Справа № 2-3179/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді Декаленко В.С.

при секретарі - Кравцовій Ю.В.

за участю:

представника позивачки - ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 та малолітньої ОСОБА_6 до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про визнання недійсним ордеру та визнання права користування кімнатою в гуртожитку, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним ордеру та визнання права користування кімнатою в гуртожитку, мотивуючи свої вимоги тим, що Наказом Державного підприємства «Науково-дослідного, виробничого агрокомбінат «Пуща-Водиця» від 02 липня 1998 року № 383 погодженого з профспілковим комітетом позивачу 1, як працівнику цього агрокомбінату, та членам її сім'ї (на чоловіка - ОСОБА_4, на сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, всього на трьох чоловік) було виділено для заселення кімнату НОМЕР_1 у сімейному гуртожитку по АДРЕСА_1, жилою площею 19,4 кв.м. У грудні 2002 року у подружжя народилася дочка ОСОБА_7.

Зазначають, що у лютому 2011 року за усним зверненням позивача 1 до ЖЕД ДП «НДВ агрокомбінат «Пуща-Водиця» про видачу копії ордера на зайняття жилої площі в кімнаті НОМЕР_1 вказаного вище сімейного гуртожитку їй, з невідомих причин, було видано копію ордера на жилу площу у зазначеному гуртожитку від 14 березня 2006 року за № 119, в якому, зокрема, зазначалося: «Виданий гр. ОСОБА_1, яка працює тепличницею дільниці №8. Жила площа надається з сім'єю 1 чоловік, за адресою: АДРЕСА_1, кімната № , 6,0 кв.м, ліжко-місце, з реєстрацією на 3 роки. Підстава для надання жилої площі: рішення адміністрації та профспілкового комітету профспілки від 26 грудня 2005 року № 5. Склад сім'ї: 1. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2».

У примітці ордера вказувалося: «Житлова площа надається у зв'язку із роботою у цій організації. Одер є єдиним документом, який дає право на заняття вказаної житлової площі та дійсний протягом 30 днів...».

Посилаються на те, що як вбачається з наведеного, позивачу (1) був виданий зовсім інший ордер ніж той, з приводу якого вона зверталася, оскільки дата видачі ордера, склад сім'ї, номер кімнати, розмір виділеної жилої площі, номер і дата спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства не відповідають змісту ордера, на підставі якого було здійснено заселення позивачів в сімейний гуртожиток у 1998 році.

Вважають, що рішення адміністрації та профспілкового комітету від 26 грудня 2005 року № 5 та ордер № 119 від 14 березня 2006 року на жилу площу у гуртожитку ДП «НДВ агрокомбінат «Пуща-Водиця» протизаконними виходячи з наступного.

Так відповідно до частини другої статті 128, частини першої статті 129 Житлового Кодексу Української РСР, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Звертають увагу суду на те, що з наведеного випливає, що ордер на житлову площу по відношенню до спільного рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету є наслідком. Без відповідного спільного рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету не може бути виписаний і виданий ордер на зайняття наданої житлової площі. Ордер сам по собі засвідчує лише право громадянина на вселення і може бути виданий тільки на вільну жилу площу. Ордер видається під розписку у корінці ордера. Після вселення ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, а при її відсутності - завідуючому гуртожитком підприємства.

Посилаються на те, що як вже відзначалося вище, рішенням ДП «НДВ агрокомбінат «Пуща-Водиця» погодженого з профспілковим комітетом (наказ від 02 липня 1998 року № 383) позивачу 1, як працівнику цього підприємства, та членам його сім'ї (позивачі 2, 3) було виділено для заселення кімнату НОМЕР_1 у сімейному гуртожитку по АДРЕСА_1, жилою площею 19,4 кв.м.

Вселення до вказаного житла було здійснено у відповідності до вищенаведених вимог чинного законодавства.

Зазначають, що з моменту отримання вказаного житла позивач 1 жодного разу не зверталася ані до адміністрації підприємства ані до профспілкового комітету з проханням про виділення їй додаткової жилої площі в гуртожитку. Тому, виявляється незрозумілим наявність рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства від 26 грудня 2005 року № 5 про виділення позивачу 1, 6,0 кв.м жилої площі в гуртожитку, в якому вона проживає разом із сім'єю, та ордера на вселення від 14 березня 2006 року за № 119, адже з цим рішенням позивача 1 ніхто не ознайомлював і ордер на вселення належним чином (під розписку у корінці) їй не видавався.

І зважаючи на викладене, ордер на вселення від 14 березня 2006 року за № 119 слід визнати не чинним, оскільки був виписаний на підставі не чинного рішення.

Крім того зазначають, що як зазначено в примітці ордера, ордер дійсний протягом 30 днів, відлік яких слід вести з дати видачі ордера - 14 березня 2006 року. Отже строк, протягом якого ордер був дійсним, сплинув 14 квітня 2006 року, а за цей період позивач 1 не скористалася цим ордером тому що, навіть, не знала про його існування і за таких умов він втратив чинність без реалізації.

Відповідно до статті 59 ЖК України, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Вимогу про визнання ордеру недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Посилаються на те, що оспорюваний ордер на вселення від 14 березня 2006 року за № 119 фактично був виданий позивачу 1 лише у лютому 2011 року.

Зазначають, що наведені вище факти дають підстави для визнання недійсним ордера від 14 березня 2006 року № 119, виписаного на ім'я позивача 1, на 6,0 кв.м. жилої площі у сімейному гуртожитку по АДРЕСА_1, на підставі рішення адміністрації та профспілкового комітету Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» від 26 грудня 2005 року № 5.

Звертають увагу суду на те, що в силу частини четвертої статті 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до пункту 12 Примірного положення про гуртожитки жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 кв. метрів на одну особу.

Набуття позивачем 1 та членами її сім'ї права на користування кімнатою НОМЕР_1 у сімейному гуртожитку по АДРЕСА_1, жилою площею 19,4 кв.м. було здійснено і закріплено на підставі наказу ДП «НДВ агрокомбінат «Пуща-Водиця» від 02 липня 1998 року № 383 погодженого з профспілковим комітетом.

Реалізація даного наказу відбулася у відповідності до положень статей 64-65, 128-129 ЖК України. А тому сім'ї позивача 1 на законних підставах була виділена жила площа у гуртожитку у розмірі 19,4 кв.м. У зв'язку з чим звертається з даним позовом до суду.

Позивач 1 та її представник в судовому засіданні вимоги підтримують з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями, просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти вимог мотивуючи тим, що Агрокомбінат «Пуща-Водиця» діє на основі державної власності і впорядковане Міністерству аграрної політики та продовольства України (Орган правління майном). Майно у підприємства знаходиться на праві повного господарського відання, в тому числі і житловий фонд до якого зокрема відноситься і гуртожиток по АДРЕСА_1 в м. Києві.

Зазначає, що 28.12.2005 року на спільному засіданні адміністрації, Ради підприємства та профспілкового комітету агрокомбінату «Пуща-Водиця» були розглянуті заяви працівників агрокомбінату на реєстрацію в гуртожитку. Оскільки для реєстрації в гуртожитку та для заселення в нього необхідно було видати ордери, які надають право на зайняття житлової площі, і відповідно до протоколу № 5 від 28.12.2005 року спільного засідання адміністрації, Ради підприємства та профспілкового комітету Агрокомбінату «Пуща-Водиця» було вирішено видати ордери на вселення в гуртожиток по АДРЕСА_1 в м. Києві.

Посилається на те, що з інвентаризаційної справи Київського міського бюро технічної Інвентаризації вбачається, що будівля за адресою є гуртожитком, без будь-якої вказівки на статус сімейного. Тому і ордери (в даному випадку ордер № 119 від 17.03.2006 року на надання житлової площі ОСОБА_1.) видавались лише на ліжко-місце.

Крім того зазначає, що позивачу було відомо про видачу ордеру 17.03.2006 року, про що свідчить факт його реєстрації за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 257 Цивільного Кодексу України строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

В своїй позовній заяві позивачі просять суд визнати недійсним ордер від 14.03.2006 року № 119 на жилу площу у сімейному гуртожитку не дотримуючись строків позовної давності. На підставі вищевикладеного просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивача 2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, до суду надав клопотання про слухання справи за його відсутності.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутність відповідача 2 відповідно до вимог ст. 158 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача 1 та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 2 липня 1998 року за погодженням з профспілковим комітетом агрокомбінату «Пуща-Водиця» наказом № 383 ОСОБА_1 тепличниці дільниці № 8 на сім'ю з трьох осіб як працівнику агрокомбінату було виділено кімнату НОМЕР_1 жилою площею 19,4 кв.м. в сімейному гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві (а.с.8).

Як вбачається з копій Свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 23) та народження дитини (а.с.31), станом на 1998 рік до сім'ї ОСОБА_1 входили її чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_5

17 грудня 2002 року в них народилася ще одна дитина, а саме ОСОБА_6 (а.с. 30).

Згідно наданих суду пояснень позивача 1 та її представника, на підставі вищезазначеного Наказу у липні 1998 році їй було видано ордер на вселення до кімнати НОМЕР_1, який було пред'явлено до ЖЕД ДП «НДВА "Пуща-Водиця» і сім'я ОСОБА_1 з трьох осіб заселилася у кімнату НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Києві.

Факт вселення у липні 1998 року позивачки, її чоловіка та сина підтвердила допитана в якості свідка ОСОБА_9, яка з 1997 року по 2011 рік працювала у вказаному гуртожитку комендантом.

Зокрема свідок засвідчила, що на момент видачі спірного ордеру вільної житлової площі у гуртожитку не було, до 2005 року всі мешканці гуртожитку проживали без реєстрації, оскільки таким чином відповідач утримував своїх працівників на роботі. А у 2005-2006 році відбулась масова реєстрація мешканців в гуртожитку АДРЕСА_1 в м. Києві. І таким чином і була зареєстрована позивачка у 2006 році. Для реєстрації у гуртожитку мешканці зверталися із заявами до відповідача, а відповідач скориставшись такими заявами 26 грудня 2005 року прийняв рішення № 5 про видачу всім ордерів на ліжко-місця, зокрема й оскаржуваний ордер.

Судом встановлено, що на підставі рішення спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету агрокомбінату «Пуща-Водиця» № 5 від 26 грудня 2005 року було видано на ім'я ОСОБА_1 ордер № 119 від 14 березня 2006 року на жилу площу 6,0 кв.м. ліжко-місце з реєстрацією на 3 роки (а.с. 9).

Згідно наданих суду пояснень представника позивача 1, фактично ордер від 14 березня 2006 року ОСОБА_1 не видавався, заяв про надання додаткової площі в гуртожитку вона не подавала, вселення до гуртожитку на підставі даного ордеру не проводилось, оскільки сім'я заселилася до кімнати НОМЕР_1 ще у липні 1998 року. Про існування ордера позивачам стало відомо лише у лютому 2011року за їх усним зверненням, що також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_9

Статті 127-129 ЖК України визначають, що для проживання робітників у період роботи можуть використовуватися гуртожитки Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної в місті Ради народних депутатів.

Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ст.ст. 58-59 ЖК України, ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер на жиле приміщення може бути визнаний недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян і організації на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Крім того відповідно до п.п. 9, 10 Постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208 «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки», жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в 2005 та 2006 роках не зверталась із заявою про надання їй ліжко-місця чи додаткової жилої площі в гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Полкова, 61-а, не отримувала ордер № 119 від 14 березня 2006 року та не вселялася до гуртожитку на його підставі.

Враховуючи доведеність тих обставин справи, що сім'я ОСОБА_1 вже у липні 1998 року вселилася до кім. НОМЕР_1 вказаного гуртожитку, та станом на березень 2006 року вільної житлової площі у гуртожитку не було, суд приходить до висновку про доведеність вимог позивачів в частині визнання ордеру від 14 березня 2006 року недійсним.

Відповідно до ст.ст. 64, 65 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно п. 17 Постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208 «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки», громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей.

Вселення інших членів сім'ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету і комітету комсомолу підприємства, установи, організації та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом з ним.

Як вбачається з наданої суду Довідки Форми № 3 від 19 липня 2011 року ЖЕД ДП «НДВА «Пуща-Водиця» (а.с.33), у гуртожитку зареєстровані ОСОБА_1 та її діти, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 зареєстрованим у гуртожитку не значиться. Однак свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що адміністрація відповідача відмовилась здійснювати реєстрацію членів сім'ї своїх працівників, які не працюють у відповідача. З огляду на те, що ОСОБА_4 не є працівником відповідача, він і не був зареєстрований у гуртожитку. Разом з тим, факт його проживання у спірній кімнаті разом з сім'єю вона засвідчила.

Враховуючи те, що агрокомбінатом «Пуща-водиця» спільно з профспілковим комітетом 2 липня 1998 року було прийнято рішення про надання позивачці ОСОБА_1 на сім'ю з трьох осіб для проживання кімнату НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1, на підставі якого позивачі вселилась до неї та користуються весь час, а також те, що ОСОБА_4 є чоловіком, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є дітьми ОСОБА_1, які користуються спірною кімнатою на законних підставах, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів в частині визнання за ними права на користування кімнатою НОМЕР_11 в гуртожитку, також підлягають задоволенню.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем же в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надано жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивачів.

Крім того в силу ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів судовий збір в розмірі 8, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37, 00 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 256, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 59, 128, 129, 130 ЖК УРСР, Примірного Положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Ордер № 119 від 14.03.2006 року виданий Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на ім'я ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 право користування кімнатою НОМЕР_1 у гуртожитку по АДРЕСА_1, жилою площею 19, 4 кв.м.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Декаленко В. С.