УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 0620/1-10/2012

Стаття ч.3 ст.296 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Крижанівського В.В.,

суддів Слісарчука Я.А., Ткача С.О.,

з участю прокурора Шкіль С.С.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 12 січня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, працюючого водієм в ТОВ «Рачанське» в с.В.Рача Радомишльського району Житомирської області, раніше судимого:

- 04 серпня 2009 року, вироком Радомишльського районного суду за ч.3 ст.296, ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі.

- 20 жовтня 2009 року, ухвалою апеляційного Житомирської області, дії ОСОБА_1 були перекваліфіковані на ч.1 ст.296 та ч.1 ст.186 КК України із застосуванням ст.70 КК України та він був засуджений на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

- 26 липня 2010 року, постановою Полтавського районного суду Полтавської області був умовно-достроково звільнений від відбування невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць 11 днів.

засуджено за ч.3 ст.296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України частково приєднано ОСОБА_1 невідбуту частину покарання, призначену за попереднім вироком і остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Згідно вироку суду ОСОБА_1, будучи раніше судимим за хуліганство, визнаний винним та засуджений за те, що близько 17 години 45 хвилин 17 травня 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на вул. Космонавтів в с. Котівка Радомишльського району, в присутності громадян, демонструючи протиправну вседозволеність за рахунок приниження інших осіб, виражаючи явну неповагу до існуючих правил поведінки, моральності та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_2, який зробив йому зауваження з приводу швидкого проїзду автомобілем по вулиці села, після чого повалив ОСОБА_2 на землю і продовжив з особливою зухвалістю наносити удари ногами по тілу, в результаті чого заподіяв потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синців та саден обличчя, кінцівок, перелому кісток носа, які по своїй категорії відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров'я.

В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, просить вирок суду скасувати та закрити кримінальну справу за ч.3 ст.296 КК України та кваліфікувати його дії на ст.125 КК України. Посилається на те, що вирок суду є незаконним, таким що не відповідає обставинам справи. Зазначає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст.296 КК України, оскільки дана стаття передбачає умисел на грубе порушення громадського порядку, а в його діях він відсутній та спростовується показаннями свідків. Орган досудового слідства неправильно кваліфікував його дії. Судом не надано належної оцінки та логічного аналізу неправомірній поведінці самого потерпілого ОСОБА_2, який перебував у нетверезому стані та перший вдарив його. Стверджує, що за вчинене дрібне хуліганство він був притягнутий до адміністративної відповідальності. Суд не взяв до уваги те, що на його утриманні перебуває хвора матір похилого віку та неповнолітня донька.

Заслухавши доповідь судді, засудженого, який підтримав апеляцію з доповненнями до неї, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція не підлягає до задоволення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України відповідає обставинам справи та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах.

Доводи засудженого, викладені в його апеляції та доповненнях до неї не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи. Безпідставними є доводи засудженого про не відповідність вироку суду фактичним обставинам справи. У вироку суду міститься формулювання обвинувачення, визначеного судом доведеним. Зазначено місце, час, спосіб вчинення та мотив злочину. Наведено докази на яких ґрунтується висновок суду про винуватість ОСОБА_1 та зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші. В судовому засіданні досліджені в повній мірі всі докази та допитані всі свідки.

За показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 під час досудового та судового слідства саме ОСОБА_1, перебуваючи у нетверезому стані, на зауваження потерпілого ОСОБА_2 почав висловлюватися нецензурною лайкою, ображати всіх оточуючих та бити потерпілого ногами по тілу (а.с.5, 6, 7, 20 - 21, 22).

Суд обґрунтовано віднісся до показів свідка ОСОБА_6 критично, в тій частині, що потерпілий перший ударив ОСОБА_1, оскільки його покази в цій частині спростовуються показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Разом з тим, як слідує з показів свідка ОСОБА_6 під час досудового та судового слідства, вони не суперечать показам потерпілого та зазначених свідків, що конфлікт виник саме за того, що потерпілий зробив зауваження ОСОБА_1 з приводу того, що він їздив по вулиці на автомобілі на великій швидкості. Доводи засудженого в цій частині, що суд не взяв до уваги показів свідка ОСОБА_6 є безпідставними.

Відповідно висновку судово-медичної медичної експертизи №220 (а.с.28), потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження, синці та садна на обличчі, кінцівках, перелом кісток носа, які відносяться до категорії легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров?я.

Доводи засудженого про те, що в матеріалах справи наявна постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, вчинене за вказаних у вироку обставин і він сплатив за це штраф, а тому це виключає склад інкримінованого йому злочину, за який його засуджено, спростовуються матеріалами справи. В матеріалах справи міститься постанова апеляційного суду Житомирської області про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку поданим прокурором протестом, оскільки в його діях вбачалися ознаки складу злочину (а.с. 150-152).

Покарання засудженому ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено в межах санкції ч.3 ст.296 КК України із врахуванням вимог ст.65 КК України. При його визначенні, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який негативно характеризується за місцем проживання, раніше судимий за аналогічний злочин, а періодичність вчинення ним злочинів, на думку колегії суддів свідчить про стійкість його протиправної поведінки та не бажання до нормальної адаптації у суспільстві. Тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у вигляді позбавлення волі.

Наявність у засудженого на утриманні хворої матері та неповнолітньої доньки заслуговує на увагу, але не може бути підставою, яка істотно знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та, що дає підстави для пом?якшення покарання.

Повне невизнання вини засудженим на досудовому та судовому слідстві, на думку колегії суддів, свідчить про його намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

З урахуванням того, що засуджений вже був засуджений за хуліганство його дії, кваліфіковано правильно за ч.3 ст.296 КК України, безпосередньо хуліганство полягало в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжувалося особливою зухвалістю, ОСОБА_1 побив потерпілого за те, що він зробив йому зауваження з приводу швидкої їзди на автомобілі по вулиці. Підстав для перекваліфікації його дій з ч.3 ст.296 КК України на ст.125 КК України, немає.

Підстав для скасування чи зміни вироку суду, з мотивів наведених в апеляції засудженого, немає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

у х в а л и л а:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1, залишити без задоволення, а вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 12 січня 2012 року щодо нього, - без зміни.

Судді: