У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючого судді: Хилевича С.В.

суддів: Шеремет А.М., Ковалевича С.П.

секретар судового засідання Панас Б.В.

за участю представника позивача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 27 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та про поділ квартири,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 27 квітня 2012 року ОСОБА_2 у задоволенні зазначених вимог до ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, позивач подав апеляційну скаргу, де покликався на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом того, що утриманням, ремонтом і обслуговуванням спірної квартири займається лише він, а відповідачка своїми обов'язками власниками повністю нехтує. Щодо визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, то посилався на норми ст.ст. 60, 62 СК України та роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", а також на докази, які вважав об'єктивними і переконливими при вмотивуванні його вимог. Так, вважав, що протягом часу з червня 2010 року по серпень 2011 року він за власні кошти провів ряд ремонтних робіт у квартирі, замінив вікна, поставив нові міжкімнатні двері, переклеїв шпалери, вирівняв і пофарбував стелі у всіх кімнатах. Ці обставини підтверджено розписками працівників та квитанціями про закупівлю матеріалів.

Вважаючи, що ця квартира набула статусу спільної сумісної власності подружжя, просив скасувати рішення Рівненського міського суду від 27 квітня 2012 року і ухвалити нове -про задоволення його вимог повністю.

В судовому засіданні представник позивача, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надала пояснення в межах її доводів.

Відповідач, бувши повідомленою належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, про поважність причин своєї неявки не повідомила.

Справа №22-1034-12 Головуючий у суді 1 інст.: Сидорук Є.І.

Суддя-доповідач: Хилевич С.В.

Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_2, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відмовляючи ОСОБА_2 у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не представив достатніх і обґрунтованих доказів про те, що цінність спірної квартири істотно збільшилася унаслідок його трудових і грошових затрат, а тому не знайшов підстав для її визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та її поділ.

Матеріалами справи встановлено, що під час зареєстрованого шлюбу між сторонами Державним нотаріусом Першої Рівненської державної нотаріальної контори 21 червня 2010 року видано на користь ОСОБА_3 Свідоцтво про право на спадщину (а.с. 20). За цим Свідоцтвом відповідач одержала у власність на підставі заповіту трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (жилою площею 37, 5 кв.м., загальною площею 63, 1 кв.м/.).

Згідно з п. 2.) ч. 1 ст. 57 СК України -особистою приватною власністю дружини, чоловіка є зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Покликаючись на правила ст.ст. 60 і 62 цього Кодексу та вважаючи, що спірна квартира істотно збільшилася у своїй цінності в результаті понесених позивачем особистих затрат, останній звернувся до суду з вимогами визнати квартиру об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і поділити її з розрахунку по 1\2 частині кожній зі сторін.

Між тим, колегія суддів, знаходячи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, не може погодитися з правильністю доводів апеляційної скарги.

Стаття 62 СК України визначає, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як убачається, ОСОБА_2 об'єктивними та переконливими доказами не обґрунтував своїх вимог, т.я. у передбаченому процесуальним законом порядку не підтвердив тих обставин, що вартість спірної квартири значно збільшилася саме за рахунок понесених ним затрат на її поліпшення, а тому її слід вважати спільною сумісною власністю подружжя.

За змістом ст.ст. 10 і 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Покликання позивача про понесені витрати на заміну вікон, встановлення нових міжкімнатних дверей, переклеєння шпалер, вирівнювання і пофарбування стелі, сплату боргів за комунальні послуги, подальше утримання майна та використання для ремонту коштів від продажу власної квартири не знайшли свого достатнього обґрунтування в судовому засіданні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59 ЦПК України -належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Спростовуються відповідним застосуванням норм закону та правильним з'ясуванням обставин справи і його доводи про неврахування місцевим судом поданих ним доказів й надання нібито невмотивованої переваги фактичним даним, представленим ОСОБА_3.

Оскаржуване рішення ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом встановлено обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не вказує про помилковість тверджень суду, а тому підстав для його скасування чи зміни не убачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 27 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий: Судді: