Справа № Провадження №22-ц-729/12 22-ц/1090/3125/12 Головуючий у І інстанціїГрибанова Ю. Л.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.
01.06.2012
УХВАЛА
Іменем України
20 квітня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Сержанюка А.С.,
суддів - Верланова С.М., Білоконь О.В.,
при секретарі - Мироненко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 6 грудня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства „Комерційний банк «Експобанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2011 року публічне акціонерне товариство „Комерційний банк «Експобанк»(далі -ПАТ „Комерційний банк «Експобанк») звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 25 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитним договір, за яким позичальник отримав кредит для придбання легкового автомобіля в розмірі 28643 доларів США під 12% річних на строк до 25 березня 2015 року. Того ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ВАТ «Комерційний банк «Експобанк»і ОСОБА_4 укладено договір поруки. Оскільки ОСОБА_3 прострочив виконання договірних зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та сплати комісії за кредитне обслуговування, та враховуючи, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ст.554 ЦК України), позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 16 серпня 2010 року в розмірі 38606, 89 доларів США та 12 377, 20 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
В судовому засіданні позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором станом на 1 вересня 2011 року у розмірі 51 853, 54 доларів США і 18 746, 98 грн., яка складається із: заборгованості по кредиту в сумі 17600,88 доларів США; простроченої заборгованості по кредиту -9387,17 доларів США; заборгованості по процентах -184,49 доларів США; простроченої заборгованості по процентах -7610,58 доларів США; простроченої заборгованості по комісії за кредитне обслуговування -7918,88 грн.; пені за прострочення повернення кредиту -9056,17 доларів США; пені за прострочення сплати процентів -8014,25 доларів США і пені за прострочення сплати щомісячної комісії -10828,10 грн.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 6 грудня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Комерційний банк «Експобанк»17600,88 доларів США дострокового стягнення кредиту; 9387,17 доларів США заборгованості по кредиту; 7795,07 доларів США заборгованості по процентах; 6000 доларів США пені за прострочення сплати процентів; 9056,17 доларів США, що еквівалентно 68751,01 грн., пені за прострочення повернення кредиту; 7918,88 грн. заборгованості по комісії; 5000 грн. пені за прострочення сплати комісії. Також стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та залишити позовну заяву ПАТ «Комерційний банк «Експобанк»без розгляду, посилаючись неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив із того, що ОСОБА_3 в порушення положень договору кредиту взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними у встановлені договором строки не виконав, а тому з нього і ОСОБА_4, яка згідно договору поруки поручилася перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, заборгованість підлягає стягненню солідарно.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст.ст.553, 554 ЦК України поручитель поручається перед кредитом за виконання боржником свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк, перейменованого в подальшому у публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк»(далі -ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_3 укладено договір №94/2008 USD для придбання автомобіля, за яким банк надав позичальнику кредит на суму 28643 доларів США зі сплатою 12% річних з терміном погашення кредиту до 25 березня 2015 року.
Одночасно між банком та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту було укладено договір застави, за яким відповідач передав банку в заставу легковий автомобіль „Опель Астра ", д.н. НОМЕР_1, 2008 року випуску.
Також того ж дня між ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за яким остання зобов'язалась перед банком відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань за договором кредиту.
Відповідно до п. 1.3 договору кредиту позичальник зобов'язався повернути кредит у строки, що визначені графіком (додатком №1 до цього договору), а згідно з п. 3.7 цього ж договору позичальник зобов'язався повернути одержаний кредит та сплатити нараховані банком проценти та інші платежі у порядку та терміни, визначених цим договором.
Станом на 1 вересня 2011 року позичальник взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав і має прострочену заборгованість за кредитом.
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 договору кредиту у разі несвоєчасного повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення. За несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення.
Згідно з п.3.7 (абз.2) договору кредиту позичальник зобов'язався за вимогою банку повернути кредит, сплатити належні проценти, інші платежі та штрафні санкції до закінчення строку, встановленого п.1.3 цього договору, при порушенні строків сплати процентів та /або будь-яких інших порушень умов його договору.
Відповідно до п.2.1.1 договору поруки поручитель зобов'язався протягом одного робочого дня від дня отримання вимоги кредитора про порушення позичальником договору кредиту, виконати відповідне зобов'язання за позичальника шляхом сплати кредиту та /або суми процентів, комісійних, неустойки на належні рахунки кредитора.
16 серпня 2010 року позивачем було направлено вимогу на адресу відповідачів про усунення порушень кредитного договору (а.с.33-37).
Однак відповідачі заборгованість за кредитом добровільно не погасили і згідно з розрахунком заборгованість станом на 1 вересня 2011 року склала 51 853, 54 доларів США і 18 746, 98 грн., з яких: заборгованість за кредитом у сумі 17600,88 доларів США; прострочена заборгованість за кредитом -9387,17 доларів США; заборгованості по процентах -184,49 доларів США; прострочена заборгованість по процентах -7610,58 доларів США; прострочена заборгованість по комісії за кредитне обслуговування -7918,88 грн.; пеня за прострочення повернення кредиту -9056,17 доларів США; пеня за прострочення сплати процентів -8014,25 доларів США і пеня за прострочення сплати щомісячної комісії -10828,10 грн.
Встановивши вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов до законного і обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за договором кредиту з відповідачів солідарно відповідно до положень вказаного договору, договору поруки та ст.ст.526, 543, 554 ЦК України.
Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції на дав правової оцінки тому, що позивачем ініційовано звернення стягнення на автомобіль, який є предметом застави, є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав суду доказів того, що звернення стягнення на автомобіль виконане.
Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.9 (абз.2) своєї постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.
Є необгрунтованими і твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі товариство з обмеженою від відповідальністю «АвтоБізнес -Україні», який відповідно до п.2.2 договору кредиту є поручителем за виконання позичальником основного зобов'язання, оскільки відповідно до п.9 вказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_3 погасив кредит у розмірі 5000 доларів США та близько 35000 грн., є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 не надав суду жодного доказу на підтвердження цих доводів та, крім того, вони спростовуються матеріалам справи, зокрема, даними довідки банку від 14.03.2012 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 з 25 березня 2008 року частково погасив заборгованість за договором кредиту (а.с.119).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у рішенні суду не наведено розрахунків з переведення іноземної валюти в гривню, є необґрунтованими, оскільки відповідно до п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 грошових коштів за договором кредиту не отримував, не заслуговують на увагу, оскільки вказана обставина була предметом перевірки у суді першої інстанції, якій суд дав належну правову оцінку.
Посилання в апеляційній скарзі на третейське застереження, яке міститься в п.3.3 договору поруки та п.5.1 договору застави, як на підставу розгляду спору саме третейським судом, є необґрунтованими, оскільки договором кредиту передбачено, що усі спори чи розбіжності між сторонами, які виникають за цим договором або у зв'язку з його виконанням, передаються на розгляд суду за місцезнаходженням банку. Наявність третейського застереження у договорі поруки та договорі застави про передачу спору на розгляд третейського суду, не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним із способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову частково і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 6 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді