СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
03 червня 2008 року | Справа № 20-4/448 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Плута В.М.,
Гоголя Ю.М.,
секретар судового засідання Єгорова О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Медведева Ірина Григорівна, довіреність № 12/10-011/2007 від 24.05.2007; Балабіна Еліна Євгенівна, довіреність № 37/10-011/2007 від 06.12.2007;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 27.02.2008 у справі № 20-4/448
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-демонстраційний центр "Болівар" (пр. Окт. Революції, 85-27, Севастополь, 99053)
представник позивача - Фролова З.В. (вул. Суворова. 2/7, Севастополь, 99011)
до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24, Севастополь, 99014)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.07.2007 № 0000742310/0
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 27 лютого 2008 року у справі № 20-47/448 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-демонстраційний центр «Болівар»(далі ТОВ «КДЦ «Болівар») до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м.Севастополя (далі ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя) про визнання податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість недійсним.
Відповідач, не погодившись з постановою господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову місцевого господарського суду, у задоволенні позову відмовити.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті постанови було порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Надання позивачем послуг з перевезення пільгових категорій громадян безоплатно є об’єктом оподаткування та повинне оподатковуватись податком на додану вартість за ставкою 20 %.
У судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги.
Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні пояснив, що грошові кошти, що надходять на рахунок позивача з бюджету не передбачають компенсацію за будь-які товари, роботи, послуги, що продані чи надані в результаті цивільно-правових угод, та є безповоротними та безоплатними. Тобто за своїм економічним сенсом вони не відповідають визначенню «надання послуг»в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, в зв’язку з чим суд правомірно прийняв постанову про задоволення позову.
У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати.
Розпорядженням Першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 03 червня 2008 року суддю Горошко Н.П. у зв’язку із закінченням повноважень замінено на суддю Плута В.М.
Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
В період з 14.06.2007 по 05.07.2007 співпрацівниками ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «КДЦ «Болівар»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.03.2007.
Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.4 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4, пункту 6.1 статті 6, пункту 7.1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилось у тому, що на вартість послуг, наданих пільговим категоріям громадян, плата за яких надходить до позивача з бюджету, не нараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість по ставці 20 % із відповідним відображенням у податковому обліку та у декларації з ПДВ за період з 01.07.2005 по 31.03.2007 всього на суму 450040,00 грн., у тому числі за періоди: вересень 2005 –31200,00 грн., грудень 2005 року –139000,00 грн., березень 2006 року –40780,00 грн., червень 2006 року –37160,00 грн., вересень 2006 року –69980,00 грн., грудень 2006 року –121780,00 грн., березень 2007 року –10040,00 грн.
За результатами розгляду матеріалів перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000742310/0 від 30.07.2007, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 450040,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 225020,00 грн.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя такою, що не підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.
12.07.2005 між Управлінням транспорту та зв’язку Севастопольської міської державної адміністрації та ТОВ «КДЦ «Болівар»укладений договір № 1/30 про фінансування організації і функціонування внутрішньоміських пасажирських ліній на водному транспорті.
Відповідно до умов даного Договору Управління транспорту і зв’язку Севастопольської міської державної адміністрації зобов’язувалось здійснювати фінансування за виконані послуги з перевезення на морських внутрішньоміських маршрутах за врегульованими тарифами і встановленню пільгової вартості на проїзні квитки для студентів та школярів. Строк дії договору з 01.01.2005 по 31.12.2005.
21.03.2006 між тими ж сторонами укладений договір № 6/8 з надання транспортних послуг з перевезення пасажирів пасажирськими катерами, строком дії до 31.12.2006.
В періоді, що перевірявся тарифи на внутрішньоміські морські перевезення пасажирів катерами та поромами у м. Севастополі затверджувались наказом Державного підприємства «Севастопольський морський торговий порт».
Так, наказом № 361 від 27.05.2004 з 30.05.2004 встановлені тарифи на одну поїздку в морському транспорті на внутрішньоміських пасажирських маршрутах у таких розмірах: по маршрутам «Графська пристань –Северна»і «Артилерійська бухта –Радіогорка»1,00 грн. (у тому числі ПДВ –17 коп.); по маршруту «Графська пристань –Інкерман»із заходом до портопунктів –1,25 грн. (у тому числі ПДВ 21 коп.).
Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивач отримував з місцевого бюджету кошти в якості компенсації за перевезення пільгових категорій громадян в розмірах, та за документами, зазначеними у журналах проводок за відповідний рік.
Компенсація цих збитків здійснювалась розпорядником бюджетних коштів на підставі розрахунків вартості пільгових перевезень, що надавались позивачем.
Вартість пільгових перевезень розраховувалась позивачем, та відповідно компенсувалась розпорядником бюджетних коштів, без врахування податку на додану вартість, що підтверджується також актом перевірки.
Відповідно до уточнених планів використання бюджетних (місцевого бюджету) коштів ТОВ «КДЦ «Болівар»у 2005-2007 роках видатки місцевого бюджету мають код програмної класифікації –170202, це відповідно до Тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів (з перехідною таблицею до нової функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 N604 - «Севастопольський морський торговельний порт». Код економічної класифікації видатків 1310 - «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».
Оскільки тарифи на проїзд морським внутрішньоміським транспортом встановлюються наказом начальника порту, то в даному випадку вони не регулюються державою.
З врахуванням того, що такий вид транспорту не є транспортом загального користування в розумінні Закону, тарифи на перевезення таким видом транспорту не регулюються державою, але позивач надавав послуги з перевезення категорії пасажирів, які є пільговими, а також те, що йому відшкодовувалась саме вартість проїзду, що не включала ПДВ, то такі послуги не були безоплатними. Вартість проїзду пільгових категорій фактично відшкодовувалась за рахунок місцевого бюджету. При цьому ПДВ, що входить до встановленої начальником порту вартості проїзду, не входив в суму компенсації вартості проїзду, оскільки відшкодування сум ПДВ за рахунок бюджету діючим законодавством не передбачено.
Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість” поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
В своїх розрахунках суми компенсації за перевезення пільгових категорій громадян, які приймались розпорядником бюджетних коштів, який здійснює контроль за правильністю оформлення документів та достовірністю даних, що є підставою для перерахування коштів, позивач у графі 1 «кількість пільговиків»вказує кількість пільгових пасажирів в цілому по місту. Позивач не здійснює контроль точної кількості пасажирів пільгової категорії, що перевезені ним у певному періоді.
Відповідно до листа Управління статистики у місті Севастополі від 18.01.2006 вих. № 06-2/71 коефіцієнт співвідношення кількості безоплатних та платних пасажирів в загальному обсязі перевезень пасажирів для підприємств загального транспорту (автобусів і тролейбусів) на 2006 рік затверджений рішенням колегії Управління –0,884 (у внутрішньо міському сполученні).
Позивач, оскільки морські перевезення пасажирів на внутрішньоміських маршрутах не віднесені до транспорту загального користування на законодавчому рівні, в графі 2 розрахунку використовував такий коефіцієнт як довідковий.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону „Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Таким чином визначення відповідачем бази оподаткування виходячи з обсягів бюджетних коштів, що отримані позивачем в якості компенсацій вартості послуг з перевезення пільгових категорії пасажирів та довільне визначення податкових періодів на підставі поквартальних даних, не ґрунтується на законі.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Зазначені обставини дають можливість суду зробити висновок, про відсутність порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм процесуального права.
За цих обставин задоволення позовних вимог є правомірним. Отже постанова господарського суду міста Севастополя від 27.02.2008 не підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 198, 200, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 27.02.2008 у справі № 20-4/448 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді В.М. Плут
Ю.М. Гоголь
З оригіналом згідно
Помічник судді О.В. Казанова