Справа № 2-4627/12
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"31" травня 2012 р. Дарницький районний суд міста Києва
в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К.
при секретарі ГОНДЮК Р.П.
з участю сторін:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві
цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування збитків і заподіяної моральної шкоди, суд
В с т а н о в и в:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3. 28.02.2012 року звернулись до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування збитків і заподіяної моральної шкоди, та в подальшому, уточнивши і доповнивши свої позовні вимоги, просили постановити рішення, яким: - зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати їм витрати на поїздки до суду за його позовами в розмірі 140грн.; - зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати їм витрати на придбання ліків; - відшкодування коштів на оформлення довіреності у нотаріуса в сумі 400грн. та пов'язані витрати з розглядом справ за позовом відповідача; - зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати їм моральну шкоду, у розмірі 50 000грн. по 25 000грн. кожному; - зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати їм вартість пошкоджених і втрачених речей у розмірі 11 000грн., предметів домашнього побуту в сумі 3 500грн.; - зобов'язати ОСОБА_2 відремонтувати пошкоджені вхідні двері, відновити внутрішні замки і відновити обшивку; зобов'язати ОСОБА_4 відшкодувати ОСОБА_1 витрати понесені на оплату комунальних послуг та утримання її 3/6 частини квартири у розмірі 1 638грн. 81коп.; - зобов'язати ОСОБА_4 відшкодувати їм моральну шкоду у розмірі 20 000грн. по 10 000грн. кожному. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначили, що в 1996 році ними, їх сином ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_4. і їх двома дітьми була приватизована квартира АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/6 частині кожному. Після приватизації квартири їх син ОСОБА_1 розлучився з ОСОБА_4. 13.05.2010 року 1/6 частина квартири, яка належала на праві власності їх сину ОСОБА_6, в інтересах ОСОБА_4 була виставлена відділом державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві на прилюдні торги в рахунок погашення боргу по аліментам. Цю 1/6 частину квартири 04.05.2011 року придбав ОСОБА_2, який користується нею та іншими приміщеннями квартири, а також належними їм на праві власності житловими кімнатами на власний розсуд. За весь час права власності на 3/6 частини квартири відповідачка ОСОБА_4 не сплачувала житлово-комунальні послуги у частковому співвідношенні до права власності на квартиру, які сплачували позивачі.
- 2 -
Відповідач ОСОБА_2, придбавши 1/6 частину квартири на прилюдних торгах, її не реєструє, не сплачує обов'язкові платежі по її утриманню, та на даний час належна йому 1/6 частина квартири зазначена в особовому рахунку позивача ОСОБА_1 і він сплачує житлово-комунальні послуги. Також ОСОБА_2 відмовляється відшкодовувати частину коштів, витрачених на придбання лічильників гарячої та холодної води, встановлення вхідних дверей, безоплатно користується належними їм на праві власності речами та житловою площею, вселив без їх відома в квартиру сторонніх людей, які безоплатно користуються їх речами та житлово-комунальними послугами, оплату за які здійснюють позивачі. Своїми діями відповідачі завдали їм як матеріальної так і моральної шкоди, яку вони просять суд стягнути з відповідачів на їх користь.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, який діє як в своїх інтересах, так і в інтересах позивачки ОСОБА_3., уточнені та доповнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, ндавши свої письмові заперечення (а.с. 49-56).
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що він згідно рішення прилюдних торгів по реалізації заарештованого майна є власником 1/6 частини квартири АДРЕСА_1. З боку позивачів було порушено його право як власника 1/6 частини квартири на вселення в квартиру та зареєструвати свідоцтво про право власності на його частину, у зв'язку з чим він був змушений звертатись до суду з позовами про стягнення грошової компенсації за свою частку в квартирі та про порядок користування квартирою. Під час розгляду справи про встановлення порядку користування вищевказаною квартирою судом у 2009 році було встановлено факт проживання позивачів за межами квартири, а тому завдати будь-яку шкоду здоров'ю позивачів він не міг. Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що у зв'язку зі зверненням до суду з вищевказаними позовами було спричинено різке погіршення його здоров'я та він перебував у період з 05.09.2011 року по 14.09.2011 року на лікуванні в госпіталі є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивач має інвалідність, і враховуючи це та вік позивача, це є природнім. Твердження позивачів щодо примушування їх з його боку до продажу частини квартири, шантажування та створення психологічного тиску не відповідають дійсності, оскільки до отримання копії даної позовної заяві йому не були відомі ні їх адреси проживання, ні телефонні номери, а тому він не міг чинити на позивачів ніякого тиску. Оскільки позивачі не виявили бажання домовитись з ним про порядок користування житловою кімнатою, площею 9,7 кв.м, він при вселенні в квартиру був змушений зайняти саме її. Так як вона за площею є найменшою і найбільше підходить до площі, які належить йому на праві власності. Так як власник майна відповідно до ст. 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, ним було вселено в квартиру знайому людину. До цього часу в квартирі проживав онук позивачів та один з співвласників квартири ОСОБА_8. На момент вселення в кімнаті не було речей, які зазначають позивачі в позові, там знаходились лише шафа, стіл, тумбочка, крісло, навісна полиця з деякими книгами, розвалений диван, деякий одяг в шафі, які позивачі відмовились прибрати з кімнати, тому вказані речі були ним віднесені на балкон, в кладову, та в інші кімнати, але і на даний час деякі меблі позивачів займають значну частину площі кімнати, що заважає розмістити йому свої речі. Посилання позивачів на той факт, що ним не сплачувались комунальні послуги, вважає безпідставними, оскільки позивачі самі відмовились вирішувати дане питання у добровільному порядку, а ним сплачувались деякі види комунальних послуг. Також позовні вимоги про відшкодування ним витрат на придбання лічильників гарячої та холодної води, вхідних дверей та зливу є безпідставними, оскільки дані поліпшення
- 3 -
квартири було зроблено до її арешту та продажу йому 1/6 її частини. За таких обставин вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_9, уповноважений за довіреністю ВРН № 901018 від 28.10.2011 року (а.с. 46), будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились. В своїй заяві на ім'я суду від 28.05.2012 року, зареєстрованої в загальній канцелярії за вхідним № 25056, представник відповідачки ОСОБА_9 просив справу закінчувати провадженням у відсутність відповідачки та її представника, відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що після встановлення рішенням суду у 2009 році порядку користування квартирою власники почали сплачувати витрати по її утриманню кожен окремо, станом на 01.05.2012 року ніякої заборгованості по комунальним послугам у відповідачки ОСОБА_4 не існує. А тому вважає позовні вимоги безпідставними і просить відмовити в задоволені позову.
Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та представника відповідачки ОСОБА_9, уповноваженого за довіреністю ВРН № 901018 від 28.10.2011 року (а.с. 46), дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та матеріали цивільної справи № 2- 2163/2009 року за позовом ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11., ОСОБА_8. до ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю та цивільну справу за 2011 рік за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3. про виплату компенсації за 1/6 частину квартири, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як встановлено рішенням Дарницького районного суду м. Києві № 2-2163/2009 від 21.09.2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1 в рівних частинах по 1/6 частині кожному. Вищевказана квартира загальною житловою площею 38,6 кв.м є трикімнатною та складається з ізольованих житлових кімнат розміром 9,7 кв.м, 11,9 кв.м, 17,0 кв.м.( а.с. 116-119).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В судовому засіданні було встановлено, що у зв'язку з виникненням у ОСОБА_6 заборгованості по аліментам перед ОСОБА_4, на належну йому на праві власності 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 було накладено арешт та її виставлено на прилюдні торги, даний факт був визнаний сторонами і не оспорювався.
На підставі акту проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 23 травня 2011 року (а.с. 25) відповідч ОСОБА_2 придбав 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та отримав свідоцтво про право власності на неї від 24 травня 2011 року (а.с. 26).
- 4 -
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Як було встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 зайняв в квартирі кімнату площею 9,7 кв.м., куди вселив свою знайому, а також частково звільнив кімнату від речей, які належать позивачам та які вони відмовились прибрати з кімнати, тому вказані речі були віднесені відповідачем ОСОБА_2 на балкон, в кладову, та в інші кімнати, але і на даний час деякі меблі позивачів займають значну частину площі кімнати, що заважає розмістити відповідачу свої речі.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27.03.1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Позовні вимоги позивачів про завдання шкоди їх майну, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1, відповідачем ОСОБА_2, а саме відшкодування їм вартість пошкоджених і втрачених речей у розмірі 11 000грн., предметів домашнього побуту в сумі 3 500грн. та зобов'язання ОСОБА_2 відремонтувати пошкоджені вхідні двері, відновити внутрішні замки і відновити обшивку, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не були належним чином обґрунтовані і доведені позивачами, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Так відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Факт володіння відповідачем ОСОБА_2 1/6 частиною квартири АДРЕСА_1 в судовому засіданні сторонами не оспорювався.
Згідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Отже, відповідач ОСОБА_2 як власник 1/6 частини квартири мав право користуватися і розпоряджатись належним йому майном на власний розсуд та вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі і вселяти та надавати право користування належним йому майном іншим особам.
- 5 -
Відповідно до ст. 22 ЦК України під збитками розуміються: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Так в частині позовних вимог щодо відшкодування відповідачкою ОСОБА_4 позивачам частини витрат понесених на оплату комунальних послуг та утримання її 3/6 частини квартири у розмірі 1 638грн. 81коп. також не підлягають здоволенню, оскільки дані вимоги не були обґрунтованими та доведеними в судовому засіданні. А саме позивачами не було надано розрахунку суми сплаченої ними за утримання квартири, будинку та при будинкової території. Та відповідно до довідки КП «Господар»№ 648 від 21.05.2012 року (а.с. 125), наданої представником відповідачки ОСОБА_4 ОСОБА_9, у квітні 2012 року було переведено суми у розмірі 1 078грн. 92коп. та 222грн. 21коп. на особовий рахунок ОСОБА_4, у зв'язку з помилковим зарахуванням даних коштів на інший рахунок, та станом на 01.05.2012 року заборгованості ОСОБА_4, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, особовий рахунок НОМЕР_1, по сплаті житлово-комунальних послуг немає
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача ОСОБА_1 про те, що відповідачем ОСОБА_2 йому та його дружині була завдана моральна шкода, а саме спричинена погіршенням стану здоров'я, у зв'язку зі зверненням до суду відповідача ОСОБА_2 з позовами про відшкодування вартості його 1/6 частині в спільному майні та встановлення порядку користування спільним майном.
Відповідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи
- 6 -
пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»N4 від 31.03.1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач ОСОБА_1 не надав ніяких належних та допустимих доказів на підтвердження завдання їм з дружиною моральної шкоди з боку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а саме, що дії відповідачів завдали позивачам моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, та з чого вони виходили при розрахунку грошової суми в якій вони оцінюють заподіяну їм шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Інші позовні вимоги також не були доведені позивачами, а ґрунтувались лише на припущеннях, а тому не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 3, 6, 7, 10, 15, 57, 58, 60, 195, 196, 208, 209, 212-215, 218, 222, 294 ЦПК України та на підставі ст. с. 15, 22, 23, 316, 317, 322, 360, 361, 1166, 1167 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27.03.1992 року, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»N4 від 31.03.1995 року, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування збитків і заподіяної моральної шкоди, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 05 червня 2012 року.
СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК