Справа № 1202/2-2460/2011
Провадження № 2/1202/95/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2012 року Антрацитівський міськрайонний суд луганської області
у складі:
судді: Лобарчук О. О.
при секретарі Гончаровій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит цивільну справу за
позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з даним позовом, в обгрунтування якого вказав, що 02.12.2010 року апеляційним судом Луганської області було задоволено його позов до відповідача про відновлення на роботі. Суд визнав незаконним його звільнення на роботі та відповідач повинен виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу. Вважає, що діями відповідача по звільненню йому було нанесено моральну шкоду. А саме, протягом часу з березня 2009 року по грудень 2010 року він був позбавлений джерела існування. Його життєві зв»язки , круг спілкування зазнав суттєвих змін. Він зазнавав моральних страждань та хвилювань, необхідністю доведення своєї правоти у суді. Все це відображалося на стані його здоров»я. Те, що його було звільнено в зв»язку з дрібних викраденням, ця обставина придбала широкої огласки, що негативно відображалося на стані його здоров»я , його репутації, заважало його працевлаштуванню. Вважає, що провина відповідача в нанесенні йому моральної шкоди є доказаною фактом винесення рішення про відновлення його на роботі. Моральну шкоду оцінює у 320000 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги повністю, пояснив, що 02.12.2010 року апеляційним судом Луганської області було задоволено його позов до відповідача про відновлення на роботі. Суд визнав незаконним його звільнення на роботі та відповідач повинен виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу. Вважає, що діями відповідача по звільненню йому було нанесено моральну шкоду. А саме, протягом часу з березня 2009 року по грудень 2010 року він був позбавлений джерела існування. Його життєві зв»язки , круг спілкування зазнав суттєвих змін. Він зазнавав моральних страждань та хвилювань, необхідністю доведення своєї правоти у суді. Все це відображалося на стані його здоров»я. Те, що його було звільнено в зв»язку з дрібних викраденням, ця обставина придбала широкої огласки, що негативно відображалося на стані його здоров»я , його репутації, заважало його працевлаштуванню. Вважає, що провина відповідача в нанесенні йому моральної шкоди є доказаною фактом винесення рішення про відновлення його на роботі. Також він звертався до всіх представників влади, органів, щоб захистити своє конституційне право . Погіршився стан його здоров»я. Моральну шкоду оцінює у 320000 грн. Цю суму просить стягнути з відповідача.
Представник відповідача – ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності № 1-3/3д-24 від 30.12.2011 року, позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідно до ст.. 233 КзПП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті чи міськрайонного суду в тримісячний строк , коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про його звільнення або з дня видачі трудової книжки. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди , то згідно з роз»ясненнями Пленуму Верховного Суду України ( п.16 Постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди»), передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності . Як вбачається з позовної заяви, Апеляційний суд Луганської області 02.12.2010 року задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 та поновив його на роботі. Проте позовна заява про відшкодування моральної шкоди подана 30.11.2011 року. Щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 320 тис. грн.., то відповідно до ст.. 23 ЦК України , особа, що має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у
зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також
ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Також відповідно до ст.. 60 ЦПК України позивачем не надано доказів стосовно обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача завданої йому моральної шкоди та розрахунок її розміру.
Суд, заслухав позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до рішення апеляційного суду Луганської області від 02 грудня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено та ухвалене рішення, яким скасовано як незаконний наказ директора ВП «Шахта ім.. ОСОБА_3» ДП «Ровенькиантрацит» від 23. 03.2009 року № 289/к про звільнення роз датчика ОСОБА_1, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді роз датчика ВМ дільниці БВР ВП «Шахта ім.. ОСОБА_3» ДП «Ровенькиантрцит» з 23 березня 2009 року, стягнено з ДП «Ровенькиантрацит» в особі «Шахта ім.. ОСОБА_3» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 березня 2009 року по 02 грудня 2010 року в сумі 52184 грн. 25 коп. , стягнено з ДП «Ровенькиантрацит» в особі «Шахта ім.. ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 782 грн. 76 коп., витрати на інформаційно-технічній розгляд справи в сумі 240 грн. (а.с.12-14)
Позивачем в судовому засіданні надано виписку з амбулаторної карти , відповідно до якої підтверджуються його звернення до лікарні та проходження лікування.
Суд вважає, що своїми діями по звільненню позивача відповідачем дійсно нанесено моральну шкоду позивачу.
Однак, згiдно до ст. 233 КзпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті чи міськрайонного суду в тримісячний строк , коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно з роз»ясненнями Пленуму Верховного Суду України ( п.16 Постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»), для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданою йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк , перебіг якого починається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, в з вини якого сталася затримка всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 року від 22 .02.2012 року визначено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Відповідно до наданої представником відповідача відомості встановлено, що суму 52184 грн. 25 коп. отримано позивачем ОСОБА_1 у грудні 2010 року.(а.с.18), а до суду позивач звернувся 30 листопада 2011 року .
В даному випадку позивачем пропущено строки звернення до суду.
Представник відповідача наполягає на тому, що позивачем пропущено строки позовної давності . Позивач не заявив клопотання про поновлення строку для звернення до суду, вважає, що строки зверення до суду ним не пропущені та послався на ч.1 п.1 ст.. 268 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного Кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Керуючись ст.ст. 15,30,62, 212-215 , ЦПК України, ст. 237-1 КЗпП України, ст. 267 ч.4 Цивільного Кодексу України, Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 року від 22 .02.2012 року, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення моральної шкоди відмовити в зв»язку з пропуском строків позовної давності для звернення до суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя
Антрацитівського міськрайонного суду ОСОБА_4