АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1841/2012
Головуючий по 1-й інстанції Жилка О.М.
Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Колодюк О.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою кредитної спілки «Аккорд»
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до кредитної спілки «Аккорд»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням договірних зобов'язань,-
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому зазначив, що 06 листопада 2007 року уклав з КС «Аккорд»депозитні договори №2710/06-11-2007 та №2711\06-11-2007, за умовами яких на рахунок спілки ним перераховано 100 000,00 грн., а відповідач зобов'язувався нараховувати 21% річних та повернути вклади по закінченню строку депозитів.
Своїх договірних зобов'язань по обох договорах спілка не виконувала, що стало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду у листопаді 2008 року з позовом про повернення внесків та сплати нарахованих відсотків.
Рішенням Октябрського районного суду від 16 січня 2009 року з КС «Аккорд»на користь ОСОБА_2 стягнуто борг та відсотки по депозитам у сумі 101 901,01 грн.
На момент подачі до суду даної позовної заяви відповідач умов депозитних договорів та зазначеного рішення суду не виконує, вклад залишається неповернутим, а відсотки - не сплаченими.
Просив стягнути з КС «Аккорд»на свою користь проценти за прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 21 листопада 2008 року по 21 листопада 2011 року за договорами №2710/06-11-2007 та №2711/06-11-2007 від 06 листопада 2007 року у сумі 63 000,00 грн. та моральну шкоду у сумі 25 000,00 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2012 року позов задоволено частково, стягнуто з КС «Аккорд»на користь ОСОБА_2 проценти за час прострочення виконання грошових зобов'язань у сумі 63 000,00 грн., стягнуто з КС «Аккорд»на користь держави судовий збір у сумі 630,00 грн., у іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржила КС «Аккорд», у апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що станом на сьогодні відносно спілки продовжує діяти мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду м. Києва від 18 грудня 2008 року, за умов якого спілка не може розпоряджатись своїм майном та протягом дії якого не нараховується неустойку та забороняється стягнення за виконавчими документами.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що між ОСОБА_2 та КС «Аккорд»укладено депозитні договори №2710/06-11-2007 та №2711/06-11-2007 від 06 листопада 2007 року, за умовами яких позивачем внесено до спілки на депозитні рахунки два вклади кожен по 50 000,00 грн. строком на 12 місяців з виплатою 21% річних (а.с. 6, 8).
За зазначеними депозитними договорами, відповідно до рішення Октябрського районного суду від 16 січня 2009 року, стягнуто з КС «Аккорд»на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 100 000,00 грн. та суму процентів за час прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 863,01 грн., судові витрати у сумі 1 036,00 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує своїх зобов'язань за депозитним договором, що є підставою стягнення з нього відсотків за прострочення грошового зобов'язання.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого суду, вважає їх невірними з наступних підстав.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Стягнення відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання законодавством України не передбачено, проте, з огляду на зміст ст. 611 ЦК України, сторони вправі встановити у договорі таку відповідальність за порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до пункту 3.1 договору депозитного вкладу сторони несуть відповідальність за виконання або неналежне виконання умов цього договору згідно чинного законодавства.
Виходячи з тексту депозитного договору, жодної іншої відповідальності при укладенні депозитного договору сторони не передбачили.
Таки чином, за порушення договірних зобов'язань сторони відповідають в межах відповідальності, встановленої нормами глави 51 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначивши у позовній заяві щодо відсотків за неналежне виконання зобов'язань, ОСОБА_2 дано вільне трактування даної статті ЦК України, що є недопустимим, враховуючи що перелік відповідальності за порушення грошового зобов'язання є вичерпним та обмежується лише сплатою індексу інфляції і трьох процентів річних.
Ураховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення відсотків за неналежне виконання грошового зобов'язання є безпідставними, оскільки у депозитному договорі та чинному законодавстві України такої відповідальності для сторін не передбачено.
Слід зазначити, що п. п. 1.3, 2.7, 4.1 депозитного договору визначено, що строк дії договору починається з моменту підписання його сторонами і закінчується після завершення терміну внеску та після закінчення терміну договору, ніяких нарахувань на внесок та нараховані відсотки спілка не робить.
У такому разі відсотки на депозит нараховуються лише в межах строку дії договору.
Також місцевим судом невірно вирішено питання щодо моральної шкоди.
Відмовляючи у задоволенні вимог у частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності завдання позивачеві такої шкоди, що є помилковим за наступних підстав.
За правилами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»визначено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів»чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відшкодування моральної шкоди у випадку порушення стороною договірних зобов'язань чинним законодавством України не передбачено, як і не містить таких положень укладений між сторонами депозитний договір.
Таким чином, вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними.
З урахуванням того, що місцевим судом невірно застосовано норми матеріального права, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у позові слід відмовити за безпідставністю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу кредитної спілки «Аккорд»задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2012 року скасувати.
У позові ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді :
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль