Справа № 2-734/12

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєва Т.Г. ,

при секретарі - Хлуд А. Ю.,

за участю

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Лук’янчука А.В.,

третьої особи: ОСОБА_4,

представника третьої особи: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім», треті особи: ОСОБА_4, Відкрите акціонерне товариство «Родовід банк» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до відповідача ВАТ «Український страховий дім» про стягнення страхового відшкодування на її користь в розмірі 23 917,86 грн., 2 297,66 грн. розмір пені за прострочення у виплаті страхового відшкодування та 10 000,00 грн. моральної шкоди, а також зобов'язати відповідача виконати зобов'язання на користь вигодо набувача ВАТ «Родовід банк» у сумі 15 227,50 грн. В процесі розгляду справи до початку розгляду справи по суті позивач подала заяву про зміну позовних вимог, в якій просила стягнути саме на її користь страхове відшкодування у розмірі 39 145,86 грн., суму пені у розмірі 2 297,66 грн. та суму моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., посилаючись на те, що 22.07.2009 р. між нею та відповідачем ПАТ «Український страховий дім» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-09 №1783, відповідно до умов якого був застрахований легковий автомобіль «ВАЗ-21112», державний номерний знак НОМЕР_1, вигодонабувачем за яким була третя особа - ВАТ «Родовід банк».

05.05.2010 року сталася страхова подія, а саме було викрадено належний позивачу автомобіль «ВАЗ-21112», д/н НОМЕР_1 .

Позивач заявою повідомив відповідача про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, але листом від 05.07.2011 року відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п.6.2.1 Договору.

Позивач вважає, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є незаконною, яка порушує її права, том просить стягнути на її користь вищезазначену суму.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримала позовні вимоги з урахуванням змінених позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили задовольнити позов.

Представник відповідача ПАТ «Український страховий дім» проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення проти позову.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги позивача та пояснив, що на момент настання страхового випадку в автомобілі була встановлена сигналізація «Шериф». Також пояснив, що у лютому 2010 року шляхом злому замка дверей з боку водія, було викрадено панель авто магнітоли, але заява до правоохоронних органів не подавалася, зламаний замок не ремонтувався, так як двері зачинялися через пульт сигналізації.

Представник третьої особи ВАТ «Родовід банк» в судовому засіданні просив задовольнити позов позивача та не заперечував щодо виплати страхового відшкодування саме позивачу, так як позивач погасила суму кредиту в повному обсязі, надавши суду письмову згоду банку про виплату страхового відшкодування на користь позивача.

Заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 22.07.2009 р. між позивачем та відповідачем ПАТ «Український страховий дім укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-09 №1783, відповідно до умов якого був застрахований легковий автомобіль «ВАЗ-21112», державний номерний знак НОМЕР_1, вигодонабувачем за яким була третя особа - ВАТ «Родовід банк» (а.с.4-9).

Як вбачається з договору страхування від 22.07.2009 року, за своєю юридичною природою вказаний правочин є договором на користь третьої особи і згідно його умов вигодонабувачем за даним зобов'язанням виступає ВАТ «Родовід банк».

Третьою особою ВАТ «Родовід банк» надано до суду письмову згоду про виплату страхового відшкодування на користь позивача (а.с.122).

05.05.2010 року було викрадено належний позивачу автомобіль «ВАЗ-21112», д/н НОМЕР_1, що підтверджується постановою Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 14.05.2010 року про порушення кримінальної справи відносно невстановлених слідством осіб за ч.2 ст.289 КК України (а.с.80).

Позивач виконала всі дії щодо повідомлення страховика про викрадення застрахованого транспортного засобу, що визнається сторонами.

05.05.2010 року позивач звернулася до відповідача із повідомленням про настання страхового випадку, але листом від 05.07.2011 року відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п.п.6.2.1, 7.2.6, 7.3.4,11.2.7, 11.2.8 Договору страхування, а також на ст.21 Закону України «Про страхування» (а.с.10-11).

Суд повністю погоджується з відмовою у виплаті страхового відшкодування, виходячи з наступного.

Відповідно до п.7.3.3 Договору страхування відповідач має право самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

В зв'язку із цим відповідачем було встановлено, що згідно із додатком до заяви, складеним 05 травня 2010 року ОСОБА_4, який згідно із умовами Договору страхування, є експлуатантом, тобто особою, яка експлуатувала застрахований автомобіль на законних підставах, у лютому місяці 2010 року з автомобіля «ВАЗ-21112», д/н НОМЕР_1, було викрадено панель автомагнітоли, шляхом злому замка закриття дверей, водійської двері. Заява до правоохоронних органів не давалась, зламаний замок та систему центрального закриття дверей не ремонтувалась. Дана обставина була підтверджена в судовому засіданні третьою особою ОСОБА_4

Також, рішенням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 10.10.2011 року №СК-421/11-1015 було закрито провадження у справі, розпочатої на підставі Акту про порушення відповідачем вимог чинного законодавства від 18.07.2011 р. №286/42/6-ап, в частині порушень зазначених у цьому рішенні, так як порушення Товариством вимог законодавства в сфері надання фінансових послуг стосовно гр. ОСОБА_1 Актом про порушення Закритим акціонерним товариством «Український страховий дім» вимог чинного законодавства від 18.07.2011 №286/42/6 - ап. не доведено (ас.131-132).

Згідно п.п.7.3.4, 11.2.7,11.2.8 Договору страхування відповідач має право відмовити у проведенні виплати страхового відшкодування (страхової виплати), якщо для цього виникнуть підстави, передбачені Договором страхування і чинним законодавством України, зокрема підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) є наявність обставин, передбачених розділом 6 Договору страхування, порушення страхувальником своїх обов'язків за Договором страхування, зокрема, передбачених п.7.2.6 Договору страхування.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про страхування» та п.7.2.6 Договору страхувальник зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку.

Тобто, як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи позивачем, після пошкодження замка дверей з боку водія, не були прийнятті будь-які заходи щодо зменшення ризиків незаконного заволодіння третіми особами автомобілем (заява до правоохоронних органів не подавалася, зламаний замок та систему центрального закриття дверей не ремонтувались).

Оскільки, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, позивач не виконав умови договору страхування, то суд дійшов до висновку. що вимога позивача про виплату страхового відшкодування задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди за невиплату страхового відшкодування в строк позивачу, то в задоволенні даних позовних вимоги слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком підлягає відшкодуванню потерпілому також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, тобто моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Оскільки чинним законодавством не передбачено виплату моральної шкоди в зв'язку з простроченням виплати страхового відшкодування, то в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобо'вязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем та представником позивача в судовому засіданні не доведено факту неправомірної відмови відповідача щодо виплати страхового відшкодування, тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Так як суд відмовляє в позові, тому відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем їй не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 979, 991 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212-215, 88 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім», треті особи: ОСОБА_4, Відкрите акціонерне товариство «Родовід банк» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди - відмовити .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя