СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
05 червня 2008 року | Справа № 2-31/3038-2008А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Заплава Л.М.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Николаєв В.В., дов. № 12 від 05.10.2007 р. (Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим);
відповідача: не з'явився (Кримське республіканське виробниче підприємство "Кримтролейбус");
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 14 квітня 2008 року у справі №2-31/3038-2008А
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 6,м.Сімферополь,95000)
до Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" (вул. Київська, 78,Сімферополь,95000)
про стягнення 3257882,03 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 квітня 2008 року у справі № 2-31/3038-2008А задоволено позов Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим до Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" про стягнення 3257882,03 грн.
Стягнуто з Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим заборгованість у сумі 2547338,84 грн. та пені у сумі 710543,19 грн.
Надано Кримському республіканському виробничому підприємству "Кримтролейбус" розстрочку виконання постанови суду згідно графіку погашення заборгованості (а.с. 67-69).
Не погодившись з вказаним судовим актом, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суд першої інстанції в частині надання відповідачу розстрочки погашення боргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. №1058-IV не передбачена розстрочка виплат на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, більш того передбачена пеня за несвоєчасне перерахування недоїмки по страховим внескам.
02 червня 2008 року від Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" на адресу апеляційного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, вважаючи її законною.
Розпорядженням про заміну складу колегії від 05 червня 2008 року, у зв’язку з відпусткою та з метою дотримання графіку розгляду справ, суддю Лисенко В.А. замінено на суддю Заплава Л.М.
В судове засідання призначене на 05 червня 2008 року, представник Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.
Розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.
Кримське республіканське виробниче підприємство "Кримтролейбус" зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 24.02.1995 р., про що свідчить свідоцтво №438789, ї є юридичною особою з дня реєстрації (а.с. 7) та є платником страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування в Управлінні пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (реєстраційний № 14-01-0267).
Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем склалась заборгованість по фінансовим санкціям перед Управлінням пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя АРК у сумі 3257882,03 грн.
Вказана сума заборгованості підтверджена рішеннями про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду, №133 від 15.02.08р. та №134 від 15.02.2008р. (а.с.8-12).
Розмір штрафних санкцій визначено позивачем відповідно до вимог пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. №1058-IV.
Зазначені рішення відповідачем отримані, про що свідчать поштові повідомлення, не оскаржені, але й своєчасно не виконані. Отже, сума боргу узгоджена відповідачем і є безспірною (а.с. 8, 11).
Вказані обставини стали підставою для звернення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим до господарського суду з позовом до Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" про стягнення 3257882,03 грн. (а.с. 3-4)
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі узгоджених рішень Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя АРК №133 від 15.02.2008р. та №134 від 15.02.2008р. про застосування фінансових санкцій у загальному розмірі 3 257 882,03 грн., відповідач повинен був сплатити вказану суму боргу зі сплати фінансових санкцій та пені у встановлені законом строки, але таку сплату не здійснив, тому має заборгованість, яка повинна бути стягнута у судовому порядку.
Позивач зменшив суму позову відповідною заявою (вих.№4212/05 від 11.04.08р.) про уточнення позову, у зв’язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості в сумі 1132,37грн., і просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 3 256 749,06 грн. (а.с. 53-54).
Постановою господарського суду першої інстанції задоволено позов повністю та надано відповідачу розстрочку виконання постанови суду.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку та розміру встановленому законом.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. №1058-IV визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі –Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник - платник страхових внесків зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування незалежно від фінансового стану платника внесків (частина 12 статті 20 Закону № 1058-IV).
Безпосередньо порядок обчислення і сплати страхових внесків до пенсійного Фонду України, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Фонду від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 16.01.04р. за №64/8663.
Пунктом 11 вказаної Інструкції встановлено порядок обліку та звітності платників внесків до Фонду.
Згідно з пунктом 11.11 Інструкції платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків, в якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за встановленою формою і подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітній період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду .
Частиною 6 статті 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 13 статті 106 Закону № 1058-IV посадови особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення про накладення штрафів, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику. Суми штрафів, передбачені цим Законом, підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення.
Такі рішення були направлені відповідачу і отримані ним, що підтверджується матеріалами справи (а.с.8-12).
Відповідач не сплатив недоїмку і штрафні санкції, доказів про сплату боргу в частині або в повному обсязі суду не надав, рішення про застосування фінансових санкцій не оскаржив, узгодив борг. Отже, зазначена сума боргу є безспірною і підлягає стягненню з відповідача.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, так як ґрунтуються на нормах діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.
Вході розгляду справи судом, відповідачем було заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду згідно представленому ним графіку погашення заборгованості у загальній сумі 3 256 749,06 грн. Зазначене клопотання мотивоване тяжким фінансовим становищем, що позбавляє відповідача можливості виплатити всю суму заборгованості одразу, та підтверджено наявними у матеріалах справи документами.
Суд першої інстанції задовольнив заявлене клопотання відповідача та надав відповідачу розстрочку виконання постанови суду згідно представленого графіка керуючись частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судова колегія не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка знадиться у розділі V КАС України „Процесуальні питання, зв’язані з виконанням судових рішень з адміністративних справ” у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
Частиною 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Застосовуючи заходи, передбачені статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен мати на увазі, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому згоди сторін на вжиття заходів, які передбачені статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України не вимагає, і суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про надання розстрочки виконання рішення мотивоване тяжким фінансовим становищем, що позбавляє відповідача можливості виплатити всю суму заборгованості одразу (а.с. 20-22).
Однак, слід зазначити, що якщо у відповідача відсутні кошти на рахунках в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, стягнення може бути звернено на майно боржника для погашення заборгованості.
Отже, відсутність коштів на рахунках підприємства не може бути підставою для надання розстрочки виконання рішення.
Судова колегія вважає, що клопотання Кримського республіканського виробничого підприємства "Кримтролейбус" про надання розстрочки виконання рішення не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на нормах діючого законодавства.
З урахуванням викладеного, постанова у справі прийнята при порушені норм процесуального права, у зв'язку з чим вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим, які викладені в апеляційній скарзі, підлягають задоволенню, а постанова місцевого господарського суду частковому скасуванню.
Керуючись статтями 195, 198 (пункт 1), 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 14 квітня 2008 року у справі №2-31/3038-2008А скасувати частково.
3. Відмовити Кримському республіканському виробничому підприємству "Кримтролейбус" у задоволенні клопотання про розстрочку виконання постанови суду.
4. В іншій частині цю ж постанову суду залишити без змін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді Л.М. Заплава
Т.П. Фенько