ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р.Справа № 20/17-1134-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.М.,

за участю представників сторін:

від скаржника - ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.03.201р.;

від прокуратури - прокурор відділу військової прокуратури Південного регіону України Безкровний А.І., посвідчення №201 від 19.01.2012р.;

від позивача (Міністерства оборони України) - участі не брали, хоча Міністерство оборони України було належним чином сповіщене про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00712359 від 31.05.2012р. (том ІІІ а.с. 6);

від позивача (Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України)- ОСОБА_3, довіреність №893/7 від 05.09.2011р.;

від відповідача - участі не брали, хоча Одеська міська рада була належним чином сповіщена про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01367688 від 30.05.2012р. (том ІІІ а.с. 5);

від третьої особи - участі не брали, хоча управління державного казначейства України в м.Одесі було належним чином сповіщене про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №02238179 від 01.06.2012р. (том ІІІ а.с. 7);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області

на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.04.2012 року

у справі №20/17-1134-2011

за позовом першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі:

- Міністерства оборони України;

- Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України;

до відповідача: Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: управління державного казначейства України в м. Одесі.

про стягнення 123 006,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулося до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби, в якій просило визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1, які виявилися у винесені постанови про повернення наказу №20/17-1134-2011 без виконання; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №28145731 від 04.11.2011р.; зобов'язати відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області прийняти наказ господарського суду Одеської області від 04.07.2011р. у справі №20/17-1134-2011 до виконання та здійснити виконання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2012р. №20/17-1134-2011 (суддя Щавинська Ю.М.) скаргу Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області у справі №20/17-1134-2011 задоволено частково: визнано недійсною постанову від 04.11.2011р. ВП №28145731 про повернення виконавчого документа стягувачеві; в задоволенні решти скарги - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 04.04.2012р. скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем було вчинено всі необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для забезпечення виконання виконавчого документа, а відсутність відкритих розрахункових рахунків Одеської міської ради зробила подальше виконання неможливим.

Присутні в судовому засіданні представники прокуратури та позивача висловили заперечення щодо задоволення апеляційної скарги, інші учасники судового процесу участі не брали, відзиви на апеляційну скаргу не надіслали.

Заслухавши пояснення представників органу державної виконавчої служби, прокуратури та позивача (Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2011р. у даній справі задоволено позовні вимоги військового прокурора Південного регіону України та стягнуто з Одеської міської ради на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України грошові кошти в сумі 123006, 07 грн., які були отримані відповідачем на підставі недійсної угоди.

На виконання вказаної постанови господарським судом Одеської області було видано наказ №20/17-1134-2011 від 04.07.2011 р., який був пред'явлений на виконання до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (том ІІ а.с.84).

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області 12.08.2011 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищеназваного наказу (том ІІ а.с.85).

Управління державного казначейства у м. Одеса та Головне управління державного казначейства України в Одеській області листами від 15.02.2011 р., 23.08.2011 р., 26.08.2011 р. повідомили відділ примусового виконання рішень про те, що Одеська міська рада не включена до мережі установ та організацій, які отримують кошти з місцевого бюджету. За повідомленням державної податкової адміністрації в Одеській області від 19.09.2011 р. відомості про рахунки відповідача, відкриті у фінансових установах, відсутні (том ІІ а.с.88-91).

Постановою ВП№28145731 від 04.11.2011 р. виконавчий документ-наказ господарського суду Одеської області №20/17-1134-2011 від 04.07.2011 р., було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку з тим, що відсутність у боржника відкритих рахунків робить неможливим звернення стягнення на майно боржника (том ІІ а.с.4-5).

Пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Вважаючи, що органом ДВС не було вжито всіх заходів примусового виконання зазначеного наказу, Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулося до господарського суду Одеської області з відповідною скаргою.

Згідно статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві разом з наказом суду була надіслана органом ДВС стягувачеві 04.11.2011 р. та отримана останнім 12.12.2011р., про що свідчить відбиток печатки вхідної кореспонденції на супровідному листі скаржника (том ІІ .а.с.3). Відтак, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що строк на подання скарги заявником не пропущено, у зв'язку з чим підстави для його поновлення відсутні.

Відповідно до пункту 8 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. N 04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами та доповненнями) за результатами розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

У відповідності до частини другої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

В силу статті 11 Закону України "Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець для здійснення своєчасного і повного примусового виконання наділений широкими правами, а саме: одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію, але ці права не є вичерпними. Державний виконавець може здійснювати також інші повноваження, зокрема виносити постанову про розшук майна боржника, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом тощо.

Із поданих підрозділом примусового виконання рішень матеріалів вбачається, що державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Одеській області окрім надіслання на адресу боржника, органу державного казначейства та податкового органу листів-запитів не було здійснено жодного заходу, направленого на розшук майна боржника, в тому числі на виявлення готівкових коштів; державний виконавець міг та був зобов'язаний з'ясувати порядок фінансування діяльності Одеської міської ради, а не обмежуватись лише констатацією факту про відсутність відкритих рахунків. До того ж, відсутність даних щодо відкритих рахунків у Одеської міської ради саме як у юридичної особи, не означає неможливість виконання рішення про стягнення з неї коштів, оскільки згідно частини першої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Одеська міська рада здійснює свою діяльність через свої органи, зокрема виконавчий комітет, відділи, управління, департаменти.

При винесенні оспореної постанови органом державної виконавчої служби не було враховано положення частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", якою унормовано, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Мехінізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ визначено порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р. Пунктом 2 вказаного порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що він застосовується до боржників, якими, зокрема, є розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а тому є помилковим твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що вказаний порядок застосовується лише до боржників, у яких відкриті розрахункові рахунки в органах державного казначейства.

Залишено поза увагою державним виконавцем і положення статті 55 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено, що державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця особою, в якої перебуває майно боржника, на неї може бути накладено стягнення відповідно до цього Закону.

Натомість органом державної виконавчої служби 04.11.2011 р. винесено оскаржувану постанову на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", необхідною умовою застосування якої є безрезультатність вжиття державним виконавцем всіх заходів, направлених на розшук майна боржника.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснено, що при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР, Закону №202/98-ВР, Закону №606-XIV, розд. XIV Господарського процесуального кодексу України, іншого законодавства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії виконання рішення.

У відповідності до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Одеській області, прийнявши постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.11.2011 р. р., не вжив усіх передбачених Законом заходів щодо виконання наказу господарського суду Одеської області №20/17-1134-2011 від 04.07.2011 р.

Враховуючи вищевикладене, постанова державного виконавця від 04.11.2011р. про повернення виконавчого документу стягувачеві прийнята ним передчасно, у зв'язку з чим має бути визнана недійсною, а дії, які виявилися у винесені постанови про повернення наказу без виконання,-неправомірними.

Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості доводів скаржника в частині визнання недійсною постанови, проте безпідставно залишив поза увагою вимоги скарги в частині визнання дій органу ДВС, які виявилися у винесені постанови від 04.11.2011 р. ВП№28145731, неправомірними. Вказане порушення є підставою для скасування оспореної ухвали, резолютивна частина якої внаслідок такого порушення вказує на відмову в задоволенні решти вимог скарги, тобто і в частині, що не була розглянута судом.

Доводи скарги в частині вимог про зобов'язання відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області прийняти наказ господарського суду Одеської області від 04.07.2011р. у справі №20/17-1134-2011 до виконання та здійснити виконання, задоволенню не підлягають, так як зазначений наказ господарського суду не був повторно пред'явлений до виконання стягувачем в порядку статті 51 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом в порушення норм процесуального права не залучено до участі у справі в якості відповідача Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який на відміну від підрозділу примусового виконання рішень є юридичною особою, до уваги колегією суддів апеляційного господарського суду не приймається, оскільки звернення позивача зі скаргою на дії органу ДВС не змінило юридичного статусу сторін та не надало органу виконання судових рішень статусу відповідача. Твердження апелянта щодо "преюдиціальності" положень пункту 15 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»від 13.12.2010 р. є хибним, так як зазначеним документом зорієнтовано саме адміністративні суди на однаковість застосування норм адміністративного процесу, а не господарського.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105, 122-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 04.04.2012р. у справі №20/17-1134-2011 скасувати.

Скаргу Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на дії відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області задовольнити частково.

Визнати дії відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області, які виявилися у винесенні постанови про повернення наказу від 04.07.2011р. №20/17-1134-2011 без виконання, неправомірними.

Визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області від 04.11.2011р. ВП №28145731 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В задоволенні решти скарги - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2012р.

Головуючий суддя Таран С.В.

Суддя Бойко Л.І.

Суддя Величко Т.А.