АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1996/2012
Головуючий по 1-й інстанції Рябішин А.О.
Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Колодюк О.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про захист честі, гідності і стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом, в якому зазначали, що ОСОБА_8 тероризує сусідів своєю поведінкою, нецензурно лається, застосовує відносно них «кулаки», здійснює наклепи на них до Ковалівської сільської ради та прокуратури району і області.
Так, ОСОБА_8 застосовує фізичну силу до малолітнього сина ОСОБА_4 -ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно лає дитину, кричить йому «вб'ю», «ноги переламаю», через що її син почав заїкатись та плакати ночами.
02 липня 2011 року ОСОБА_8 надано можливість виступити перед членами виконкому та депутатами Ковалівської сільської ради шостого скликання.
Під час свого виступу ОСОБА_8 погрожував та ображав нецензурними виразами директора обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей ОСОБА_2, сільського голову ОСОБА_9 та особисто депутата Ковалівської сільського ради, Заслуженого учителя України ОСОБА_3
Окрім того, ОСОБА_8 неодноразово нецензурно лаявся з ОСОБА_3 у присутності малолітнього сина останнього та його учнів, погрожував розправою з ОСОБА_2
У листах до Ковалівського сільського голови, депутатів Ковалівської сільської ради, Полтавської районної адміністрації, Головного управління освіти та науки обласної державної адміністрації, прокуратури ОСОБА_8 зводив наклепи на ОСОБА_2, погрожував йому фізичною розправою та самосудом.
У липні 2008 року ОСОБА_5 здійснював ремонт лавки, що знаходиться в подвір'ї будинку, на що ОСОБА_8 «з кулаками та матюками»побіг до нього та двічі ударив кулаком в обличчя, розбивши при цьому ОСОБА_5 окуляри та розірвав його сорочку.
ОСОБА_6 також постійно потерпає від нападок ОСОБА_8, який провокує скандали із сусідами, їх дітьми та односельцями, двічі затівав бійку, проте отримував відсіч.
ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_10 також зазнали моральної травми, коли під час зборів жителів буд. АДРЕСА_1, які проводились ОСОБА_3 за ініціативи мешканців стосовно поведінки ОСОБА_8, були нецензурно вилаяні та отримали на свою адресу нецензурний жест та комбінацію із трьох пальців в обличчя.
Після зборів ОСОБА_8 нецензурно лаявся, заводив сварки, кидався на ОСОБА_6 з косою, коли той їхав на велосипеді, всіляко ображав його дружину, провокуючи її на скандал.
Вважають, що такі дії відповідача паплюжать честь і гідність, як посадових осіб, зокрема директора ліцею-інтернату для обдарованих дітей імені А.С. Макаренка ОСОБА_13 та депутата Ковалівської сільського ради, Заслуженого учителя України ОСОБА_3, так і інших позивачів у очах односельців, зокрема учнів та їх батьків, що може негативно вплинути на репутацію позивачів як педагогів та вихователів.
Крім того, існують постійні побоювання за своїх дружин та дітей, що негативно позначається на здоров'ї та працездатності, та потребує додаткових зусиль для організації свого життя, завдає позивачам та їх рідним моральних страждань.
Просили зобов'язати ОСОБА_8 публічно вибачитися перед ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та його дружиною ОСОБА_10 за розповсюдження неправдивих відомостей, що паплюжать їх честь і гідність, порушують права на особисту недоторканість, повагу до гідності і честі, ділової репутації та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі по 1 000,00 грн. на кожного, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 1 000,00 грн., що полягає у душевних стражданнях, яких остання зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї самої та її неповнолітнього сина, та завданої розповсюдженням неправдивих відомостей, що паплюжать їх честь і гідність, порушують права на особисту недоторканість, повагу до гідності і честі.
У січні 2012 року ОСОБА_8 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому зазначив, що вимоги позивачів за первісним позовом є безпідставними, останні перебувають у матеріальній та службовій залежності від одного з позивачів - ОСОБА_2, який є їх роботодавцем, та який з використанням всіх можливих засобів паплюжить його людську гідність в очах сусідів, вороже налаштовує всіх односельчан проти нього.
Крім того, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зводять наклепи на нього, виставляють на загал суспільства обставини та факти, які не відповідають дійсності та паплюжать його честь і гідність, скаржаться на нього до посадовців різних інстанцій, вдаються до образ, виражаючи повну зневагу.
Дані обставини не дають змогу ОСОБА_8 спокійно співіснувати, змушують його відчувати моральні страждання та глибокий моральний біль, що стало причиною загострення хронічних захворювань, майже щодня він змушений звертатись до медичних працівників по допомогу у лікуванні серцево-судинних розладів.
Просив у зустрічних позовних вимогах за розповсюдження неправдивих відомостей, та вчинення дій, які паплюжать його честь, гідність та особисту недоторканість стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на його користь моральну шкоду по 2 000,00 грн. з кожного та судові витрати.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 частково задоволено, визнано поширену ОСОБА_8 у зверненні до начальника головного управління освіти і науки Полтавської облдержадміністрації інформації про те, що ОСОБА_2 є «брехуном», «безстижим», «наглим», «злопам'ятним», «корисливим»такою, що не відповідає дійсності та порочить його честь, гідність та ділову репутацію, у задоволенні решти вимог ОСОБА_2 відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про захист честі, гідності і стягнення моральної шкоди та зустрічного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у апеляційній скарзі просять рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити їх позов.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що у листі до начальника головного управління освіти і науки Полтавської облдержадміністрації ОСОБА_8 зазначав, зокрема, що ОСОБА_2 «брехливий, безстижий, наглий, злопам'ятний, корисливий»(а.с. 18).
Окрім того, у цьому листі вказує, що ОСОБА_8 безпідставно піднімає тариф на холодну воду, заборонив міліції виїжджати на його виклики, вимагає плату за заїзд в музей Макаренка, зробив розважальний заклад за музейні кошти і т.п.
Місцевим судом також достовірно встановлено, що зазначені ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8 у своїх позовних вимогах обставини, дійсно мали місце як з боку ОСОБА_8, так і з боку позивачів за первісним позовом.
Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, вчинені ними дії не знаходяться у площині відносин, пов'язаних із захистом честі, гідності та ділової репутації.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, місцевий суд виходив з того, що зазначені відповідачем за первісним позовом у листі до органу державної влади відомості щодо одного з позивачів містять образливий за своїм змістом характер.
Колегія суддів вважає такі висновки суду вірними з наступних підстав.
Право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано статтею 34 Конституції України.
Це право закріплено також в ст. 10 Європейської конвенції «Про захист прав людини і основних свобод», яка відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.
Згідно ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
У пункті 19 Постанови Пленуму Верхового Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що при вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
З урахуванням цього, місцевим судом дана належна оцінка образливим за змістом висловам ОСОБА_8, зазначеним у листі до начальника головного управління освіти і науки Полтавської облдержадміністрації.
Частиною 7 статті 277 ЦК України визначено, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Колегією суддів береться до уваги, що інформація, яка визнана місцевим судом такою, що не відповідає дійсності, була поширена у листі до державного органу, тобто не мала широкого громадського розголосу, була доведена лише до особи, якій вона адресувалась -начальника Головного управління освіти і науки облдержадміністрації ОСОБА_14, тому необхідності публічного спростування такої інформації не убачається.
З урахуванням обставин справи, характеру поширеної ОСОБА_8 інформації, способу її поширення, судова колегія також вважає, що вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції, виходячи зі встановлених у справі обставин, правомірно відмовлено у частині вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки зазначені ними обґрунтування позовних вимог не підлягають розглядові в контексті захисту гідності та честі цих осіб.
Викладені ними обставини можуть бути підставою для звернення до правоохоронних органів для вжиття заходів щодо припинення таких дій та притягнення винуватих осіб до відповідальності.
Доводи апеляційної скарги не містять у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки місцевого суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль