Справа № 1570/1373/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

при секретарях - Колотовічевій Г.В., Слободянюк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування, що міститься в листі від 02.02.2012 року № 3141/2/17-209 та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку, зазначивши що, відповідачем зроблений помилковий висновок про відсутність у позивача права перебувати на спрощеній системі оподаткування у 2012 році, адже види діяльності, які зазначені у її свідоцтві та заяві не перешкоджають її отримати право на здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, у зв'язку з чим позивач вважає, що рішення про відмову є безпідставним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач просила задовольнити позов в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно (а.с.47,49,64-65). Жодних клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача чи про відкладення розгляду справи на іншу дату до суду не надходило. Крім того, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не скористався своїми права та обов'язками, передбаченими ст. ст. 49, 51 КАС України та не надав суду до початку судового розгляду заперечення проти позову та всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення по справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що причина неявки відповідача в судове засідання є не поважною та можливим розглядати справу у його відсутність на підставі наданих доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

03 квітня 2007 року, позивач була зареєстрована Виконавчим комітетом Одеської міської ради, як фізична особа-підприємець за № 25560000000056968, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_2 (а.с.8).

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі -ПК України), господарська діяльність, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.291.3 ст.291 ПК України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно п.п.298.1.1 п.298.1 ст.291 ПК України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

В п.298.3 ст.298 ПК України, визначено, що у заяві суб'єкта господарювання зазначаються обов'язкові відомості: прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи -підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків; дані документа, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; податкову адресу суб'єкта господарювання; місце провадження господарської діяльності; обрані фізичною особою-підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005; обрані суб'єктами господарювання ставки єдиного податку або зміна ставки; кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою -підприємцем у трудових відносинах; дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. 24 січня 2012 року за № 2164 позивач подала до ДПІ у Суворовському районі міста Одеси заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, відповідно до форми затвердженої Наказом міністерства фінансів України від 20.12.2011 року № 1675 (а.с.10) та розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування. В розділі 10 заяви про застосування спрощеної системи оподаткування позивач зазначив обрані види діяльності згідно КВЕД: 54.48.2 -роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

Відповідач розглянув заяву про застосування спрощеної системи оподаткування позивача та Листом від 02.02.2012 року № 3141/2/17-209, повідомлено про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування позивачем із посиланням на вимоги підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України. Даною нормою передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (а.с.11). Крім того, відповідач посилається на терміни «дорогоцінні метали»та «дорогоцінне каміння», що наведені в Законі України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».

Інших підстав для відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку відповідачем у відповіді від 02 лютого 2012 року № 3141/2/17-209 не зазначено.

Згідно із пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Статтею 299 ПК України визначено, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

У разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;

2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Однією із вимог можливості застосування спрощеної системи оподаткування є вид господарської діяльності, який обрано суб'єктом господарювання (пункт 291.4 статті 291 ПК України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз норм ПК України свідчить про те, що у деяких випадках вид господарської діяльності визначається прямим посиланням на Національний Класифікатор видів економічної діяльності ДК 009:2005 (КВЕД ДК 009:2005) (статті 48, 154, 209, 291, 298, підрозділ 4 розділу XX Податкового кодексу України). При цьому, відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 ПК України вид господарської діяльності згідно з КВЕД безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця.

Підпунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними регулює Закон України від 18.11.1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»(далі -Закон № 637/97-ВР).

Статтею 1 цього Закону визначено, що: дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) (пункт 1); дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (пункт 2); дорогоцінне каміння органогенного утворення - це перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді (пункт 3); видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами (пункт 5); видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6); виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7); афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (пункт 19).

Відповідно до пункту 298.3 статті 298 і пункту 299.11 статті 299 ПК України у заяві суб'єкта господарювання та свідоцтві платника єдиного податку зазначаються, зокрема, обрані фізичною особою-підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005.

Як вбачається з положень статей 1, 4 Закону № 637/97- ВР операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням передбачають здійснення декілька видів діяльності, кожен з яких має свої особливості, у тому числі особливості правового регулювання.

Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 «Добування руд інших кольорових металів», а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 «Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань».

Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50); виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).

Зазначені види діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням та не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.

Отже не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, за сферою регулювання Закону № 637/97-ВР та вищевказаними кодами КВЕД ДК 009:2005.

Діяльність у сфері торгівлі ювелірними виробами відноситься до підкласів згідно з КВЕД ДК 009:2005, а саме: підклас 52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами»; підклас 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту», який включає в себе роздрібну торгівлю ювелірними виробами; підклас 51.47.9 «Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.», який включає в себе оптову торгівлю ювелірними виробами.

Обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється на суб`єктів господарювання, які здійснюють операції дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням як сировиною, а не з готовою продукцією споживчого призначення, а саме: видобуток (підкласи 13.20.0, 14.50.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005); виробництво (підклас 27.41.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005); торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення (підкласи 51.52.4, 51.56.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги безпідставне посилання відповідача на приписи п.п.4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України при прийняті рішення від 02.02.2012 року № 3137/Н/17-209 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку позивачу, суд, з урахуванням приписів ст.11 КАС України, дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову повивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

Відповідно до п.299.5 ст.299 ПК України, свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування, що міститься в листі від 02.02.2012 року № 3141/2/17-209, та зобов'язання Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку на 2012 рік згідно поданої заяви від 24.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку № 3141/2/17-209 від 02.02.2012 року та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування, що міститься в листі від 02.02.2012 року № 3141/2/17-209.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) свідоцтво платника єдиного податку на 2012 рік згідно поданої заяви від 24.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

05 червня 2012 року.