УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0611/1-26/2012
Стаття ч.2 ст.286 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Крижанівського В.В.,
суддів Слісарчука Я.А., Ткача С.О.,
з участю прокурора Шкіль С.С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника потерпілих ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 березня 2012 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Санкт-Петербург РФ, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, раніше не судимого
засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишиено попередній - застава автомобіля. Строк відбуття покарання постановлено рахувати з дня приведення вироку до виконання..
Цивільний позов прокурора Коростишівського району в інтересах держави залишено без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування завданої моральної шкоди 8 000 грн.
Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в якості відшкодування завданої моральної шкоди 70 000 грн.
Після набрання вироком законної сили речові докази по справі - мопед HONDA-DIO без н.з. постановлено залишити власнику ОСОБА_3, автомобіль CHEVROLET-AVEO постановлено залишити власнику ОСОБА_1
Судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 2420 грн. 04 коп. постановлено стягнути з ОСОБА_1
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що близько 06 години 17 липня 2011 року, керуючи у вказаний час технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, рухаючись по правій смузі на 101 км автодороги Київ-Чоп в напрямку м.Києва, порушуючи вимоги п.2.3б Правил дорожнього руху України, проявив неуважність за дорожньою обстановкою та її зміни, в порушення вимог п.п.13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України в залежності від швидкості руху не дотримався безпечної дистанції та бокового інтервалу до транспортного засобу, що рухався попереду в попутному напрямку, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України при виникненні небезпеки для руху, яку об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, внаслідок чого правою боковою частиною свого автомобіля скоїв зіткнення із лівою задньою боковою стороною мопеда HONDA-DIO без н.з., яким попереду в попутному напрямку керувала водій ОСОБА_3
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру мопеда HONDA-DIO без н.з. ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер на місці пригоди. Порушення вимог п.п.2.3б, 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
В апеляції засуджений та його захисник просять вирок суду змінити, застосувати ст.75 КК України і враховуючи особу винного, стан його здоров'я та інші обставини, звільнити від покарання з випробуванням. Посилаються на те, що призначене судом першої інстанції покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його суворості. Виправлення та перевиховання засудженого можливе без ізоляції від суспільства. Зазначають, що злочин вчинено з необережності, під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у тверезому стані, після скоєння дорожньо-транспортної пригоди зупинився, взяв аптечку та до прибуття швидкої медичної допомоги і міліції надавав потерпілій допомогу, відшкодував повністю потерпілим спричинену злочином матеріальну шкоду та більше половини моральної шкоди. Просять суд врахувати, те що засуджений позитивно характеризується за місцем реєстрації місця проживання та роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, має молодий вік, не одружений, являється членом релігійних громадських організацій. Захисник зазначає, що поза увагою досудового слідства та суду залишено факт порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху, відповідно до яких вона та загиблий під час ДТП потерпілий ОСОБА_6 повинні були бути одягнені в захисні шоломи.
В своїй апеляції потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженому більш суворе покарання. Зазначають, що при призначенні покарання, суд врахував щире каяття ОСОБА_1, яке відбулося під тиском доказів з метою пом'якшення покарання або повного його уникнення. Вважають, що суд безпідставно врахував позитивні характеристики ОСОБА_1, які надавала церква. Не погоджуються з цивільним позовом, оскільки вважають, що зазначена у вироку сума не покриє завданої моральної шкоди та майбутніх витрат на лікування від наслідків ДТП.
В апеляції представник потерпілих ОСОБА_5, не оскаржуючи фактичних обставин вчинення злочину та його кваліфікацію просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити більш суворе покарання. Посилається на те, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Зазначає, що судом першої інстанції не були в повному обсязі досліджені та враховані при призначенні покарання дані про особу ОСОБА_1 та обставини, які пом'якшують покарання, а тому суд дійшов хибного висновку про призначення такого м'якого покарання. Вважає, що призначення в даному випадку більш суворого покарання є дійсно необхідним для виправлення засудженого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів. Не погоджується з цивільним позовом так як вважає, що суд недостатньо обґрунтував розмір моральної шкоди, присудженої до стягнення та те, що потерпіла продовжує лікуватися. Також судом не враховано те, що мати загиблого через отриману душевну травму на даний час взагалі не встає з ліжка, оскільки зі смертю сина вона втратила сенс свого життя.
В запереченнях до апеляцій засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2 та представника потерпілих ОСОБА_5 прокурор просить залишити апеляції без задоволення, вирок суду без зміни. Посилається на те, що при призначенні покарання судом першої інстанції були враховані в повному обсязі всі обставини, наведені в даних апеляціях.
Заслухавши доповідь судді, засудженого та його захисника, які підтримали свої апеляції та заперечили проти апеляцій потерпілих та їх представника, потерпілих та їх представника, які підтримали свої апеляції та заперечили проти апеляцій засудженого та його захисника, прокурора, яка заперечувала проти задоволення всіх поданих апеляцій, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що подані в справі апеляції не підлягають до задоволення.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України відповідає обставинам справи та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах і апелянтами не оскаржується.
ОСОБА_1 вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який відноситься до категорії тяжких злочинів. Суд першої інстанції під час розгляду справи в повній мірі встановив та врахував пом'якшуючі покарання обставин - щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, часткове відшкодування шкоди потерпілим та відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3 в лікарні. Обтяжуючих покарання обставин судом першої інстанції не встановлено.
Покарання засудженому ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено ближче до найнижчої межі санкції ч.2 ст.286 КК України із врахуванням вимог ст.65 КК України. При його визначенні, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки, які від нього настали - загибель потерпілого. Судом враховано особу винного, який працює, позитивно характеризується за місцем роботи та реєстрації місця проживання, вчинив злочин з необережності, має молодий вік. Тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у вигляді позбавлення волі.
Твердження засудженого та його захисника з приводу того, що призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними, оскільки всі об'єктивні дані, які впливають на розмір призначеного покарання були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.
Наявність у засудженого хвороби - бронхіальної астми, хоча і заслуговує на увагу колегії суддів проте, не може бути безумовною підставою для звільнення від покарання з випробуванням.
Посилання захисника на те, що поза увагою досудового та судового слідства залишено факт порушення потерпілими правил дорожнього руху, оскільки вони повинні були бути одягнені у захисні шоломи та те, що не з'ясовано наявності у потерпілої посвідчення водія є безпідставними, оскільки матеріалами справи встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок недотримання ОСОБА_1 Правил дорожнього руху про безпечність швидкості, безпечність дистанції та бокового інтервалу між транспортними засобами, проявивши неуважність загалом до дорожньої обстановки. Недотримання потерпілими вимоги щодо обов'язкового одягнення захисних мотошоломів не знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із зіткненням між транспортними засобами, що потягло за собою тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілого, оскільки ДТП відбулася внаслідок необережних дій ОСОБА_1
Таким чином, підстав для застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_1, з мотивів, наведених в його апеляції та апеляції його захисника, немає.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд виконав зазначені вимоги закону та мотивував свої висновки в цій частині.
З вироку суду вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_1 судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який вперше вчинив злочин, позитивно характеризується за місцем реєстрації проживання та роботи, частково відшкодував заподіяну шкоду та інші обставини справи.
Твердження представника потерпілих про те, що судом не враховано тяжких наслідків, які настали від скоєння злочину є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст.286 КК України, яка передбачає настання саме таких наслідків і вони були враховані судом при призначенні покарання.
Твердження потерпілих про те, що суд не мотивував своє рішення з приводу призначеного покарання не відповідають дійсності, судом в встановлено та враховано всі обставини, передбачені кримінально-процесуальним законодавством, які впливають на розмір призначеного покарання та в достатній мірі мотивовано і зазначено в мотивувальній частині вироку.
Посилання потерпілих та їх представника на те, що щире каяття ОСОБА_1 відбулося під тиском доказів з метою пом'якшення покарання або повного його уникнення є необґрунтованими. Під час судового розгляду справи підсудний вину визнав, попросив вибачення у потерпілих, після вчинення наїзду залишився з потерпілими, намагався надати їм медичну допомогу, відшкодував матеріальну та частину моральної шкоди, що свідчить про те, що засуджений відчуває за собою провину за скоєне та намагається її спокутувати. Підстав вважати, що шляхом визнання вини та щирого каяття, підсудний намагався уникнути відповідальності, у суду першої інстанції не було (а.с.224-225).
Твердження потерпілих та їх представника про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги характеристики підсудного з місця реєстрації та релігійних громадських організацій, членом яких він являється є необґрунтованими, оскільки кримінально-процесуальне законодавство не встановлює, які саме характеристики необхідно брати до уваги, а які ні. Тому взяті до уваги характеристики з місця реєстрації ОСОБА_1 та з релігійних організацій не є порушенням закону, а навпаки на підставі п.3 ст.64 КПК України підлягають встановленню під час розгляду справи в суді.
З урахуванням матеріальної та моральної шкоди, встановленої під час судового розгляду справи та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги глибину, характер та обсяг фізичних і моральних страждань, перенесених потерпілими внаслідок наслідків ДТП, порушення життєвих планів та існування вимушених змін в житті, характер немайнових втрат, похилий вік матері потерпілого, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення моральної шкоди на суму 70 000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_4 і 8 000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_3
За таких обставин підстав для скасування вироку суду, з мотивів наведених в апеляції потерпілих та їх представника, немає, оскільки вони були враховані судом при призначенні покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5, залишити без задоволення, а вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 березня 2012 року щодо ОСОБА_1, без зміни.
Судді: