АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/1601/2012

Головуючий по 1-й інстанції ТимчукР.І.

Суддя-доповідач: Чічіль В. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Антонова В.М., Хіль Л.М.,

за участю секретаря: Колодюк О.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2011 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4, про стягнення аліментів на навчання,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому зазначала, що з 1991 по 1996 роки перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, від якого має дочку -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу залишилась проживати з матір'ю.

ОСОБА_2 не надає своїй дочці матеріальної допомоги, яка з 01 вересня 2009 року навчається на другому курсі заочного відділення Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка.

Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 з усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше як до 23 років.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2011 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої доньки в розмірі 300,00 грн. щомісячно, починаючи з 09 вересня 2010 року на період її навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у сумі 171,00 грн.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржив ОСОБА_2, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції змінити у частині визначеного судом розміру аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, посилаючись на наявність на його утриманні малолітнього сина від іншого шлюбу та необхідності погашення кредиту на квартиру.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 2).

Згідно договору №10.185-09 від 11 серпня 2009 року, укладеного між Полтавським НТУ імені Юрія Кондратюка та ОСОБА_4, остання зарахована на 1 курс заочного факультету з 01 вересня 2009 року терміном на 5 років зі сплатою за весь строк навчання плати у сумі 15 500,00 грн.

Протягом 2010-2011 років ОСОБА_4 навчалась на 2 та 3 курсах заочного факультету Полтавського НТУ імені Юрія Кондратюка, що підтверджується довідками №415 та №844 (а.с. 3, 60).

У державному реєстрі фізичних осіб ДПІ відсутні відомості щодо сум виплачених ОСОБА_2 доходів за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року та утриманих з них податків (а.с. 58).

У справі також міститься довідка №92 від 04 травня 2011 року, виданої військовою частиною 96577 м. Барановича Брестської області, відповідно до якої з 01 липня 2010 року по 31 березня 2011 року заробітна плата ОСОБА_2 з листопада 2010 року по квітень 2011 року становить 14 152 000 рублів (а.с. 39).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня дочка відповідача продовжує навчання, не отримує доходів, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.

Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.

Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), встановлений статтею 199 СК України та виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення віку, що перевищує 18, але є меншим 23-х років, продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у батьків можливості надати таку допомогу.

Дочка відповідача - ОСОБА_4, навчається у вузі на контрактній формі навчання та знаходиться на утриманні матері, власних доходів немає, від батька жодної допомоги не отримує.

Відповідач є військовослужбовцем та отримує заробітну плату.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими.

Встановлюючи стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, місцевим судом ураховано, що на утриманні ОСОБА_2 знаходяться неповнолітня дочка, на яку за судовим рішенням з відповідача стягуються аліменти, також взято до уваги матеріальний стан сторін.

Судова колегія вважає доречним стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі, ураховуючи те, що відповідач є громадянином республіки Білорусії та постійно проживає за межами України та погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів у сумі 300,00 грн., які стягуються щомісячно з 09 вересня 2010 року до досягнення ОСОБА_4 23 років.

Твердження апелянта, що ОСОБА_4 отримує дохід та не потребує матеріальної допомоги, не ґрунтуються на доказах, подання до суду яких є його обов'язком, з огляду на зміст ст. ст. 10 ч. 3, 60 ЦПК України.

Та обставина, що на утриманні ОСОБА_7 перебувають інші особи та ним сплачується кредит за квартиру, не звільняє його від обов'язку, передбаченому ст. 199 СК України, щодо утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання незалежно від форми навчання останньої.

Крім того, суд не вправі зобов'язати ОСОБА_4 працевлаштуватись чи стати на облік у Центр зайнятості, оскільки такого обов'язку чинне законодавство України не містить.

Решта доводів апеляційної скарги не містить у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки місцевого суду.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 107,30 грн., який не було сплачено апелянтом при зверненні до апеляційного суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2011 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 107,30 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:

Судді:

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль