ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2012 року № 2а-3219/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинними рішень про результати розгляду скарги та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2011р. №0005661740, №0005671740

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 28 листопада 2011 року № 0005661740 та № 0005671740.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3219/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 10 квітня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-3219/12/2670 до розгляду у судовому засіданні на 26 квітня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2012 року замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва на належного Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби.

У судовому засіданні 26 квітня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Як на підставу для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень послався на неправомірність висновків проведеної перевірки, викладених в акті Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 18 листопада 2011 року № 1922/17-40/НОМЕР_3 про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 03 лютого 2009 року по 11 листопада 2011 року.

Також зазначив, що чистий дохід позивача від підприємницької діяльності в 2010 році згідно книги доходів та витрат становив 314 037, 69 грн., що не перевищує допустимий обсяг виручки, встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року № 727/98.

Представник відповідача у судове засідання 26 квітня 2012 року (у попереднє судове засідання 10 квітня 2012 року) не з'явився, заперечень проти адміністративного позову не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідно до статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-3219/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) зареєстрований як фізична особа -підприємець Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 03 лютого 2009 року, місце проживання фізичної особи - підприємця: 03179, АДРЕСА_1 (відповідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_4, копія якого міститься в матеріалах справи).

Згідно Довідки № 810/09 Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві до основних видів діяльності фізичної особи за КВЕД відносяться, зокрема, допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення (67.20.0); оренда автомобілів (71.10.0); консультування з питань комерційної діяльності та управління (74.14.0).

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі міста Києва з 06 лютого 2009 року за № 15891, про що в матеріалах справи міститься копія Довідки про взяття на облік платника податків.

Податковими повідомленнями - рішенням від 28 листопада 2011 року № 0005661740 та № 0005671740, згідно з пунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, відповідно до абзацу 1 пункту 123.1. статті 123 глави 11 Розділу II та пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 81 708,14 грн. за основним платежем та збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 170,00 грн. за штрафними санкціями.

Оскаржувані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 28 листопада 2011 року № 0005661740 та № 0005671740 винесені на підставі висновків акту Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 18 листопада 2011 року № 1922/17-40/НОМЕР_3 про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 03 лютого 2009 року по 11 листопада 2011 року, в якому встановлені наступні порушення:

- порушення пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(із змінами та доповненнями) та підпункт «в» пункт 19.1 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 2889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(із змінами та доповненнями), декларація про отримані доходи за IV квартал 2010 року до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва не надавалась (термін подачі 09 лютого 2011 року);

- порушення статті 1 Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (із змінами та доповненнями) фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво платника єдиного податку НОМЕР_5, терміном дії на 2010рік) за 1 - 4 квартали 2010 року (наростаючим підсумком) отримав виручку від надання послуг у допоміжній діяльності у сфері страхування та пенсійного забезпечення, яка надійшла на розрахунковий рахунок в розмірі 509497,68 грн., що перевищує обсяг виручки, який встановлений спеціальним законодавством (ст.1 Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 № 746/99) на 9497,68 грн.;

- порушення статті 5 Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» фізична особа - підприємець ОСОБА_1 отримав виручку за 1-4 кв. 2010 року (наростаючим підсумком згідно даних руху коштів по розрахунковому рахунку), яка перевищує 500 тис. грн., заява на право застосування загальної системи оподаткування, обліку та звітності на IV квартал 2010 року до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва не подавалась;

- порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», підпункту «а»пункту 19.1. статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено заниження оподаткованого доходу на загальну суму 482 588, 15 грн. (за IV квартал 2010 року на суму 7123,26 грн., за I-III квартали 2010 року на суму 475 646,89 грн.).

За результатом адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 10 лютого 2012 року № 44/Г/12-314 скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 13 грудня 2011 року (вх.. №1259/Г ДПА у м. Києві від 13 грудня 2011 року) задоволено частково, а саме: залишено без змін податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 28 листопада 2011 року № 0005671740 про збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 170 грн.; скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 28 листопада 2011 року № 0005661740 в частині грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 21711,68 грн., збільшено грошове зобов'язання на суму 5831,71 грн. штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб, в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Представник позивача не погоджується із висновками, викладеними в акті перевірки, а тому податкові повідомлення - рішення від 28 листопада 2011 року № 0005661740 та № 0005671740 вважає такими, що підлягають скасуванню.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача та ознайомившись із запереченнями представника відповідача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва суд погоджується із висновками акту перевірки та зазначає наступне.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва під час проведення перевірки встановлено, що згідно з даними обліку доходів та витрат, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 за період з 03 лютого 2009 року по 31 жовтня 2011 року перебував на спрощеній системі оподаткування та надавав послуги по укладанню від імені та за дорученням Страховика договорів страхування (поліси, сертифікати) та/або сприяв в укладанні договорів страхування (полісів, сертифікатів) зі Страхувальниками на території України, рекламував, консультував та Пропонував страхувальникам страхові послуги Страховика, надавав послуги, пов'язані з укладенням договорів страхування, тощо.

Крім цього, за результатами перевірки правильності визначення валового доходу, податковим органом зазначено, що виручка від здійснення підприємницької діяльності визначена в звітах суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за 2009-2010 роки (наростаючим підсумком) не відповідає даним руху коштів по розрахунковому рахунку.

Також, зазначено, що за 1 - 4 квартали 2010 року (наростаючим підсумком) отримав виручку від надання послуг у 2010 році за 1 - 4 квартали 2010 року (наростаючим підсумком) у допоміжній діяльності у сфері страхування та пенсійного забезпечення, яка надійшла на його рахунковий рахунок в розмірі 509497,68 грн., що перевищує обсяг виручки, який встановлений статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року № 727/98 на 9497,68 грн., з огляду на що як висновок, податковий орган стверджує, що дохід отриманий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у розмірі 9582,23, за період з 16 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року, підлягає оподаткуванню за загальною системою оподаткування, тобто податком з доходів фізичних осіб.

При цьому, в підпункті 2.2.1. акту перевірки встановлено, що дохід фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2011 року становить 475 464, 89 грн. відповідно до руху коштів по розрахунковому рахунку платника податків.

Пунктом 2.3 акту перевірки встановлено неналежне ведення позивачем обліку доходів та витрат, а саме: заниження оподатковуваного доходу за IV квартал 2010 року на суму 7123,26 грн., що призвело до заниження зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за IV квартал 2010 року на суму 1067,34 грн., та заниження оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 475 464,89 грн., що призвело до заниження зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік на суму 80 640, 80 грн.

Дослідивши зазначені обставини справи Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли як до набрання чинності Податковим кодексом України так і після, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року та після набрання чинності Податковим кодексом України.

Згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року № 727/98 (далі - Указ № 727/98) фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності (доходу, збитків чи відсутності діяльності) при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.

Указом № 727/98 (абзац 5 статті 1) встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Разом з тим, постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яким установлено, що готівкова виручка (виручка) - це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації товарів (робіт, послуг) і позареалізаційні надходження.

Відповідно до пункту 31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер - особа, яка вчиняє угоди або інші юридичні дії від свого імені, але за рахунок комітента) зобов'язана за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів. Тобто комісіонер при виконанні договорів комісії приймає на себе всі права та обов'язки за договорами, від свого імені укладає договори купівлі-продажу з покупцями/продавцями продукції та несе за них відповідальність.

Отже, враховуючи зазначене, комісіонер (фізична особа - платник єдиного податку) на підставі договору комісії на продаж/купівлю продукції, виступаючи від свого імені, самостійно укладає договір купівлі-продажу з третьою особою (покупцем/продавцем), здійснює продаж (реалізацію) товару та одержує як сторона договору купівлі-продажу грошові кошти на свій рахунок (в касу).

Таким чином, з метою реалізації права перебування на спрощеній системі оподаткування суб'єкти малого підприємництва, включаючи і тих, які здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські послуги, надають послуги за договорами доручення, повинні враховувати всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Обґрунтовуючи суму виручки, представник позивача посилається на порядок обрахування суми чистого доходу, викладеному в листі ДПА України від 05 листопада 1997 року № 17-0117/10-8886 «Про порядок ведення книги ф. 10» та зазначає, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за 1-4 квартали 2010 року отримано чистого прибутку від підприємницької діяльності у розмірі 469 162, 85 грн., що на думку представника позивача не суперечить приписам Указу № 727/98 та спростовує висновки податкового органу про перевищення обсягу виручки.

Також, представник позивача зазначає, що невірним є порядок розрахунку відповідачем податку з доходів фізичних осіб за 2-3 квартал 2011 року, оскільки не було враховано витрати позивача, пов'язані з його господарською діяльністю і відображені в книзі доходів і витрат № 335 від 11 березня 2009 року за 2009-2011 року.

Суд не погоджується із такими доводами позивача та зазначає, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок, а не як зазначає позивач, сума чистого доходу з урахуванням витрат позивача пов'язаних з його господарською діяльністю.

Слід зазначити, що вищевикладена позиція підтверджена постановою Верховного Суду України від 13.04.2010 (справа N 21-483во10), в якій зокрема зазначено, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Підприємець, отримавши в ході реалізації товару на виконання договорів комісії на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом N 727/98 розмір виручки, а саме 500000 грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Крім цього, листами Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 2010 року № 1653/6/31-4018 «Щодо оподаткування єдиним податком суб'єктів малого підприємництва - фізичних та юридичних осіб, які здійснюють комісійну торгівлю» та від 14 червня 2010 року № 3658/ф/17-0714 повідомлено, що з метою реалізації права перебування на спрощеній системі оподаткування суб'єкти малого підприємництва, включаючи і тих, які здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські послуги, надають послуги за договорами доручення, повинні враховувати всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Пунктом 1.6. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі по тексту - Закон № 889-IV) встановлено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до підпункту 9.12.1. Закону № 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності. (підпункт 9.12.1. Закону № 889-IV).

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 (далі по тексту - Декрет № 13-92) Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 177.1. статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2. статті 177 Податкового кодексу України).

Одночасно, пунктом 167.1. статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Згідно з вимогами пункту 177.5. статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до пункту 177.5.2. статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.

В матеріалах справи містяться копії банківських виписок наданих ПАТ «Універсал Банк» за 2010 рік, ПАТ «Про кредит Банк» за 2010 рік, ПАТ «Універсал Банк»за 2011 рік, ПАТ «Про кредит Банк» за 2011 рік та копія чеків на пальне за 2010 рік, дослідивши які, суд дійшов висновку про правомірність висновків податкового органу щодо перевищення обсягів виручки (загальна сума отриманої виручки за 1-4 квартали 2010 року складає 509497,68 грн., а виручка у розмірі 475 464,89 грн. встановлена податковим органом при перевірці руху коштів по розрахунковому рахунку платника податків), отриманих позивачем у 2010 та 2011 роках, встановлених статтею 1 Указу № 727/98.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи представником позивача не спростовано отримання позивачем виручки у 2010 - 2011 рока більше 500 000 грн., але зазначено, що перевищення позивачем чистого доходу у 2010 та 2011 роках не було.

Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на Книгу обліку доходів і витрат (копія якої міститься в матеріалах справи), оскільки сума виручки та чистого доходу не підтверджується банкіськими виписками.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно встановлено перевищення обсягів виручки у 2010 та 2011 роках, тому висновок щодо порушення статтей 1, 5 Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», статті13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» є правомірним, з огляду на що підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 28 листопада 2011 року № 0005661740 судом не встановлено.

В частині висновків акту щодо порушення пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (із змінами та доповненнями) та підпункт «в» пункт 19.1 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 2889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями), що виявилось у неподанні декларації про отримані доходи за IV квартал 2010 року до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 116.1. статті 116 Податкового кодексу України встановлено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до пункту 120.1. статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи, що позивачем не спростовано неподання декларації про отримані доходи за IV квартал 2010 року до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва шляхом надання копії такої декларації та доказу отримання податковим органом, суд вважає правомірним податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2011 року № 0005671740.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова