ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 р. Справа № 89371/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів Сапіги В.П., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тлумацькому районі Івано-Франківської області на постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Тлумацькому районі Івано-Франківської області про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2011 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду. Просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену, щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії, як дитині війни за період з 10.08.2010 року в подальшому при нарахуванні пенсії. Постанову звернено до негайного виконання.

Постановою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2011 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано його провести перерахунок та виплату пенсії позивачу і підвищити її на 30% мінімальної пенсії за віком з 10.08.2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Встановлено, що позивач, є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

На переконання колегії суддів слід зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка була викладена у новій редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 - рп ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто з 22.05.2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком була відновлена з 22.05.2008 року і надалі не зупинялась.

Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.

Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача за період з 10.08.2010 року.

Однак, суд першої інстанції безпідставно звернув до негайного виконання постанову у повному обсязі, оскільки відповідно до припису п.1 ч.1 ст.256 КАС України, який є спеціальним для виконання постанови суду у справах, зазначених у п.2 ч.1 ст.1832 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, то у відповідності до ст. 201 КАС України, оскаржену постанову слід змінити.

Керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 197, п.3 ч.1 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тлумацькому районі Івано-Франківської області задовольнити частково, постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2011 року у в справі №2а-537/11 - змінити та резолютивну частину викласти такій редакції:

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Тлумацькому районі Івано-Франківської області.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Тлумацькому районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 10 серпня 2010 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Допустити негайне виконання постанови в межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2011 року у справі №2а-537/11 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор