Справа № 2-1554/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2012 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючий - суддя Боженко Л. В.,

секретар - Курочкіна О. Я.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача -Залізко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача банківських послуг, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся через суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки недійсною умов договору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, підтримав заявлені вимоги та пояснив, що між позивачем та відповідачем 25.10.2008 року укладено кредитний договір № PVU0AR 11292009. З 01 лютого 2009 року банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку за кредитом без будь-якого обґрунтування всупереч вимогам ст. 1056-1 ЦК України та без належного повідомлення. Крім того, в позові вказує , що 12.03.2009 року позивач здійснив виплату за кредитним договором у розмірі 8003 грн. 67 коп. Йому була видана квитанція № 61025А1SH2 від 12.03.2009 року касиром відділення Павлоградської філії «Приватбанка» ОСОБА_4, але вказана сума 8003 грн. 67 коп. не зарахована у рахунок погашення по кредитному договору № PVU0AR 11292009 від 25.10.2006 року. Тому позивач просить визнати незаконним дії відповідача - збільшення процентної ставки за користування кредитом за договором № PVU0AR 11292009 з 14,04% річних до 27,14%. Зобов'язати відповідача з 09.01.2009 року здійснити перерахунок здійснених платежів, та зарахувати погашення кредиту за кредитним договором. Зобов'язати відповідача зарахувати у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором суму у розмірі 8003 грн. 67 коп. на підставі квитанції від 2009 року.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов.

Представник відповідача Залізко В.С. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивач був належним чином повідомлений про підвищення відсоткової ставки по кредитному договору, оскільки на його адресу банком своєчасно направлялись рекомендовані листи про зміну умов договору. Окрім того позивач добровільно підписав кредитний договір в якому дозволив банку в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку по кредиту, що на час укладання договору не суперечило чинному законодавству. Після заборони державою Україна змінювати відсоткову ставку в односторонньому порядку банк не приймав будь-яких рішень по предмету спору, а тому просить відмовити у задоволені позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

25.10.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № PVU0AR 11292009, згідно з яким банк зобов'язується надати кредитні кошти шляхом перерахування на відкритий у Приватбанку поточний рахунок на строк до 25.10.2006 року у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 35 000грн. зі сплатою за користування кредитом складає 1,17% на суму залишку заборгованості за кредитом та 14,04 % річних. (а.с. 8-9).

Згідно п. 2.3.1 Договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо у границях кількості пунктів, на які збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно до збільшення курсу долара США.

Реалізуючи своє право, банк 05 січня 2009 року видав наказ № КТ-БТ-СП-2009-1/1 про збільшення процентної ставки за діючими кредитами, виданими у гривнях, до 30% .

Відповідно до умов договору та ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. На виконання умов договору та вимог Закону 29 вересня 2008 року; 05.01.2009 року, протягом семи днів з дня підвищення відсоткової ставки, банк направив позивачеві рекомендованим листом повідомлення про підвищення процентної ставки за кредитним договором з 01 лютого 2009 року до 29,52 %. Крім того, в повідомленні йшлося про те, що у разі погашення у строк до 01.02.2009 року суми заборгованості за тілом кредиту: - у розмірі 10 200 грн., відсоткова ставка за кредитним договором підвищується до рівня 18,5% річних; у розмірі 18 500 грн. відсоткова ставка за кредитним договором не змінюється та залишається на поточному рівні - 14,04% річних.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.1056-1 ЦК України, яка набрала чинності з 11 січня 2009 року, встановлений договором розмір відсотків не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір відсотків в односторонньому порядку є нікчемною. Керуючись ст. 47 Закону України «Про банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях. Отже, відповідно до зазначеної статті відсоткові ставки за кредитним договором встановлювались банком, про що позивач усвідомлював.

Згідно п. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених кредитних договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитним договором або зменшувати її розмір за договором банківського вкладу (крім випадків на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. По закону, який діяв на момент укладення договору, дозволялося в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це передбачено умовами самого договору ( ст.. 651 ЦК України).

Відповідно до ст.. 599 ЦК України, у разі, якщо клієнт не бажає платити за новою відсотковою ставкою, він має право погасити весь кредит і таким чином припинити свої зобов'язання належним виконанням.

Згідно ст. 58 Конституції України та ч.2 ст.5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи .

Також згідно п.2,3 рішення Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений в ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності , тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт , під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або в іншому нормативно-правовому акті.

Оскільки рішення про підвищення процентної ставки за вищевказаним договором прийнято банком згідно умов договору та до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 р., а в самому Законі немає вказівки про зворотню дію в часі, підстав про визнання дій відповідача неправомірним у суду немає.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором суми у розмірі 8003 грн. 67 коп. на підставі квитанції від 2009 року, то по цім вимогам в судовому засіданні представником відповідача були надані матеріали службового розслідування та опитані свідки. З матеріалів вбачається, що по банку в цей день, а саме 12 березня 2009 року на погашення заборгованості по кредиту від ОСОБА_3 надійшла сума 803 грн. 67 коп. ( а.с.37-45, 76-78). Ці обставини також підтвердили опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 достовірність яких у суду не викликає сумнівів. До показань, наданих ОСОБА_3, в якості свідка, суд відноситься критично, тому що вони суперечать матеріалам справи. Тому в задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором суми у розмірі 8003 грн. 67 коп. слід також відмовити.

На підставі ст.ст. 10,60,212,214,215,218,221,223,259 ЦПК України, керуючись ст..ст. 525,526,1056-1 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача банківських послуг відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справу, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Л. В. Боженко