САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа №2-436/7/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
24.05.2012 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Румянцева О.П.
при секретарі Бакум І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську Ради про визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання права власності на Ѕ частину квартири, визнання права користування квартирою, -
ВСТАНОВИВ:
07.05.2007 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська в інтересах малолітнього ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського округу ОСОБА_4 та Орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську Ради про визнання права власності на 1/2 частину квартири.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 22 червня 2001 року. Від спільного життя вони мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після реєстрації шлюбу сторони проживали в квартирі батьків позивача. Пізніше вони вирішили придбати житло в кредит з допомогою батьків. Квартира яку вони підшукали коштувала 11500 доларів США. Власних грошей не було тому квартира купувалася в кредит. На перший внесок в розмірі 3700 доларів США їм дали батьки в рівних частках по 1600 доларів США та 500 доларів США було знято позивачкою з її особистого рахунку в КБ «Приватбанк». 11.10.2004 року між ВАТ комерційним банком «Надра»та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №8/2004/840-к1596, згідно якого відповідачеві було надано кредит для придбання квартири в сумі 7500 доларів США під 14,5% річних на строк до 10.10.2014 року. Крім того було укладено договір поруки відповідно до якого позивач виступила поручителем за належне виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов’язань по кредитному договору, а також договір іпотеки № 1596/1 від 11.10.2004 року, згідно якого відповідач ОСОБА_3 передав в іпотеку спірну квартиру з метою забезпечення виконання зобов’язання, що витікає з кредитного договору. Починаючи з жовтня 2004 року позивач та відповідач разом погашали кредит. Позивач та дитина були зареєстровані за адресою батьків позивача. З листопада 2005 року стосунки сторін почали погіршуватися з тих підстав, що я піднімала питання щодо реєстрації мене та дитини в нашій квартирі. Так з листопада 2005 року відповідач виплачував кредит а позивач утримувала дитину. Відповідач висловлював думки щодо продажу квартири та поділу грошей. Позивач просила ухвалити рішення яким, визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Після неодноразових уточнень позивач просила суд ухвалити рішення ким, визнати, що квартира АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_3; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2; визнати за позивачкою та малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2.
Представник позивача та позивач свої позовні вимоги в судовому засіданні підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити на підставі обставин викладених у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з ти підстав, що основну частку грошей на придбання спірної квартири давали батьки позивача це 3000 та 600 доларів США, кредит він також сплачував сам.
Представник третьої особи ВАТ КБ «Надра»в судове засідання не з’явились, повідомлялися належним чином, надіслали на адресу суду заяву про розгляд справи за їх відсутності в якій заперечували проти задоволення позовних вимог.
Третя особа –приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась. Повідомлялася належним чином, причина неявки суду не відома.
Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради в судове засідання не з’явився повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відома.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22.06.2001 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії І-КИ № 129701 (а.с. 3).
Від шлюбу мають сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-КИ №145510 (а.с. 4).
За період перебування у шлюбі була придбана спірна квартира що знаходиться за адресою: вул. Семафорна 38/36, м. Дніпропетровськ, що підтверджується договором купівлі-продажу від 11.10.2004 року (а.с. 5).
Спірна квартира була придбана за кошти взяті відповідачем ОСОБА_3 в кредит у ВАТ КБ «Надра»що підтверджується договором іпотеки від 11.10.2004 року (а.с. 9), де в якості поручителя виступила позивач ОСОБА_1, що підтверджується договором поруки від 11.10.2004 року ( а.с. 11).
Відповідно до витягу Державного реєстру правочинів, реєстрація права власності на нерухоме майно квартиру № 36 в буд. № 38 в м. Дніпропетровськ здійснена на ім’я відповідача по справі ОСОБА_3 (а.с. 8).
Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку.
Частиною 3 ст. 61 СК України передбачено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, майно, придбане подружжям в кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини.
Спірна квартира придбана відповідачем ОСОБА_3 в період шлюбу 11.10.2004 року за договором купівлі-продажу від 11.10.2004 року, за кошти, отримані ним за кредитним договором № 8/2004/840-k-1596 від 11.10.2004 року укладеного з ВАТ КБ «Надра».
Вказаний договір укладено відповідачем ОСОБА_3 в інтересах сім’ї з метою придбання спірної квартири.
Доказів в спростування вищенаведеного відповідачем не надано.
Посилання відповідача на ті обставини, що квартира не підлягає поділу між подружжям оскільки знаходиться в іпотеці в забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_3 основного зобов’язання за кредитним договором і тому не підлягає поділу є необґрунтованими з наступних підстав.
Положення іпотечного договору №1596/1 від 11.10.2004 року щодо того, що іпотекодавець не має права розпоряджатися квартирою без згоди іпотеко держателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку неможливо поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 2.4 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»від 21.12.2007 року № 11 до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Таким чином, аналізуючи зміст приведених вище норм чинного законодавства, з урахуванням обставин, що встановлені в судовому засіданні, іншими матеріалами справи, поясненнями сторін, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 в своїх та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 задовольнити та визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1; визначити частки у спільній сумісній власності рівними по 1/2 частки кожному з них, визначивши за кожним з них право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1; стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 538,50 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 60, 61, 70 СК України, ст.ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-60, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
Визначити частки у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 рівними по 1/2 частки кожному з них, визнавши за кожним з них право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.
Визнати за ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 538,50 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя О.П.Румянцев