ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2012 року № 2а-2348/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2011р. №0000960703

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»(далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення від 14 липня 2011 року № 0000960703.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2348/12/2670 та призначено до розгляду у попереднє судове засідання на 03 квітня 2012 року, яке відкладалося на 12 квітня 2012 року та 26 квітня 2012 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У попередньому судовому засіданні 26 квітня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги, надав на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження необхідні документи та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовної заяви, з посиланням на її безпідставність та просив суд відмовити у її задоволенні.

У попередньому судовому засіданні 26 квітня 2012 року виникло питання про заміну неналежного відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на належного Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією суб'єкта владних повноважень.

Представник позивача у попередньому судовому засіданні 26 квітня 2012 року підтримав клопотання відповідача про заміну відповідача.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2012 року замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва на належного Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08 травня 2012 року.

У судовому засіданні 08 травня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 14 липня 2011 року № 0000960703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 298 370,00 грн.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластум», Відкритим акціонерним Товариством «Криворіжгаз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Роскот», Товариством з обмеженою відповідальністю «Регом», Товариством з обмеженою відповідальністю «Северсталь-Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерсіда», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокпневматика», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Юніон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформ Юст», Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансавтолюкс», Приватним підприємством «Едванс КР», Приватним підприємством «Інфопост».

Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представниками позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договорів із вищезазначеними контрагентами не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій зазначені контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту (копія пояснень позивача з додатками від 17 травня 2012 року містяться в матеріалах справи).

Представник відповідача у судове засідання 08 травня 2012 року не заявився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В письмових запереченнях адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, співпадають з висновками акта Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 07 червня 2011 року № 79/07-03/32264561 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом з'ясовано наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»(ідентифікаційний код 32264561) зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 05 лютого 2003 року, юридична адреса: 01014, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, під'їзд №2, кімната 513.

Згідно Довідки серії АА № 395264 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності товариства за видами КВЕД відносяться: виробництво залізничного рухомого складу (35.20.1); ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва (29.52.3); ремонт і технічне обслуговування залізничного рухомого складу (35.20.2); оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям (50.30.1); технічне обслуговування та ремонт автомобілів (50.20.0); інші види оптової торгівлі (51.90.0).

На підставі направлення від 12 травня 2011 року № 169/07-03, виданого Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 12 травня 2011 року № 169 проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 886 598 грн. на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 грудня 2010 року 31 січня 2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 07 червня 2011 року № 79/07-03/32264561.

Як висновок проведеної документальної невиїзної перевірки зазначено наступне:

- на порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 рок № 168 Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»безпідставно включено до податкового кредиту за грудень 2010 суму податку на додану вартість в розмірі 551 863 грн.;

- на порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»безпідставно включено до податкового кредиту за січень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 298 370 грн., за лютий 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 254 955 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення між різницею суми податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних місяцях;

- на порушення пункту 198.3 статті 198, підпункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»завищено заявлену до відшкодування на розрахунковий рахунок суму податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 298 370 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва від 14 липня 2011 року № 0000960703, що винесене на підставі акту від 07 червня 2011 року № 79/07-03/32264561, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 75.1.2. пунктом 75.1 статті 75, пунктом 123.1 статті 123, пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 298 370,00 грн.

В акті перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 07 червня 2011 року № 79/07-03/32264561 зазначено, що згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2010 року (вх. № 9002476057 від 20 квітня 2011 року), поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 1 179 187, 00 грн., операції, що оподатковуються за ставкою 20% за грудень 2010 року складає 13 744 078, 00 грн., з яких податок на додану вартість складає 984 036, 00 грн.

Основними постачальниками товариства зазначені наступні контрагенти: Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»(код ЄДРПОУ 320368205090) - придбання металопрокату на загальну суму 567 406,45 грн. (ПДВ 113 481,29 грн.); Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерсіда»(код ЄДРПОУ 373125826528 ) - придбання запчастин на загальну суму 1 581 000 грн. (ПДВ 316 200 грн.); Публічне акціонерне товариство «ММК ім. Ілліча»(код ЄДРПОУ 001911205195) - придбання м/прокату на загальну суму 891 208,85 грн. (ПДВ 178241,77 грн.).

В ході проведення перевірки встановлено, що сума податкового кредиту за грудень 2010 у розмірі 551 863 грн. підлягає зменшенню по таким контрагентам: - Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформ Юст»на суму податку на додану вартість у розмірі 267 595,44 грн., (код ЄДРПОУ 372080726520); Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс Юніон»на суму податку на додану вартість у розмірі 269 267,84 грн., Товариству з обмеженою відповідальністю «Востокпневматика»на суму податку на додану вартість у розмірі 10 355,00 грн.; Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансавтолюкс»на суму податку на додану вартість у розмірі 2 466, 67 грн.; Товариству з обмеженою відповідальністю «Криворіжгаз»на суму податку на додану вартість у розмірі 2 178, 00 грн.

Вищезазначений висновок щодо неправомірного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, зроблено податковим органом на підставі віднесення зазначених контрагентів до категорії «податкова яма», та не подання ними до відповідних податкових органів за місцем реєстрації декларацій з податку на прибуток за 2010-2011 рік, додаток К1/1 декларації з податку на прибуток за 2010-2011 роки та податкового розрахунку комунального податку за 2010 - 2011 роки, що на думку Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва свідчить про відсутність надмірної сплати до бюджету.

Таким чином, перевіркою встановлено, що на порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168 «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, віднесена Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»безпідставно включено до податкового кредиту за грудень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 551 863 грн.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що сума податкового кредиту за січень та лютий 2011 року у розмірі 298 370, 00 грн. та 254 955,00 грн. відповідно підлягає зменшенню по таким контрагентам: Товариству з обмеженою відповідальністю «Пластум», Товариству з обмеженою відповідальністю «Ерсіда», Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансавтолюкс»; Відкритому акціонерному товариству «Регон»; Товариству з обмеженою відповідальністю «Северсталь - Україна»; Товариству з обмеженою відповідальністю «Роскот».

Представник позивача зазначає, що такі висновки відповідача є протиправними, а тому податкове повідомлення -рішення від 14 липня 2011 року № 0000960703 підлягає скасуванню.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви з огляду на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Відкритим акціонерним товариством «Гірничнотранспортна компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластум», Відкритим акціонерним товариством «Криворіжгаз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Роскот», Товариством з обмеженою відповідальністю «Регом», Товариством з обмеженою відповідальністю «Северсталь-Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерсіда», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокпневматика», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Юніон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформ Юст», Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансавтолюкс», Приватним підприємством «Едванс КР», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли як до набрання чинності Податковим кодексом України та і після, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року та після набрання чинності Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту -Закон № 168/97-ВР), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: договори, специфікацію на товар, податкові накладні, акти виконаних робіт.

Згідно з підпугктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, 10 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластум» був укладений Договір № 100114 (копія якого мститься в матеріалах справи), на виконання умов якого сторонами укладені специфікації за № 1,2 згідно яких Постачальник (ТОВ «Пластум») зобов'язувався поставити товар, а Покупець (ТОВ «Гірничотранспортна компанія») прийняти його та оплатити його вартість.

На виконання вказаного договору позивач прийняв від постачальника товар (зазначений у специфікаціях № 1,2), що підтверджується видатковими накладними № 15 від 03 лютого 2011 року, № 17 від 04 лютого 2011 року, № 20 від 07 лютого 2011 року, № 26 від 10 лютого 2011 року, № 27 від 11 лютого 2011 року, № 32 від 15 лютого 2011 року, № 33 від 17 лютого 2011 року, № 39 від 18 лютого 2011 року, № 47 від 13 січня 2011 року, № 48 від 13 січня 2011 року, № 49, 50 від 14 січня 2011 року (копії яких містяться в матеріалах справи), а на підтвердження факту поставки товару надав податкові накладні за вказаний період, копії яких також додані до матеріалів справи.

Крім цього, на підтвердження статусу платника податку на додану вартість, спеціальної податкової правосуб'єктності учасника господарської операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластум»на момент вчинення господарських операцій згідно Договору № 100114 від 10 січня 2011 року, позивачем подано Довідку з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 07 травня 2012 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластум»було зареєстровано в ЄДРПОУ та в податковому органі, було діючим підприємством, мало необхідний обсяг повноважень та не мало ознак фіктивності.

Представник позивача у судовому засіданні стверджував, що товар, який був отриманий від ТОВ «Пластум»згідно специфікацій № 1,2 до Договору № 100114 від 10 січня 2011 року був використаний у власній господарській діяльності підприємства, що підтверджується калькуляціями вартості виробництва продукції (копії яких містяться в матеріалах справи), при цьому, відсутність документів, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей представником позивача мотивовано тим, що згідно умов договору поставки № 100114 від 10 січня 2011 року передбачені умови про те, що саме ТОВ «Пластум»приймало на себе обов'язок поставити товар в певне місце (за певною адресою) і оформити відповідні документи.

Відповідно до вимог пункту 3.4 договору № 100114 від 10 січня 2011 року достатньою умовою та доказом виконання поставки є видача товару уповноваженим особам покупця за видатковою накладною.

Також, 04 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз» укладено Договір № 21-П купівлі-продажу скрапленого вуглеводного газу для заправки газових балонів, згідно умов якого Постачальник (ВАТ «Криворіжгаз») зобов'язувався відпустити скраплений вуглеводний газ та здійснити технічне свідоцтво балонів Споживача (ТОВ «Гірничотранспортна компанія»).

На виконання вказаного договору позивач придбав у Постачальника газ, що підтверджується видатковими накладними № 0000001046 від 01 грудня 2010 року, № 0000001116 від 24 грудня 2010 року, № 0000000094 від 17 лютого 2010 року, № 0000000077 від 11 лютого 2010 року (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи) та податковими накладними за вказаний період, що додані до матеріалів справи.

Представник позивача зазначає, що ВАТ «Криворіжгаз»на момент вчинення господарських операцій також був платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ за № 04897150, що не спростовано відповідачем наданими доказами.

Суд приймає доводи позивача, що відсутність документів, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей обумовлюються специфікою договору, зокрема, згідно умов пункту 4.1 Договору купівлі -продажу № 21-П від 04 січня 2011 року заправка газом відбувається на складі постачальника в балони споживача та не потребує його подальшого транспортування. Оформлення транспортних документів потребується лише за умови, якщо газ доставлявся споживачу силами та за рахунок постачальника. Відповідно до вимог пункту 4.3 Договору купівлі - продажу № 21-П від 04 січня 2011 року достатньою умовою та доказом виконання поставки є підписання сторонами видаткової накладної, що було виконано сторонами договору.

Позивач стверджує, що газ який був отриманий за договором використовувався позивачем для зварювальних робіт при виготовлені продукції.

Крім цього, в матеріалах справи міститься Довідка з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 07 травня 2012 року, згідно якої 01 березня 2012 року зазначеним контрагентом підтверджено відомості про юридичну особу, що в сукупності свідчить про те, що Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз»на момент підписання Договору купівлі - продажу № 21-П від 04 січня 2011 року та виконання його умов було зареєстровано в ЄДРПОУ та в податковому органі, було діючим підприємством, мало необхідний обсяг повноважень та не мало ознак фіктивності.

02 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роскот» був укладений договір № 02/12-28, за змістом якого між сторонами були укладені специфікації за №1,2 на підставі яких Постачальник (ТОВ «Роскот») зобов'язався поставити товар, а Покупець (ТОВ «Гірничотранспортна компанія») прийняти його та оплатити його вартість (копії специфікацій додані).

Згідно банківських виписок (копії додаються) розрахунки між позивачем та ТОВ «Роскот»по вказаному Договору поставки із специфікаціями проведені в повному обсязі, що свідчить про реальність виконання вказаного Договору.

Крім цього, як вбачається зі змісту довідки ЄДРПОУ про стан контрагента ТОВ «Роскот» з моменту його державної реєстрації, яка була отримана позивачем (Довідка з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 07 травня 2012 року міститься в матеріалах справи), в період виконання договору № 02/12-28 від 02 лютого 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскот»було зареєстровано в ЄДРПОУ та в податковому органі, 01 листопада 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Роскот»було підтверджено відомості про юридичну особу.

07 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»та Відкритим акціонерним товариством «Регом»був укладений Договір № 22 про надання послуг.

Згідно умов договору та специфікацій № 1,2,3 (копії яких додані до матеріалів) виконавець зобов'язався надати послуги по механічній обробці корпусу.

На виконання вказаного договору позивач придбав у постачальника товар (зазначений у Специфікаціях № 1, 2, 3), що підтверджується видатковими наклданими № РН-0000021 від 09 лютого 2011 року, № РН-0000033 від 21 лютого 2011 року, № РН-0000035 від 25 лютого 2011 року, податковими накладними та актами здачі - приймання (завірені належним чином копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Згідно банківських виписок розрахунки між позивачем та ВАТ «Регом»по вказаному Договору проведені в повному обсязі.

В матеріалах справи, на підтвердження транспортування зазначеного у Специфікаціях № 1, 2, 3, містяться копії товарно-транспортних накладних серія ГТК № 000082 від 21 лютого 2011 року, серія ГТК № 000092 від 25 лютого 2011 року та серія ГТК № 000075 від 09 лютого 2011 року.

Крім цього, в матеріалах справи міститься Довідка з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 07 травня 2012 року, згідно якого 17 квітня 2012 року зазначеним контрагентом підтверджено відомості про юридичну особу, що в сукупності свідчить про те, що Відкрите акціонерне товариство «Регом» на момент підписання договору про надання послуг № 02/12-28 від 02 лютого 2010 року та виконання його умов було зареєстровано в ЄДРПОУ та в податковому органі, було діючим підприємством, мало необхідний обсяг повноважень та не мало ознак фіктивності.

07 лютого 2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Северсталь - Україна» був укладений договір купівлі -продажу № 5214, згідно якої Продавець (ТОВ «Северсталь - Україна») зобов'язується продати, а Покупець (ТОВ «Гірничотранспортна компанія») зобов'язується купити металопродукцію зазначену у специфікації № 5214/0001 від 07 лютого 2011 року (копії документів містяться в матеріалах справи).

В матеріалах справи містяться копії видаткової накладної № ССУ-0000649 від 18 лютого 2011 року, податкової накладної та на підтвердження транспортування -копія товарно-транспортної накладної, зазначені документи на думку позивача підтверджують реальність господарської операції.

На підтвердження державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Северсталь - Україна»як юридичної особи та платника податків, позивачем надано Довідку з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 07 травня 2012 року, згідно якої 04 серпня 2011 року зазначеним контрагентом підтверджено відомості про юридичну особу.

01 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерсіда» укладений договір № 01/12-15.

На виконання умов договору сторонами була укладена специфікація за № 3 згідно якої постачальник зобов'язуався поставити товар, а покупець прийняти його та оплатити його вартість (копії договору та специфікації додані до матеріалів справи).

На виконання вказаного договору позивач прийняв від постачальника товар, що підтверджується видатковими накладними № 43 від 10 січня 2011 року, № 44 від 12 січня 2011 року, № 24 від 04 лютого 2011 року, № 22 від 03 лютого 2011 року, № 20 від 02 лютого 2011 року, податковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Представник позивача стверджує, що товар, який був отриманий від ТОВ «Ерсіда»був використаний у власній господарській діяльності підприємства, що підтверджується калькуляціями вартості виробництва продукції, які додані до матеріалів справи.

Пояснюючи відсутність документів, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей предсавник позивача зазначив, що згідно умов договору поставки № 01/12-15 від 01 грудня 2010 року ТОВ «Ерсіда»приймало на себе обов'язок поставити товар в певне місце (за певною адресою) і оформити відповідні документи.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Договору поставки № 01/12-15 від 01 грудня 2010 року достатньою умовою виконання поставки є видача товару уповноваженим особам покупця за видатковою накладною.

На підтвердження державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерсіда»як юридичної особи та платника податків, позивачем надано Довідку з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 07 травня 2012 року, згідно якої 01 листопада 2011 року зазначеним контрагентом підтверджено відомості про юридичну особу.

На підтвердження реальності господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокпневмат», позивачем надано суду копію Договору поставки № 01/10/2-Р від 15 січня 2010 року, специфікація № 1 (предмет договору -доставка циліндра тормозного 519А), видаткової накладної № ВП-544 від 20 грудня 2010 року, податкової накладної, накладної на груз (доказ транспортування).

На підтвердження державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокпневмат»як юридичної особи та платника податків, позивачем надано Довідку з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 07 травня 2012 року.

В матеріалах справи міститься копія Договору поставки № 19/08 від 19 серпня 2010 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Юніон», на виконання якого надано суду копію Специфікації № 4, видаткових накладних № 196 від 09 грудня 2010 року, № 198 від 22 грудня 2010 року, № 195 від 08 грудня 2010 року, № 194 від 08 грудня 2010 року, № 193 від 07 грудня 2010 року, № 192 від 02 грудня 2010 року, № 190 від 01 грудня 2010 року, № 197 від 10 грудня 2010 року, податкових накладних та Довідку з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 07 травня 2012 року на підтвердження державної реєстрації контрагента на час складання вищезазначених документів.

На думку позивача, товарність господарської операції згідно Договору № 27/09 від 27 вересня 2010 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформ Юст», підтверджується копією Специфікації, видатковими накладними (№ 31 від 01 грудня 2010 року, № 49 від 24 грудня 2010 року, № 47 від 23 грудня 2010 року, № 43 від 22 грудня 2010 року, № 42 від 21 грудня 2010 року, № 34 від 14 грудня 2010 року), податковими накладними.

Крім цього, в матеріалах справи міститься Довідка з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 07 травня 2012 року, згідно якої Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформ Юст»на момент підписання договору про надання послуг № 02/12-28 від 02 лютого 2010 року та виконання його умов було зареєстровано в ЄДРПОУ та в податковому органі, було діючим підприємством, мало необхідний обсяг повноважень та не мало ознак фіктивності.

27 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансавтолюкс» був укладений договір - заявка № 727 про надання транспортно - експедиційних послуг.

На виконання вказаного договору позивач придбав у постачальника транспортно -експедиційні послуги, що підтверджується укладеними актами здачі - приймання робіт № 30/12-2, № 30/12-1 та товарно-транспортними накладними серії ГТК № 00003 від 04 січня 2011 року, серія ГТК № 0000405 від 29 грудня 2010 року.

На підтвердження державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансавтолюкс»як юридичної особи та платника податків, позивачем надано Довідку з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 07 травня 2012 року.

11 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»та Приватним підприємством «Едванс КР» був укладений договір поруки № 2 з додатками, на викання якого укладено акт -приймання здачі виконаних робіт за № 174 та в підтвердження факту надання послуг виписано позивачу податкова накладна за вказаний період.

Представником позивача надано копію Довідки з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07 травня 2012 року, згідно якої Приватне підприємство «Едванс КР»на момент підписання договору поруки № 2 від 11 липня 2009 року та виконання його умов було зареєстровано в ЄДРПОУ та в податковому органі, було діючим підприємством, мало необхідний обсяг повноважень та не мало ознак фіктивності.

За умовами Договору № ЛО/10/413 про інформаційне обслуговування від 01 лютого 2010 року, який укладений між позивачем та Приватним підприємством «ІнфоПост», Виконавець передає Абоненту (ТОВ «Гірничотранспортна компанія») системи інформаційно -правового забезпечення Ліга: Закон. При цьому, на підтвердження виконання умов зазначеного Договору представником позивача надано копію Акту здачі -прийому виконаних робіт № 3845 від 31 грудня 2010 року та копію податкової накладної № 3654 від 30 грудня 2010 року.

На підтвердження державної реєстрації Приватного підприємства «ІнфоПост» як юридичної особи та платника податків, позивачем надано Довідку з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 07 травня 2012 року.

З огляду на вищезазначене, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження товарності господарських операції, досліджуваних в цьому провадженні, оскільки на думку суду позивачем доведена необхідність послуг, наданих контрагентами.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності наданих вищезазначеними контрагентами представником позивача надано копії оборотно-сальдової відомості по рахунку: 26 за період з 01 грудня 2010 року по 30 січня 2011 року; копії попередніх калькуляцій за грудень 2010 року, за січень та лютий 2011 року та копії виписок з банківських рахунків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластум», Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Роскот», Товариством з обмеженою відповідальністю «Регон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Северсталь-Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерсіда», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Юніон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансавтолюкс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Едванс КР», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокпневмат»та позивачем здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім цього, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та вищезазначеними контрагентами, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правоімрно сформований податковий кредит, по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластум», Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Роскот», Товариством з обмеженою відповідальністю «Регон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Северсталь-Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерсіда», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Юніон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансавтолюкс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Едванс КР», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокпневмат», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість на суму є помилковими.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва 17 липня 2011 року № 0000960703.

3. Судові витрати в сумі присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничотранспортна компанія»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова