СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
17 червня 2008 року | Справа № 5020-5/106 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Антонової І.В.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Лісника Володимира Григоровича, паспорт АР 427372 від 15.02.08 директора товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гевс ЛТД";
відповідача: не з'явився, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради;
третьої особи: не з'явився, Севастопольської міської ради;
розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокимов І.В.) від 11 квітня 2008 року у справі № 5020-5/106
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гевс ЛТД"
(вул. Леніна, 18, місто Севастополь, 99011)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
(вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)
за участю третьої особи: Севастопольської міської ради
(вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)
про спонукання до укладення договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.04.2008 року у справі № 20-5/106 позов товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Гевс ЛТД” задоволено. Зобов`язано Фонд комунального майна Севастопольської міської ради укласти з позивачем та належним чином оформити договір довгострокової оренди нежитлового приміщення площею 400,9 кв.м. по вул.Леніна, 18 в м.Севастополі на тих же умовах та на той же строк, як і раніше діючий.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив про скасування рішення як прийнятого з порушенням норм матеріального і процесуального права та про відмову у позові.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
У судове засідання, яке було призначено на 17 червня 2008 року представники відповідача та третьої особи не з`явились.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін.
За клопотанням позивача судочинство здійснювалось російською мовою.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.
У березні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Гевс ЛТД” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, просило зобов’язати укласти та належним чином оформити договір довгострокової оренди нежитлового приміщення площею 400,9 кв.м. по вул. Леніна, 18 в м.Севастополі на тих же умовах та на той же строк, як і раніше діючий, посилаючись на те, що відповідачем безпідставно порушується право позивача на оренду нежитлового приміщення за адресою: вул. Леніна, 18 в м. Севастополі.
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним з огляду на те, що договір № 1974 від 16.12.1996 припинив свою дію.
Оскаржене рішення мотивоване посиланням на норми Законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Матеріали справи свідчать, що 06.08.1996 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (продавець) у місті Севастополі та позивачем (покупець), укладено договір № 245/40к купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу ДКП "Магазин № 54" (а.с. 15-18).
Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів 1/915 від 17.07.1990 будинок по вул. Леніна, 18 міста Севастополя визнано таким, що перебуває на державному обліку як пам'ятник архітектури місцевого значення під номером 3.2.6/45-Св-2.12.1.
Зазначена обставина стала перешкодою для приватизації позивачем вищзгаданого приміщення.
Відповідно до частини 3 пункту 3 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", передбачено за наявності заборони на приватизацію будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації, або у разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються у встановленому порядку власникам приватизованих об'єктів в оренду на строк не менш як десять років.
На виконання Указу Президента "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" № 827/94 від 30 грудня 1994 року (із змінами , внесеними згідно з Указом Президента № 41/95 від 02.06.1995 року) було запроваджено продаж патентів на право оренди приміщень.
На виконання даного Указу також було затверджено Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень), зареєстроване у Міністерстві юстиції України 20.03.1995 № 71/607, із змінами та доповненнями, затвердженими наказом Фонду державного майна України від 18.10.1996 № 1250, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.11.1996 № 682/1707.
06.08.1996 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гевс ЛТД" (покупець) укладений договір № 15/40к купівлі-продажу патенту на право оренди приміщень.
16.12.1996 між Управлінням майном міста Севастопольської державної адміністрації (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гевс ЛТД" (орендатор) був укладений договір № 1974 на оренду нежитлових приміщень.
Строк дії договору визначено до 06.08.2006.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово у жовтні 2006 року, січні 2007 року та у листопаді 2007 року звертався до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з заявою про укладення довгострокового договору оренди нежитлового приміщення площею 400,9 кв.м., розташованого за адресою: міст Севастополь, вул. Леніна, 18.
Відповідач вважає, що позивач втратив право користування орендованим приміщенням у зв'язку з закінченням строку дії договору № 1974 від 16.12.1996, тому наступний орендар буде визначатись на конкурсних засадах.
Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, договір купівлі-продажу патенту у зв'язку з збереженням цілісності майнового комплексу не містить умов щодо строку його дії (права власності на патент), з огляду на що обгрунтованими є ствердження позивача про набуття ним у встановленому порядку права власності на патент на право оренди будівлі (споруди, приміщення) розташованої у місті Севастополі, вул. Леніна, 18 і збереження за ним такого права до скасування заборони на приватизацію приміщення.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки втрата чинності нормативного акту не тягне за собою безумовного припинення дії договорів, укладених на підставі таких актів.
Отже, висновок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 квітня 2008 року у справі № 5020-5/106 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді І.В. Антонова
Л.М. Заплава