Справа № Провадження №22-ц-623/12 22-ц/1090/3336/12 Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.

Категорія43Доповідач у 2 інстанціїВерланов С.М.

12.06.2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 березня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Сержанюка А.С.,

суддів - Верланова С.М., Кашперської Т.Ц.,

при секретарі - Хворостяній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, відділу реєстрації, міграції та громадянства фізичних осіб Києво-Святошинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 22 лютого 1992 року по 23 березня 2004 року, від якого вони мають четверо дітей. З 6 лютого 1998 року вони однією сім'єю проживали у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 на підставі ордеру, виданого згідно з рішенням виконкому Вишневої міської ради №2/2 від 8 січня 1998 року. З 23 березня 2004 року до 6 вересня 2009 року відповідач проживав з сім'єю у вказаній квартирі, а потім він створив нову сім'ю та переїхав до іншого житла. Після цього відповідач тричі з'являвся у зазначеній квартири, а з 25 червня 2010 року взагалі не проживав у ній, його особисті речі відсутні та витрати по утриманню квартири чи оплати комунальних послуг відповідач не несе. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати відділ реєстрації, міграції та громадянства фізичних осіб Києво-Святошинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх України в Київській області зняти його з реєстрації зазначеного місця проживання.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано відділ реєстрації, міграції та громадянства фізичних осіб Києво-Святошинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх України в Київській області зняти з реєстрації ОСОБА_3 вказаного місця проживання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та постанови ухвалу про закриття провадження у справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення в частині визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 в спірній квартирі не проживає з вересня 2009 року без поважних причин, речі його в квартирі відсутні, доказів щодо поважності причин його не приживання у квартирі понад шість місяців відповідач не надав.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Як вбачається з матеріалів справи позов пред'явлено із підстав, передбачених ст.71 ЖК України.

Згідно з положеннями ст. ст.71, 72 ЖК України особа може бути визнана судом такою, що втратила право користування жилим приміщенням, якщо не проживає в ньому понад шість місяців без поважних причин. Якщо наймач був відсутнім з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 10 (абз.1) постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 (із подальшими змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Суд може продовжити пропущений строк у разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо).

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 лютого 1992 року, який було розірвано 23 березня 2004 року. Від шлюбу сторони мають четверо дітей, а саме, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_8 та доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Також судом встановлено, що згідно ордеру від 8 січня 1998 року ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області №2/2 від 4 січня 1998 року на сім'ю була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1, де сторони проживали з 6 лютого 1998 року. В спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх четверо дітей.

Встановлено, що ОСОБА_3 в спірній квартирі не проживає з вересня 2009 року без поважних причин, речі його в квартирі відсутні. Ці обставини підтверджуються даними актів депутатів Вишневої міської ради від 18 листопада 2010 року та 8 квітня 2011 року.

Відповідач не надав доказів щодо поважності причин його не проживання в квартирі понад шість місяців.

Отже, враховуючи вимоги закону, встановлені обставини справи та, виходячи з положень ч.1 ст.60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 втратив право користування жилим приміщенням, оскільки не проживає в ньому понад шість місяців без поважних причин, а відповідач не надав доказів протилежного.

Таким чином рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що він є наймачем квартири та з поважних причин був відсутній у ній, є необгрунтованими з наступних підстав.

Встановлено та не заперечується відповідачем, що він з 2009 року по березень 2011 року проживав та працював у місті Запоріжжя, створив нову сім'ю та має сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, який разом з новою дружиною на даний час проживає у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області.

Пленум Верховного Суду України в п.11 (абз.2) постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»роз'яснив судам, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Посилання в апеляційній скарзі про допущені судом порушення норм процесуального права під час розгляду справи, а саме, на порушення вимог ст.ст.5, 58, 59, 60, 119 ЦПК України, то вони не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до вимог ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою до скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Матеріали справи не містять даних про те, що права позивачки були порушені, невизнані або оспорювані відділом реєстрації, міграції та громадянства фізичних осіб Києво-Святошинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, а тому відсутні підстави вважати, що вони потребують захисту. Не надала таких даних суду і позивачка.

Крім того, відповідно до положень ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, зняття з реєстрації не є способом захисту цивільних прав та інтересів особи.

Ухвалюючи рішення суду в частині зобов'язання відділу реєстрації, міграції та громадянства фізичних осіб Києво-Святошинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області зняти з реєстрації ОСОБА_3 з вказаного місця проживання, суд першої інстанції зазначені вимоги закону не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині. Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову в позові в цій частині.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Киво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2011 року в частині зобов'язання відділу реєстрації, міграції та громадянства фізичних осіб Києво-Святошинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області зняти ОСОБА_3 з реєстрації скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до відділу реєстрації, міграції та громадянства фізичних осіб Києво-Святошинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про зобов'язання зняти ОСОБА_3 з реєстрації відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді