КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2008 № 05-6-6/491
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: повідомлений належним чином, але не з’явився;
від відповідача: Гриценко С.І., Мусієнко С.В., представники (дов. № 328/3/8/2/1433 від 14.06.2008);
від прокуратури: Петрик В.А. (дов. № 874 від 25.02.2008);
розглянувши апеляційне подання Військового прокурора Житомирського гарнізону
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 25.04.2008
у справі № 05-6-6/491
за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства „Житомирський ремонтно-механічний завод”
до Центрального бронетанкового управління озброєння Головного управліннялогістики Командування Сил Підтримки Збройних Сил України
про стягнення 35280 грн.
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Житомирського гарнізону звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства „Житомирський ремонтно-механічний завод” до Центрального бронетанкового управління озброєння Головного управління логістики Командування Сил Підтримки Збройних Сил України про стягнення 35 280,00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2008 № 05-6-6/491 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України у прийнятті позовної заяви Військового прокурора Житомирського гарнізону відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.03.2008 Військовий прокурор Житомирського гарнізону вніс апеляційне подання, в якому просив її скасувати, а позов направити для розгляду до Господарського суду м. Києва.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.
Зокрема, прокурор послався на те, що місцевим господарським судом порушено вимоги ст. 121 Конституції України, ст. 2 ГПК України, ст. ст. 20, 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, а також Постанову Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, якою встановлено, що суди, при розгляді конкретних справ, мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності до Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії.
Від Державного підприємства „Житомирський ремонтно-механічний завод” (далі - ДП „Житомирський ремонтно-механічний завод”) через канцелярію Київського апеляційного господарського суду 17.06.2008 надійшло клопотання про розгляд судом справи без представника підприємства.
Вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2008 прокурором у справі було виконано та надано в засіданні суду оригінал ухвали Господарського суду м. Києва від 25.04.2008 № 05-6-6/491.
Представник Центрального бронетанкового управління озброєння Головного управління логістики Командування Сил Підтримки Збройних Сил України у відзиві на апеляційне подання та в засіданні суду проти доводів апеляційного подання Військового прокурора Житомирського гарнізону заперечував та просив ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.04.2008 залишити без змін, а апеляційне подання – без задоволення.
Розглянувши матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду, суд встановив наступне.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2008 № 05-6-6/491 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України у прийнятті позовної заяви Військового прокурора Житомирського гарнізону відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що позов прокурором подано в інтересах держави, але фактично він просить стягнути кошти на користь Державного підприємства „Житомирський ремонтно-механічний завод” за зберігання техніки відповідача, а рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 встановлено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Прокурором не правильно визначено позивача (орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах), а тому позовна заява не підлягає розгляду у господарських судах.
Колегія суддів з наведеним висновком Господарського суду м. Києва не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 2 ст. 2 ГПК України).
В рішенні Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вказано, що із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Пред’являючи позов в інтересах держави в особі ДП „Житомирський ремонтно-механічний завод”, Військовий прокурор Житомирського гарнізону обґрунтував свої вимоги тим, що ДП „Житомирський ремонтно-механічний завод” Міністерства оборони України є структурною складовою Збройних Сил України та перебуває в підпорядкуванні Міністерства оборони України і внаслідок невиконання зобов’язань відповідачем щодо відшкодування ним спричинених збитків підприємству, порушуються державні інтереси.
Згідно ст. 3 Закону України „Про Збройні Сили України” Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ч. 2 ст. 2 закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”).
Відповідно до п. 1.1 Статуту ДП „Житомирський ремонтно-механічний завод”, підприємство засноване на державній власності, є унітарним підприємством, діє як державне комерційне підприємство і належить до сфери управління Міністерства оборони України.
З урахуванням того, що ДП „Житомирський ремонтно-механічний завод” засноване на державній власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України і, відповідно до ст. 3 Закону України „Про Збройні Сили України”, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, та враховуючи, що прокурором у позовній заяві визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, то колегія суддів вважає, що Господарський суд м. Києва необґрунтовано, на підставі п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України відмовив Військовому прокурору Житомирського гарнізону у прийнятті позовної заяви.
Згідно ч. 4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.03.2008 № 05-6-6/491 слід скасувати, а позовну заяву та додані до неї документи передати на розгляд Господарському суду м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.03.2008 № 05-6-6/491 скасувати, а позовну заяву Військового прокурора Житомирського гарнізону та додані до неї документи передати на розгляд Господарського суду м. Києва.
2. Копію постанови надіслати сторонам та прокурору.
Головуючий суддя
Судді
19.06.08 (відправлено)