Справа № Провадження №22-ц-2486/12 22-ц/1090/2715/12 Головуючий у І інстанціїПроць Т.В.
Категорія36Доповідач у 2 інстанції Олійник
29.05.2012
УХВАЛА
Іменем України
16 травня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді Олійника В.І.,
суддів: Кулішенко Ю.М., Рудніченко О.М.,
при секретарі Мироненко А.І.
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3, третя особа: Обухівська районна державна нотаріальна контора Київської області, про визнання заповіту, свідоцтва про право на спадщину недійсними і визнання права власності в порядку спадкування, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом до Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3 про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину і визнання права власності в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4, який на випадок своєї смерті 30 вересня 1987 року склав заповіт, яким все своє майно в рівних частках заповів їй та її брату ОСОБА_5 8 грудня 1990 року останньому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину спадкового майна - будинок АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. 25 квітня 1994 року дружиною покійного, ОСОБА_3, отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане вище майно. Зазначала, що батько на час складання заповіту хворів, перебував на лікуванні та приймав в зв'язку з цим наркотичні препарати, а тому заповіт не підписував і не міг цього зробити.
На підставі викладеного просила в судовому порядку визнати недійсним заповіт, складений 30 вересня 1987 року її батьком ОСОБА_4 та визнати за нею право власності в порядку спадкування на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку, гаражу, погребу та сараю.
В ході розгляду справи позивачка позовні вимоги доповнила та просила також визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на Ѕ спірного майна ОСОБА_5 8 грудня 1990 року, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане їй 12 січня 2007 року на Ѕ спірного майна та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 25 квітня 1994 року ОСОБА_3.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 одружились в липні 1947 року. На цей час її матір вже мала дитину - ОСОБА_5 З 1981 року її батько тяжко хворів, мав онкологічне захворювання, вона постійно знаходилась з ним в с.Трипілля і доглядала батьків. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір. 30 вересня 1987 року батька забрали до лікарні, на цей час йому вже було призначено наркотичні препарати. В цей день заповіт ОСОБА_4 не складав та не підписував. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Вона продовжувала проживати в с.Трипілля, доглядала та підтримувала спадковий будинок. У 1998 році зареєструвалася в ньому, вважаючи, що є єдиним спадкоємцем після смерті батька і до нотаріальної контори не зверталась. У вересні 1993 року її брат ОСОБА_5 помер. 12 січня 2007 року вона, отримуючи дублікат свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька, дізналася про існування оспорюваного заповіту. Оскільки її батько вказаний заповіт не підписував, то просила її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 3 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що заповітом, посвідченим 30 вересня 1987 року секретарем виконкому Трипільської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за №136, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, що будинок з відповідними надвірними будівлями, що знаходиться в с.Трипілля Обухівського району Київської області заповідає в рівних частках своїм дітям ОСОБА_7 та ОСОБА_5.
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданого Трипільською сільською радою, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 8 грудня 1990 року, виданого на підставі вказаного заповіту, спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 в рівних частинах є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Вказане свідоцтво зареєстровано в погосподарській книзі Трипільської сільської ради 1 квітня 1994 року.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. 25 квітня 1994 року ОСОБА_3, після смерті її чоловіка, видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ долю жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1.
12 січня 2007 року ОСОБА_2 видано дублікат свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 8 грудня 1990 року, на підставі якого зареєстровано право власності спадкоємців.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.71 ЦК України (в редакції 1963 р.) встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, а статтею 75 ЦК України (в цій же редакції) визначено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Відповідно до норм ст.76 ЦК України (в редакції 1963 р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка ОСОБА_2 достовірно знала про існування оспорюваного заповіту ОСОБА_4, що підтверджується їх з ОСОБА_5 спільною заявою про прийняття спадщини від 8 грудня 1990 року, що міститься в матеріалах спадкової справи №404 щодо майна померлого 18 листопаді 1987 року ОСОБА_4; наданим нотаріусу при оформленні спадщини квитанціями та довідками, виданими на ім'я ОСОБА_8; її письмовими поясненнями, викладеними в клопотанні від 13 серпня 2008 року при розгляді Обухівським районним судом цивільної справи №2-964/08 за її позовом до ОСОБА_9 про встановлення факту родинних стосунків та визнання права власності (а.с.88-91), в яких вона підтверджує отримання ними з братом спадщини за заповітом у 1990 році.
Крім цього позивачка зареєстрована в будинку з 1998 року, сплачувала земельний податок за себе та ОСОБА_5, інші платежі, пов'язані з обслуговуванням спірного будинку, що також свідчить про її обізнаність щодо належності спадкового майна.
Посилання позивачки на фальсифікацію заповіту, її заяви до нотаріуса та інших документів, які надані для оформлення спадщини суд вірно вважав такими, що не підтверджуються жодними доказами.
З врахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що позивачкою пропущено строк позовної давності з даної категорії спорів, доказів про причини, які б свідчили про існування у неї об'єктивних перешкод у зверненні за захистом свого порушеного права у встановлені законодавством строки судом не було встановлено.
Статтею 80 ЦК України (в редакції 1963 р.) визначені наслідки закінчення строку позовної давності, зокрема, що закінчення строку позовної давності є підставою для відмови у позові.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання заповіту недійсним, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення інших позовних вимог, оскільки вони є похідними від даної вимоги, а тому до задоволення теж не підлягали.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Олійник В.І.
Судді: Кулішенко Ю.М.
Рудніченко О.М.