на суму 61505,99 грн., № 00080 від 17.01.2007 на суму 16559,96 грн., № 00416 від 14.03.2007 на суму 11700,00 грн., всього на суму 89765,95 грн.
20.06.2007 за вих.. № 269/1 та 17.09.2007 за вих.. № 414/1 на адресу відповідача, позивачем було направлено претензії про погашення суми боргу.
16.08.2007 відповідачем на адресу позивача за вих.. № 643 був направлений гарантійний лист, відповідно до якого відповідач гарантував оплатити суму заборгованості у розмірі 89765,95 грн. до 01.12.2007, відповідно до запропонованого графіку.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В матеріалах справи наявна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Мініарт” від 20.02.2008 про визнання боргу у сумі 89765,95 грн., а тому судова колегія погоджується із місцевим господарським судом у тому, що позов у даній частині підлягає задоволенню.
Стосовно стягнення штрафних санкцій апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому Договором.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, пунктом 8.3. укладеного між сторонами Договору передбачено, що за порушення строків оплати вартості або приймання продукції замовник оплачує виготовнику штраф у розмірі 0,5 % вартості продукції за кожен день прострочки.
Проте, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку сума штрафних санкцій, які просить стягнути позивач - 88953,39 грн. –є надмірно великою у порівнянні з сумою основного боргу - 89765,95 грн., а тому її слід зменшити до 44476,70 грн. Місцевий господарський суд, зменшуючи суму штрафу, також правильно прийняв до уваги визнання основного боргу відповідачем.
Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на те, що визначений пунктом 8.3. Договору порядок розрахунку розміру штрафу є незаконним, колегія суддів зазначає, що вказаний Договір підписаний сторонами, не визнаний недійсним у встановленому діючим законодавством порядку, а тому відповідач повинен виконувати його умови, а також нести встановлену Договором відповідальність за невиконання зобов’язань за договором.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заявник апеляційної скарги не надав судовій колегії доказів, які б спростовували вищевикладене, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим апеляційний господарський суд не вбачає.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МініАрт" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2008 року у справі № 2-25/15776-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді Ю.М. Гоголь
Ю.В. Борисова