ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18 травня 2012 року № 2а-6171/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві
про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати дії відповідача незаконними та повернути позивачу з штрафмайданчику напівпричіп; стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 6000,00 грн., а також недоотриману вигоду 24 000,00 грн., судові витрати та розмір оплати за зберігання транспортного засобу на штрафмайданчику із розрахунку за кожну добу такого перебування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6171/12/2670 та призначено до розгляду у попереднє судове засідання на 10 травня 2012 року, яке відкладалось на 15 травня 2012 року у зв'язку з неявкою позивача у попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2012 року, на підставі письмової згоди позивача про початок судового розгляду у той же день, закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-6171/12/2670 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15 травня 2012 року.
У судовому засіданні 15 травня 2012 року позивач підтримав адміністративний позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції зазначив, що жодної копії постанови відділу державної виконавчої служби Деснянського району про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна на адресу позивача не надходило та згідно закону вручено не було, а тому дії відповідача щодо затримання напівпричепа є неправомірними.
Представник відповідача у попередньому судовому засіданні 10 травня 2012 року адміністративний позов не визнав, письмових заперечень не надав, але на підтвердження усної позиції надав для долучення до матеріалів справи завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 520/18 (номер за ЄДРВП: 28016814).
Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-6171/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів справи вбачається, та не спростовано позивачем, що 15 лютого 2008 року між ОСОБА_1 (Заставодавець) та Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк»укладено Договір застави рухомового майна № 3335-ДЗ1, для забезпечення повного виконання якого, основних зобов'язань та вимог Заставодержателя, Заставодавець передає у заставу на умовах, визначених Договором застави, майно, яке йому належить на праві власності, зокрема: як визначено пунктом 2.2. цього Договору,
- напівпричіп бортовий тентований, марка KOGEL, модель SN 24, випуск 2003 року, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4, видане УДАЇ ГУ МВС України в місті Києві 30 листопада 2007 року;
- вантажний сідловий тягач, марки RENAULT, модель 480 MAGNUM, випуску 2005 року, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, реєстраційний № НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6, видане УДАЇ ГУ МВС України в місті Києві 29 листопада 2007 року;
- вантажний, марка RENAULT, модель RVI, випуску 1999 року, колір червоний, шасі (кузов, рами, коляска) НОМЕР_7, сідловий тягач, ідентифікатор НОМЕР_7, реєстраційний НОМЕР_8, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9, видане МРЕВ - 9 ДАЇ ГУ МВС України в місті Києві 12 грудня 2003 року.
З вищевикладеного вбачається, що зазначене майно на підставі Договору застави рухомого майна № 3335-Д31, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 15 лютого 2008 року за реєстровим № 1511 передане в заставу Закритому акціонерному товариству «ПроКредит Банк».
03 серпня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 звернено стягнення на вищезазначене нерухоме майно (копія виконавчого напису від 03 серпня 2011 року міститься в матеріалах справи).
На підставі заяви Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» від 05 серпня 2011 року про прийняття до виконання виконавчого напису, вчиненного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо звернення стягнення на заставу (нерухоме майно) згідно Договору застави рухомового майна № 3335-ДЗ1 від 15 лютого 2008 року, державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження № 28016814 від 11 серпня 2011 року, позивача визнано боржником у даному виконавчому провадженні та надано термін для самостійного виконання виконавчого напису.
При цьому, одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідачем винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 серпня 2012 року та про розшук майна боржника, яким накладено арешт на наступне нерухоме майно: напівпричіп бортовий тентований, марка KOGEL, модель SN 24, випуск 2003 року, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4, видане УДАЇ ГУ МВС України в місті Києві 30 листопада 2007 року; вантажний сідловий тягач, марки RENAULT, модель 480 MAGNUM, випуску 2005 року, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, реєстраційний № НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6, видане УДАЇ ГУ МВС України в місті Києві 29 листопада 2007 року; вантажний, марка RENAULT, модель RVI, випуску 1999 року, колір червоний, шасі (кузов, рами, коляска) НОМЕР_7, сідловий тягач, ідентифікатор НОМЕР_7, реєстраційний НОМЕР_8, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10, видане МРЕВ - 9 ДАЇ ГУ МВС України в місті Києві 12 грудня 2003 року.
Позивач повідомляє, що 19 квітня 2011 року в м. Переяслав-Хмельницький правоохоронними органами без присутності позивача вилучено напівпричіп бортовий тентований, марка KOGEL, модель SN 24, випуск 2003 року, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4, видане УДАЇ ГУ МВС України в місті Києві 30 листопада 2007 року та поставлено на штраф майданчик.
21 квітня 2012 року державним виконавцем Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого напису № 828 виданого 03 серпня 2011 року проведено опис та арешт нерухомового майна, а саме: напівпричіпа бортового тентованого, марки KOGEL, модель SN 24, випуск 2003 року, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4, видане УДАЇ ГУ МВС України в місті Києві 30 листопада 2007 року.
На думку позивача, такі дії органу державної виконавчої служби є неправомірними, порушують приписи Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-IV та пункту 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд частково погоджується із позицією позивача з огляду на наступне.
Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-IV (далі по тексту - Закон № 606-IV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 17 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких відносяться, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
Суд звертає увагу, що позивачем у судовому засіданні на наведено сумнівів щодо змісту та форми виконавчого документу (виконавчого напису 828 виданого 03 серпня 2011 року) як на підставу протиправності вчинених дій, натомість позивач вважає оскаржувані дії протиправними з огляду на неотримання копій поставнови про відкриття виконавчого провадження № 28016814 від 11 серпня 2011 року та постанови про арешт майна від 12 серпня 2011 року.
При цьому, статтею 19 Закону № 606-IV встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
Частиною 2 статті 17 Закону № 606-IV встановлено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
Досліджуючи матеріали виконавчого провадження № 28016814, судом встановлено, що відповідачем правомірно на підставі виконавчого документу (виконавчий напис нотаріуса № 828 від 03 серпня 2011 року), який відповідає вимогам визначеним статтею 18 Закону № 606-IV, відкрито виконавче провадження.
При цьому, суд зазначає, що позивач не оскаржує в даному провадженні постанову про відкриття виконавчого провадження від 11 серпня 2011 року або постанову про арешт майна від 12 серпня 2011 року, а позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача що виявились у порушенні статті 25 Закону № 606-IV мотивує тим, що позивача не було повідомлено належним чином про відкриття виконавчого провадження, що позбавило її права на оскарження постанови про відкриття провадження у десятиденний строк з моменту отримання.
Відповідно до статті 25 Закону № 606-IV Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Відповідно до статті 31 Закону № 606-IV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Пунктом 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі по тексту - Інструкції № 74/5) встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
Пунктом 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 встановлено, що виконавчий напис має містити, зокрема, найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб).
При цьому, відповідно до пункту 288 цієї Інструкції встановлено, що виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.)
Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку.
Відповідно до пункту 8.13 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої Державною судовою адміністрацією України від 5 грудня 2006 року №155 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 15 грудня 2008 року N 134), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2006 року за N 1345/13219, повістки надсилаються рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром із зворотною розпискою. В окремих випадках за вказівкою судді судові виклики і повідомлення можуть бути здійснені іншими засобами, передбаченими КАС України.
Главою 3 (статті 33-35) Кодексу адміністративного судочинства України визначені поняття повістки, її змісту та порядку вручення.
Зокрема, встановлено, що повістки надсилаються фізичній особі за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
При цьому, встановлено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З аналізу вищезазначеного вбачається, що державний виконавець зобов'язаний протягом трьох днів з моменту відкриття виконавчого провадження направити боржнику супровідний лист із постановою про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом із повідомленням про вручення за адресою вказаною у виконавчому документі, що є адресою місця реєстрації, проживання або перебування боржника.
В матеріалах виконавчого провадження міститься копія супровідного листа від 11 серпня 2011 року № 520/18 про направлення позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження, згідно якого дана постанова направлена позивачу за адресою: АДРЕСА_1, аналогічна адреса зазначена у виконавчому написі № 828 від 03 серпня 2011 року.
Суд звертає увагу, що Законом № 606-IV передбачений обов'язок державного виконавця щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження із супровідним листом, за підписом начальника відповідного відділу, та рекомендованим листом із зворотнім повідомленням про поштове вручення, в іншому випадку боржник вважається не повідомленим про відкриття виконавчого провадження.
Так, в якості доказу належного повідомлення позивача (Боржника у виконавчому провадженні № 28016814), відповідач посилається на наявність в матеріалах справи копії супровідного листа від 11 серпня 2011 року № 520/18.
Суд не погоджується із такими доводами представника органу виконавчої служби та зазначає наступне.
Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
З огляду на викладене, на думку суду належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень (органом державної виконавчої служби) постанови про відкриття виконавчого провадження може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом або повідомлення про вручення поштового відкправлення.
Крім того, відповідно до підпункту 3.1.2.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211, визначено, що про прийняте для пересилання рекомендоване поштове відправлення відправнику видається касовий чек або розрахункова квитанція.
З огляду на вищевикладене, суд констатує відстуність в матеріалах справи доказу отримання позивачем або направлення на адресу позивача постанови про відкриття виконавчого провадження, що на думку суду свідчить про порушення орагном виконавчої служби порядку направлення документів виконавчого провадження.
Крім цього, відповідно до пункту 2 статті 25 Закону № 606-IV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Статтею 27 Закону № 606-IV встановлено, що якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем у порядку, установленому статтею 24 Закону, накладено арешт на майно боржника, за погодженням з державним виконавцем боржник має право у строк, установлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У цьому разі покупець майна боржника повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби в строк, установлений для добровільного виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.
Відповідно до пункту 5.6.2. Інструкції 74/5 Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником у начальника відповідного органу державної виконавчої служби або в суді в 10-денний строк.
Слід зазначити, що в матеріалах виконавчого провадження міститься супровідний лист від 12 серпня 2011 року № 395/18 щодо направлення позивачу копії постанови про арешт майна від 12 серпня 2011 року, але відповідачем не надано суду доказу направлення поштовим зв'язком вищезазначених документів, а матеріали виконавчого провадження не містять копії реєстру поштового відправлення або фіскального чеку, які на думку суду були б достатніми доказами повідомлення позивача про винесення постанови про арешт майна від 12 серпня 2012 року, тому посилання позивача на бездіяльність відповідача суд приймає до уваги.
Одночасно, суд не погоджується із твердженням позивача щодо позбавлення державним виконавцем права на добровільне виконання виконавчого напису нотаріусу, оскільки з аналізу законодавства про виконавче провадження вбачається, якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем у порядку, установленому статтею 24 Закону, накладено арешт на майно боржника, за погодженням з державним виконавцем боржник має право у строк, установлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Суд зазначає, що зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд визнати дії відповідача незаконним щодо ненаправлення позивачу копій постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 серпня 2011 року та постанови про арешт майна від 12 серпня 2011 року, що на думку суду свідчить про бездіяльність органу виконавчої служби, а тому керуючись частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача.
При цьому, позовна вимога щодо повернення із штраф майданчика напівпричіп бортовий тентова ний, марка KOGEL, модель SN 24, випуск 2003 року, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4, видане УДАЇ ГУ МВС України в місті Києві 30 листопада 2007 року на думку суду є необґрунтованою з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Водночас, згідно статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Тобто, позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин відповідачем щодо неповернення транспортного засобу із штраф майданчика за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Лагерна, 36 та звернення до уповноваженої особи даного штраф майданчику із аналогічними вимогами та отримання відмови, що на думку суду є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 6000,00 грн., а також недоотриманої вигоди у розмірі 24 000,00 грн., судових витрат та розмір оплати за зберігання транспортного засобу на штраф майданчику із розрахунку за кожну добу такого перебування також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частинами 1, 2 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Таким чином, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, та відсутність в матеріалах справи розрахунку суми матеріальних збитків, доказів завдання саме такої суми матеріальної шкоди та обґрунтування в чому саме полягає матеріальна шкода, адміністративний позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини 3 статті 84 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 -163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, що виявилась у ненаправленні ОСОБА_1 копій постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 серпня 2011 року та постанови про арешт майна від 12 серпня 2011 року у встановлені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-IV порядку та строки.
3. В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Шарпакова