ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2012 року справа № 5020-42/2012
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 2606"
(Камишове шосе, буд. 6, м. Севастополь, 99040)
до Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" (вул. Новікова, 11, м. Севастополь, 99042)
стягнення заборгованості в розмірі 9 781,80 грн.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився;
відповідача - ОСОБА_1, представник, довіреність від 26.12.2011 № 2/4965.
Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 2606" (далі -Позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" (надалі -Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 9 781,80 грн.
Позовні вимоги з посиланням на норми статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статтю 173 Господарського кодексу України обґрунтовані невиконанням Відповідачем обов'язку щодо оплати отриманих автотранспортних послуг, наданих Позивачем у січні та лютому 2009 року.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06.01.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі суддею Кравченко В.Є.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №11 від 20.01.2012 призначений повторний автоматичний перерозподіл справи №5020-42/2012.
За результатами автоматичного перерозподілу справа №5020-42/2012 передана до провадження судді Юріній О.М.
Ухвалою суду від 23.01.2012 справа прийнята до провадження суддею Юріною О.М.
В судовому засіданні 07.02.2012 представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник Відповідача у засіданні суду проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві №2/122 від 17.01.2012.
У судовому засіданні оголошувались перерви, а саме: 07.02.2012 до 15.02.2012, 15.02.2012 до 22.02.2012, 22.02.2012 до 20.03.2012.
Представник Позивача у судовому засіданні 20.03.2012 надав суду клопотання від 20.03.2012 про призначення у справі почеркознавчої експертизи з метою ідентифікації виконавців підписів у подорожних листах, які за твердженням Позивача належать працівникам Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 2606": ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 /а.с.110/.
Ухвалою суду від 20.03.2012 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі до отримання результатів експертизи.
Супровідним листом за вих. №551 від 04.05.2012 справа №5020-42/2012 повернута Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса М.С. без виконання експертизи (вх. №4121/12 від 04.05.2012).
Ухвалою від 14.05.2012 провадження у справі було поновлено, розгляд справи в судовому засіданні призначений на 29.05.2012.
Позивач у засідання суду 29.05.2012 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно(повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.05.2012 /а.с.138/), про причини неявки суду не повідомив.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»передбачено, що сукупна тривалість продовження строків вирішення спору, передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не може перевищувати п'ятнадцяти днів.
Враховуючи, що строк вирішення спору у цій справі в порядку частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України вже продовжувався на 15 днів ухвалою суду від 14.05.2012 за клопотанням представника Позивача та спливає 31 травня 2012 року, а також те, що явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Представник Відповідача у судовому засіданні 29.05.2012 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві за вих. №2/122 від 17.01.2012 /а.с.49-50/ та доповнень до нього за вих. №2/564 від 17.02.2012 /а.с.103-105/, зокрема, зазначив, що: Позивачем не обґрунтовані підстави виникнення у Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" зобов'язань щодо сплати заборгованості, що стягується; надані Позивачем копії талонів Замовника до подорожніх листів не підтверджують отримання Відповідачем зазначених послуг, оскільки підписи «Замовника»на них не ідентифіковані, а штампів та/або печатки товариства вони не містять; Позивачем не надано суду доказів направлення на адресу Відповідача відповідних подорожніх листів та рахунку №9 від 31.01.2011 на суму 9 781,80 грн. на оплату; строк позовної давності щодо стягнення грошових коштів за подорожним листом від 05.01.2008 на момент подачі позову сплинув; надані Позивачем подорожні листи не відповідають типовим формам, затвердженим наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до позовної заяви, у період з 04.01.2009 по 23.02.2009 Закритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство 2606", яке перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 2606", надані автотранспортні послуги відповідно до подорожних листів за №№ 559474/020770 від 04.01.2009, 559303 від 05.01.2009, 559458 від 13.01.2009, 559311 від 14.01.2009, 559471 від 17.01.2009, 559316 від 20.01.2009, 559217 від 21.01.2009, 559133 від 19.02.2009, 559109 від 23.02.2009 /а.с.116-124/.
За твердженням Позивача, вказані автотранспортні послуги отримані Приватним акціонерним товариством "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького", про що, на його думку, свідчать підписи працівників Відповідача, а саме: подорожні листи №559471/032198 від 17.01.2009, №559217 від 21.01.2009, №559316 від 20.01.2009, від імені замовника підписані ОСОБА_4; подорожні листи №559303 від 05.01.2009, №559458 від 13.01.2009, №559311 від 14.01.2009 від імені замовника підписані ОСОБА_3; подорожний лист №559474/020770 від 04.01.2009 від імені замовника підписаний ОСОБА_5; подорожний лист №559109 від 23.02.2009 від імені замовника підписаний ОСОБА_2
На оплату зазначених послуг Позивачем супровідним листом за вих. №46 від 25.05.2011 був направлений на адресу Відповідача рахунок №9 від 31.01.2011 на суму 9 781,8 грн., який останнім оплачений не був.
Згідно з актом звірення взаємних розрахунків від 08.02.2012 Відповідач заборгованість у розмірі 9 781,80 грн. за послуги автотранспорту за зазначеними вище подорожними листами не визнає /а.с.91/.
Викладені обставини з'явилися підставою для звернення Позивача до суду із зазначеним позовом.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з вимогами статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною другою статті 206 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
З огляду на зазначені норми дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства можна визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором про надання послуг. Ці дії згідно зі статтями 11, 901 Цивільного кодексу України можуть бути підставою виникнення обов'язку сплатити заборгованість за надану Позивачем послугу.
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною першою статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що у якості доказів надання Приватним акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство 2606" автотранспортних послуг Відповідачу Позивачем надані подорожні листи, які, на його думку, підписані працівниками Відповідача, а саме: подорожні листи №559471/032198 від 17.01.2009, №559217 від 21.01.2009, №559316 від 20.01.2009, від імені замовника підписані ОСОБА_4; подорожні листи №559303 від 05.01.2009, №559458 від 13.01.2009, №559311 від 14.01.2009 від імені замовника підписані ОСОБА_3; подорожний лист №559474/020770 від 04.01.2009 від імені замовника підписаний ОСОБА_5; подорожний лист №559109 від 23.02.2009 від імені замовника підписаний ОСОБА_7
Проте, зазначені подорожні листи не містять печатки Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького", а підписі «Замовника»у відповідній графі зазначених подорожніх листів не ідентифіковані. Наданий Позивачем акт виконаних робіт №09 від 31.01.2011 Відповідачем не підписаний /а.с.10/.
Працівники Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на виклик ухвалою суду від 22.02.2012 в судове засідання 20.03.2012 для надання відповідних пояснень стосовно питань, що виникли під час вирішення спору, не з'явилися.
Призначена ухвалою суду від 20.03.2012 судова почеркознавча експертиза з метою встановлення виконання підписів «замовника»у відповідних графах у подорожних листах саме працівниками Відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, - проведена не була, в тому числі, через брак експериментальних зразків підписів.
Судом встановлено, що надані Позивачем подорожні листи не відповідають типовим формам, затвердженим наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», які відповідно до пункту 2 зазначеного Наказу є обов'язковими для застосування всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності. Проте, це не може бути підставою відмови в позові, оскільки вказані типові форми є лише формами первинного обліку роботи вантажного автомобіля, та застосування старих форм при первинному обліку не свідчить про ненадання послуги автотранспорту.
Таким чином, Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів отримання Відповідачем автотранспортних послуг у період з 04.01.2009 по 23.02.2009 за наданими ним подорожними листами за №№ 559474/020770 від 04.01.2009, 559303 від 05.01.2009, 559458 від 13.01.2009, 559311 від 14.01.2009, 559471 від 17.01.2009, 559316 від 20.01.2009, 559217 від 21.01.2009, 559133 від 19.02.2009, 559109 від 23.02.2009 на суму 9 781,80 грн.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин, а саме, він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Позивача, щодо стягнення заборгованості за подорожним листом №559303 від 05.01.2008.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно із частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, перебіг позовної давності для вимоги про виконання зобов'язання, строк виконання якого не встановлений, починається за закінченням семиденного строку від дня пред'явлення вимоги. Вимогою про виконання грошового зобов'язання є, зокрема, й надання рахунку для оплати.
Судом встановлено, що рахунок №9 від 31.01.2011, був надісланий Відповідачеві супровідним листом за вих. №46 від 25.05.2011, про що свідчить фіскальний чек №6450 від 26.05.2011 (квитанція №9904201015676) та опис вкладення до цінного листа від 26.05.2011 /а.с.6/, та був отриманий Відповідачем 27.05.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (квитанція №9904201015676) /а.с.9/.
Позовна заява надіслана Позивачем до суду поштою 27.12.2011, що підтверджується відбитком штампу відділення поштового зв'язку на конверті /а.с.37/, та зареєстрована канцелярією господарського суду міста Севастополя 05.01.2012 за вх. №146/12 /а.с.3/. Тобто, позовну заяву подано Позивачем до моменту спливу строку позовної давності.
Дослідивши подорожний лист №559303 від 05.01.2008, суд зробив висновок, що у реквізиті «дата»зазначеного листа зроблена описка у визначенні року - «2008», оскільки на штампі підприємства та на талоні замовника зазначено «05.01.2009».
З огляду на безпідставність матеріально-правової вимоги позову у цій справі, позовна давність застосуванню не підлягає.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України в разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача та стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Повне рішення складено 05.06.2012.
Суддя О.М. Юріна