Справа № 22-ц-1182/12 Головуючий у 1 інстанції: Головатий В.Я.
Категорія: 27 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г.
суддів: Павлишина О.Ф., Федоришина А.В.
за участі секретаря: Дідуся О.Р.,
відповідача ОСОБА_2 та представника ПАТ «Про Кредит Банк»Жулинського А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення та ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 21 жовтня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Про Кредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 21 жовтня 2011 року даний позов задоволено та постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором №302.40687, що був укладений ОСОБА_2 з ЗАТ «Про Кредит Банк»19.09.2008 р., на загальну суму 105907,86 грн. та витрати за оплату судового збору у сумі 1059,08 грн. а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 21 жовтня 2011 року частково задоволено заяву ПАТ «Про Кредит Банк»про забезпечення позову та постановлено накласти арешт на все майно: належне ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 та належне ОСОБА_6, АДРЕСА_2. У задоволенні заяви про тимчасове обмеження права виїзду та тимчасову відмову у видачі паспорту для виїзду за кордон цим відповідачам відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись з цими судовими рішеннями, відповідач ОСОБА_2 оскаржив їх в апеляційному порядку. В апеляційних скаргах вказує на те, що як рішення так і ухвала суду про забезпечення позову є незаконними, оскільки постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому їх слід скасувати та постановити ухвалу про залишення позову без розгляду та відмовити в його забезпеченні (а.с.92-93, 99-100).
Зокрема зазначає, що суд, дійшовши висновку про те, що кредитні кошти в розмірі 10 000 доларів США перераховано ЗАТ «ПроКредитБанк»на банківський рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_2, не з'ясував, чи відкривався такий рахунок і чи фактично банк надав відповідачу такі кошти. На думку апелянта, не перевірено судом і належність наділення представника банку ОСОБА_7. повноваженнями подавати позов, як і повноваження ОСОБА_8 видавати довіреності від імені Банку. Ця неповнота з'ясування обставин справи, як вважає ОСОБА_2, призвели до порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення незаконного рішення.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду про забезпечення позову зазначається, що таке процесуальне рішення ухвалювалось у відсутності ОСОБА_2, без його належного повідомлення, та в судовому засіданні 21 жовтня 2011 року не проголошувалось.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на обґрунтування доводів апеляційних скарг, заперечення на апеляційну скаргу представника ПАТ «Про Кредит Банк»Жулинського А.А., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, та позовних вимог, колегія суддів вважає, що дана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи та беззаперечно встановлено судом, 19 вересня 2008 року між ЗАТ „ПроКредитБанк"(перейменованого в подальшому в ПАТ «Про Кредит Банк») та ОСОБА_2 19.09.2008р. укладено кредитний договір №302.40687 на суму 10 000 доларів США строком на 36 місяців з виплатою 22% річних. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 по кредитному договору від 19.09.2008р. між ЗАТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_5., ОСОБА_6 укладені договори поруки №4042-ДП1., та №FIL.66629-ДП1. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2, як позичальник, зобов'язувався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором, платежі у порядку, визначеному Кредитним договором.
В супереч покликанням апелянта, факт надання Банком кредитних коштів позичальнику ОСОБА_2 в сумі 10 000 доларів США підтверджується меморіальним валютним ордером №9547844_9087424 від 19 вересня 2008 року про зарахування кредитних коштів на поточний валютний рахунок ОСОБА_2 в доларах США згідно Додатку за НОМЕР_1, відкритого відповідно договору №CUR_PI_4138 про обслуговування поточного рахунку, від 19.09.2008 року (а.с.18,115-117).
Таким чином Банк виконав свої договірні зобов'язання перед позичальником щодо надання кредитних коштів, а у відповідача, як позичальника, відповідно до положень ст.1054 ЦК України та умов самого договору, визначених в п.п.2.1-2.5 виникли зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами згідно Графіку повернення кредиту(а.с.10-13).
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що позичальник ОСОБА_2 порушив вимоги виконання умов договору, не забезпечив своєчасного погашення кредиту, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем з тривалою затримкою у погашенні заборгованості, яка на момент подання позову у червені 2011 року становила 105 907 грн.86 коп., з яких: борг по капіталу -6 813,35 доларів США, борг по процентах -964,83 доларів США та пеня -43 809,20 грн.
Суд першої інстанції при вирішенні спору визнав розрахунки даного боргу обґрунтованими, з чим погоджується і колегія судів, в тому числі і щодо нарахування штрафних санкцій відповідно до умов договору.
Про визнання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо погашення цього кредиту свідчить те, що останній в апеляційній скарзі зазначив про часткове погашення ним кредиту та внесення грошових коштів у розмірі 5 623 долари США.
Таким чином, сукупність наведених доводів свідчить про те, що як сам факт наявності боргу перед ПАТ «Про Кредит Банк»за кредитним договором №302.40687 від 19 вересня 2008 року так і обов'язок ОСОБА_2 погасити цей борг у визначеному позивачем та визнаному судом розмірі знайшов своє підтвердження як в суді першої так і в ході апеляційного розгляду справи.
Беззаперечною є і та обставина, що на забезпечення виконання даного кредитного договору 19.09.2008 року між ЗАТ „ПроКредитБанк", як кредитором, та ОСОБА_5, ОСОБА_6, як поручителями, були укладені договори поруки, відповідно до умов яких останні зобов'язалися перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_2, що випливають з кредитного Договору, в повному об'ємі (а.с.14-15,116-17).
Відповідно до положень ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржник, якщо договором поруки не встановлено (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За змістом п.2.1 цих договорів поруки поручителі і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Враховуючи невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, суд дійшов обґрунтованого висновку про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_5., ОСОБА_6 боргових зобов'язань.
Оскільки апеляційний суд перевіряє правильність вирішення спірних правовідносин судом першої інстанції на час постановлення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів не бере до уваги ту обставину, що в ході апеляційного розгляду справи поручителем ОСОБА_6 було погашено заборгованість по капіталу та протермінованих відсотках в розмірі 7200 доларів США. Та визнає дану обставину лише підтвердженням визнання відповідачами своїх боргових зобов'язань.
Питання щодо фактичного розміру відшкодування, яке підлягає стягненню за рішенням суду, може бути вирішено сторонами в ході виконання рішення суду з урахуванням погашеного боргу на час виконання цього рішення.
Колегія суддів не вбачає правових підстав і для зменшення суми стягнення з відповідачів пені, визначеної судом, оскільки її розмір на час постановлення судом рішення був співмірний із непогашеною сумою самого боргу.
В супереч твердженням апелянта, повноваження представника ПАТ «Про Кредит Банк»ОСОБА_7 подавати позовні заяви від імені Банку підтверджені відповідною довіреністю Банку (а.с.6) Апелянтом не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що позов було подано неповноважною особою.
За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
В той же час, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 21 жовтня 2011 року про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що представник ПАТ «Про Кредит Банк»Жулинський А.А.. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у даній справі (а.с.74).
Обґрунтовано відмовивши позивачу у задоволенні даної заяви про тимчасове обмеження права виїзду відповідачів за межі України та про тимчасову відмову їм у видачі паспорту для виїзду за кордон, суд, в той же час постановив накласти арешт на все майно: належне ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 та належне ОСОБА_6, АДРЕСА_2.
Однак колегія суддів не може погодитися з даним судовим рішенням щодо задоволення заяви про забезпечення позову про накладення арешту на все майно відповідачів, оскільки таке рішення не ґрунтується на матеріалах справи, ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин справи та не відповідає вимогам процесуального закону.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній ( за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.
Однак як вбачається зі змісту заяви позивача про забезпечення позову та мотивів, наведених в оскаржуваній ухвалі, такі не містять належних обґрунтувань того, що невжиття арешту на все майно відповідачів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ні в заяві позивача ні в мотивах суду, які лише дублюють обґрунтування заяви, не міститься беззаперечних доказів того, що відповідачі не вживають заходів для виконання своїх договірних зобов'язань, ухиляються від погашення заборгованості, а їхнє фінансове становище свідчить про неспроможність сплати ними боргу.
Більш того, в своїй ухвалі суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази про ухилення ОСОБА_2, ОСОБА_5. та ОСОБА_6 від виконання зобов'язання.
Як вбачається з наданого банком розрахунку боргу, ОСОБА_2, хоча і не систематично, однак здійснювалось погашення заборгованості. Станом на 24.05.2008 року загальна сума погашеного боргу становила 5623 долари США. А згідно довідки ПАТ «Про Кредит Банк» станом на 24 січня 2012 року за кредитним договором лишилась несплачена пеня та 16,4 долари США по капіталу.
Постановляючи ухвалу про накладення арешту на все майно відповідачів, суд не врахував співмірності обраного виду запобіжного заходу із заявленими позивачем вимогами, а фактичні обставини справи не давали суду достатніх підстав для висновків суду про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту всього майна, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
У відповідності до роз'яснень п.6. Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про
забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, суд, розглядаючи 21 жовтня 2011 року справу за участю сторін з постановлення рішення суду по суті спору, саму заяву про забезпечення позову розглянув поза межами цього судового процесу без здійснення звукозапису, чим обмежив відповідача ОСОБА_2 можливості захистити свої права при вирішенні цього питання.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає що оскаржувана ухвала в частині накладення арешту на майно відповідачів не може залишатись в силі та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволені заяви ПАТ «Про Кредит Банк» про накладення арешту на майно належне ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що знаходиться у АДРЕСА_1 та належне ОСОБА_6 у АДРЕСА_2.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1, п.2 ч.2 ст.307, ст.308, п.2 ч.1 ст.312 п.6 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 21 жовтня 2011 року відхилити.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 21 жовтня 2011 року -залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 21 жовтня 2011 року про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно відповідачів скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу.
В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Про Кредит Банк»про накладення арешту на майно належне ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що знаходиться у АДРЕСА_1 та належне ОСОБА_6 у АДРЕСА_2 - відмовити.
В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів з дня набранням нею законної сили.
Головуючий: Штефаніц Ю.Г.
Судді: Павлишин О.Ф.
Федоришин А.В.