ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К.Каменєва, 8, корп. 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

27 січня 2012 року Справа №2а-11388/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді: Пісоцької О.В.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Києві в порядку письмового провадження справу

за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

доПідрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві

проскасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»(далі -Банк «Надра», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - Підрозділ примусового виконання рішень, відповідач), в якій просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 01 червня 2011 року №26839832 за постановою №16693484 про стягнення з боржника -Банку «Надра»- виконавчого збору (далі -постанова від 01 червня 2011 року, спірна постанова).

В обґрунтування позову зазначено, що постанова №26839832 від 01 червня 2011 року про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні повноважний представник позивача зазначила, що 28 липня 2011 року Банком «Надра»одержано постанову Підрозділу примусового виконання рішень від 01 червня 2011 року, якою відкрито виконавче провадження на підставі постанови у виконавчому провадженні ВП №16693484 від 31 травня 2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 694520грн. 87коп. Звертала увагу суду на те, що 22 червня 2010 року між позивачем та ОСОБА_1, які були сторонами у виконавчому провадженні ВП №16693484 щодо примусового стягнення з Банку «Надра»на користь ОСОБА_1 грошових сум у розмірі 6735817грн. 12коп. та 209361грн. 53коп., - укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2010 року.

11 травня 2011 року позивачем надано до Підрозділу примусового виконання рішень копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2010 року про затвердження мирової угоди між Банком «Надра» та ОСОБА_1, а також - заяву про закінчення виконавчого провадження.

31 травня 2011 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №16693484 та про стягнення виконавчого збору з ПАТ КБ «Надра»у сумі 694520грн. 87коп.

01 червня 2011 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №26839832 з примусового стягнення вказаного вище виконавчого збору у сумі 694520грн. 87коп.

Позивач просить скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень від 01 червня 2011 року №26839832, оскільки вважає, що її винесено з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідач стосовно задоволення заявленого позову заперечує.

У судовому засіданні представник Підрозділу примусового виконання рішень зазначив, що спірна постанова видана на підставі чинної постанови, прийнятої 31 травня 2011 року у виконавчому провадженні ВП №16693484, яка у відповідній частині Банком «Надра»у судовому порядку не оскаржена. Вказував на те, що оскільки Банк «Надра»у встановлений постановою від 18 січня 2010 року термін у добровільному порядку не перерахував кошти ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1, стягувач), судовий збір в обов'язковому порядку підлягає стягненню з боржника. Наполягав на тому, що всі видані відповідачем у виконавчих провадженнях ВП 16693484 та ВП №26839832 надсилались боржнику вчасно.

Ухвалою суду від 25 січня 2012 року (протокольною) продовжено розгляд даної справи у порядку письмового провадження та до 27 січня 2012 року встановлено строк для надання сторонами додаткових доказів.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

18 січня 2010 року Підрозділом примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження №16693484 з примусового виконання судового наказу №2н-4709/09, виданого 01 грудня 2009 року Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з Банку «Надра»(боржник) на користь ОСОБА_1 грошових сум у розмірі 6735817грн. 12коп. та 209361грн. 53коп., про що свідчить видана відповідачем відповідна постанова (далі - постанова від 18 січня 2010 року).

У постанові від 18 січня 2010 року №16693484 державним виконавцем запропоновано боржнику виконати вищевказаний судовий наказ у строк до 24 січня 2010 року.

Доказів про несвоєчасне одержання постанови від 18 січня 2010 року Банком «Надра»не надано, тоді як відповідачем до матеріалів справи надано завірену фотокопію витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції Підрозділу примусового виконання рішень, зі змісту якої вбачається, що останнім 18 січня 2010 року направлено вказану постанову на адресу боржника.

22 червня 2010 року між Банком «Надра»та ОСОБА_1 укладено мирову угоду (копія наявна в матеріалах справи), яку 23 вересня 2010 року затверджено ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва.

11 травня 2011 року Банк «Надра»звернувся до Підрозділу примусового виконання рішень з заявою про закінчення виконавчого провадження ВП №16693484 та надав копії мирової угоди від 22 червня 2010 року і вказаної ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2010 року.

Розглянувши заяву Банку «Надра»відповідачем 31 травня 2011 року видано постанову про закінчення виконавчого провадження №16693484 та про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 694520грн. 87коп.

Постановою від 01 червня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП №26839832 з примусового стягнення з Банку «Надра»виконавчого збору у розмірі 694520грн. 87коп. на підставі зазначеної постанови Підрозділу примусового виконання рішень від 31 травня 2011 року №16693484.

Постанова про стягнення виконавчого збору від 31 травня 2011 року №16693484 не оскаржена та на час розгляду даної справи є чинною.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади повинні діяти в межах своєї компетенції та згідно з Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначаються Законом України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі -Закон №606-ХІV). Так, судові рішення підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону №606-ХІV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 1 Закону України №606 передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до Закону №606-ХІV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Згідно зі статтею 5 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону №606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови, та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Зі змісту постанови від 18 січня 2010 року №16693484 вбачається, що державним виконавцем відкрито відповідне виконавче провадження та запропоновано боржнику -Банку «Надра»виконати вищевказаний судовий наказ у строк до 24 січня 2010 року.

Наявні у справі докази усувають підстави вважати, що позивач невчасно одержав вказану постанову відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону №606-ХІV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Сторонами не надано доказів про оскарження постанови від 18 січня 2010 року та виконання боржником у строк встановлений державним виконавцем наказу №2н-4709/09, виданого 01 грудня 2009 року Шевченківським районним судом м. Києва.

Згідно з частиною 7 статті 28 Закону №606-ХІV у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону №606-ХІV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.

Як вище встановлено судом, 11 травня 2011 року Банк «Надра»звернувся до Підрозділу примусового виконання рішень з заявою про закінчення виконавчого провадження ВП №16693484 на підставі затвердженої судом мирової угоди між ним та стягувачем, надавши копії вказаної мирової угоди та ухвали Шевченківського районного суду міста Києва про її затвердження від 23 вересня 2010 року.

На підставі частини 7 статті 28 та статті 49 Закону України №606 державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень 31 травня 2011 року закінчено виконавче провадження №16693484 та стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 694520грн. 87коп., про що винесено відповідну постанову.

Крім того, враховуючи, що виконавчий збір боржником сплачено не було, 01 червня 2011 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень видано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №26839832 з примусового виконання вказаної постанови від 31 травня 2011 року у виконавчому провадженні ВП №16693484 щодо стягнення з Банку «Надра»виконавчого збору у розмірі 694520грн. 87коп.

Судом встановлено, що Банком «Надра»постанова від 31 травня 2011 року №16693484 в частині щодо стягнення з боржника виконавчого збору не оскаржена та є чинною, а отже підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України №606.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що видання спірної постанови відповідачем відбувалось у відповідності до вимог Закону України №606.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б підтверджували правомірність позиції позивача та визначали обґрунтованість його позовних вимог, останній суду не надав, що усуває правові підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ

Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра»у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька

З оригіналом згідно.