Справа № Провадження №22-ц-2818/12 22-ц/1090/3276/12 Головуючий у І інстанції Саранюк Л.П.
Категорія36Доповідач у 2 інстанціїГолуб
11.06.2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Приходька К.П.
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.
при секретарі Мариняко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування , -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2011 року позивачка звернулась до суду із названим позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_4, який доводився дідом відповідачу. Починаючи з 2008 року до моменту смерті ОСОБА_4 тяжко хворів після перенесеного ним інсульту, був прикутий до ліжка, тому потребував постійного догляду та матеріальної допомоги, поскільки пенсії не вистачало на придбання необхідних медикаментів. Весь цей час догляд за ним здійснювала лише позивачка, а онук померлого ОСОБА_3 не надавав йому ні матеріальної, ні будь-якої іншої допомоги, хоча мав можливість це робити.
Позивачка вважала, що відповідач має бути усунутий від права на спадкування за законом, оскільки ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 2 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду позивачка оскаржила його в апеляційному порядку з підстав порушення судом при його винесенні норм процесуального права. Вважає, що суд неповно встановив обставини справи, які мають значення для справи, дав неправильну оцінку наданим позивачкою доказам про те, що спадкодавець потребував сторонньої допомоги, звертався до відповідача з відповідними проханнями, але відповідач ухилявся від надання допомоги своєму дідові.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Письмових заперечень проти апеляційної скарги відповідач не надав.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки і дід відповідача ОСОБА_4, з яким ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з 15 грудня 2008 року.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді ? частини квартири АДРЕСА_1 .
У встановлений законом строк до Ірпінської державної нотаріальнї контори із заявами про прийняття спадщини звернулися дружина спадкодавця - позивачка ОСОБА_2 та онук - відповідач по справі - ОСОБА_3, оскільки батько відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5- який був сином померлого, помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Як встановив суд першої інстанції, відповідач спілкувався зі своїм дідом за місцем свого проживання, вони разом відвідували могилу батька відповідача, який був сином ОСОБА_4 відповідач разом зі своєю матірью ОСОБА_6, яка була допитана в якості свідка, навідували діда ОСОБА_4 за місцем його проживання в с.Коцюбинське. ОСОБА_4 ніяких претензій матеріального характеру до відповідача за життя не пред»являв.
Суд встановив, що спадкодавець не потребував допомоги від онука, оскільки проживав разом із своєю дружиною, яка надавала йому необхідну допомогу в період загострення його хвороби.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачка не довела у судовому засіданні фактів ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві, а також того, що він потребував такої допомоги.
Проте погодитись із таким висновком суду не можна виходячи із наступного.
Відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи із змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв»язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов»язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов»язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов»язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Суд першої інстанції не дав у своєму рішенні оцінки поясненням позивачки та показанням свідків щодо знаходження спадкодавця у безпорадному стані починаючи з березня 2009 року і до дня його смерті.
Як пояснила у судовому засідані позивач, вона з 1992 року проживала з ОСОБА_4 однією сім»єю без реєстрації шлюбу. 4 листопада 2008 року ОСОБА_4 переніс інсульт внаслідок чого у нього виник парез лівої руки, він став обмежений у русі. 15 грудня 2008 року вона і ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. Починаючи з березня 2009 року стан здоров»я ОСОБА_4 значно погіршився. Внаслідок захворювання на тромбофлебіт глубоких вен нижніх кінцівок, парапарезу ніжних кінцівок, судинної мієлопатії йому було дуже важко пересуватись, він не вставав з ліжка і в решті-решт став постійно прикутим до ліжка. Позивачці фізично було важко доглядати за лежачим хворим, оскільки його необхідно було перевдягати, міняти постіль, з третього поверху виводити на прогулянки і в лікарню. В цьому їй допомагали її дочка і зять. Крім того, вона постійно наймала автомобілі для транспортування ОСОБА_4 на обстеження, купували ліки. Відповідач ОСОБА_3 знав про хворобу діда ОСОБА_4, останній йому неодноразово телефонував з проханям навідати і допомогти, але ОСОБА_3 жодного разу не навідав діда, хоча мав таку можливість, оскільки проживав на відстані декількох кілометрів, не надавав ніякої допомоги. До хвороби ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_3 спілкувався з дідом.
Ці пояснення позивачки у судовому засідані також підтверили свідки.
Свідок ОСОБА_7, яка працювала медичною сестрою Коцюбинської поліклініки і надавала медичну допомогу ОСОБА_4 на дому, оскільки останній був лежачим хворим, пояснила, що ОСОБА_4 два-три рази на рік проходив курси лікування по 1-15 днів. Вона приходила до нього додому робити медичні процедури по два рази на день. Жодного разу ОСОБА_3 вона у квартирі не бачила, хоча чула від ОСОБА_4 неодноразово, що він сподівався на те, що останній приїде до нього і допоможе його дружині в догляді за ним. ОСОБА_4 в присутності свідка казав, що дружина телефонувала онуку, він приїде. Але відповідач не приїзжав. Свідок пояснила суду, що ОСОБА_4 був достатньо міцної статури, мав велику вагу, внаслідок чого ОСОБА_2 фізично не могла самостійно перевдягати його, міняти під ним постіль та робити інші дії.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона з 1992 року спілкувалась із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 З 2009 року ОСОБА_4 був прикутим до ліжка і ним опікувалась його дружина ОСОБА_2 В період хвороби ОСОБА_4 свідок неодноразово спілкувалась з ним по телефону. Свідок пояснила, що ОСОБА_4 неодноразово казав про те, що онук до нього не приходить з приводу чого дуже сумував.
Свідок ОСОБА_9 суду також поясив, що він особисто допомагав ОСОБА_2 відносити ОСОБА_4 до ванни, перевдягати його. Онука ОСОБА_4 він ніколи не бачив, але останній неодноразово згадував про нього і казав, що хотів би його бачити біля себе.
Свідок ОСОБА_10, яка є дочкою позивачки суду пояснила, що ОСОБА_4 був лежачим хворим з березня 2009 року. За ним доглядала лише її матір ОСОБА_2 Відповідач ніколи не навідував діда в перід хвороби останнього і навіть не відповідав на його телефонні дзвінки. Причиною цього на думку свідка було те, що ОСОБА_4 відмовив в проханні ОСОБА_3 зареєструвати останнього у своїй квартирі .
Аналогічні покази щодо того, що ОСОБА_4 був лежачим хворим, потребував допомоги, але онук йому не надавав такої допомоги дав свідок ОСОБА_11
Також судом були допитані свідки з боку відповідача.
Так ОСОБА_6 , яка є його матір»ю, суду пояснила, що матеріальну допомогу надавав своєму онуку ОСОБА_3 його дід ОСОБА_4 Матеріальної допомоги він від онука не вимагав, оскільки останній не міг її надавати. Щодо ненадання фізичної допомоги діду його онуком, то свідок пояснила, що одного разу вона із сином ОСОБА_3 навідала ОСОБА_4, але його дружина ОСОБА_12 не впустила їх в квартиру, пояснивши, що ОСОБА_4 відпочивав.
Свідок ОСОБА_13, яка є подругою матері відповідача ОСОБА_3 пояснила суду, що відповідач не міг надавати матеріальної допомоги своєму дідові, але останній її і не просив. Щодо того, що ОСОБА_4 необхідна була фізична допомога в догляді за собою, свідок пояснила, що ОСОБА_4 кожного року в поминальні дні відвідував могилу свого сина. В 2009 році він не з»явився на кладовищі, а тому ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відвідали ОСОБА_4 вдома. Останній сидів на скамійці біля свого будинку, що на думку свідка, свідчить про те, що він не був прикутим до ліжка.
Із виписки із амбулаторної карти НОМЕР_1 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що в листопаді 2008 року, нього стався інстульт з парезом лівої руки. До квітня 2009 року він отримував лікування із зазначенням встановлених діагнозів. 24 березня 2009 року ОСОБА_4 поставили діагноз судинна мієлопатія, нижній парапарез. В квітні 2009 року діагноз : хроничний тромбофлебіт глубоких вен лівої нижньої кінцівки в стадії загострення. В липні 2009 року при тому ж діагнозі встановлені порушення функції ходьби. Направлення на ВКК. 08 грудня 2009 року направлення до Ківської обласної клінічної лікарні для видачі заключення для МСЕК.
Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 з березня 2009 року був обмежений у самостійному пересуванні у з»язку із парезом лівої руки та нижніх кінцівок, з липня 2009 року ці обмеження у пересуванні були зафіксовані лікарем у медичній картці амбулаторного хворого. Медична документація і показання свідків щодо тяжкості захворювання ОСОБА_4, внаслідок чого він не міг самостійно пересуватись узгоджуються між собою, а тому є доказами того, що останній знаходився у безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги і піклування.
Відповідно до ст. 264 СК України внуки зобов»язані піклуватися про своїх бабу, діда.
Піклування онука про діда є його правовим обов»язком.
Враховуючи повнолітній вік відповідача, його повну дієздатність, він усвідомлював свій обов»язок щодо надання допомоги і піклуванню своєму дідові. ОСОБА_3 був обізнаний про хворобу свого діда, а також про його безпорадний стан у зв»язку з обмеженням у пересуванні, також він був обізнаним з тим, що з дідом проживає лише його дружина, яка також є похилого віку і якій складно самостійно доглядати за хворим, але він ухилявся від надання такої допомоги, хоча зобов»язаний був її надавати.Відповідач по справі не має фізичних вад, які б заважали йому надавати посильну фізичну допомогу діду ОСОБА_4, піклуватись про нього. Причин, які б заважали йому це робити, його представник у судовому засіданні не вказав. Місце проживання ОСОБА_4 с.Коцюбинське і м. Ірпінь знаходяться на невеликій відстані одне від одного, пов»язані транспортним сполученням, а тому відповідач мав змогу навідувати діда і надавати йому допомогу по догляду.
Той факт, що ОСОБА_4 особисто просив онука про допомогу по телефону підтверджуються показаннями свідків.
Показання свідка ОСОБА_6 щодо того, що ОСОБА_2 не впустила їх у квартири і саме тому онук не навідував діда і не допомагав йому, не підтверджуються іншими доказами у справі.
ОСОБА_3 у судове засіданя не з»являвся і своїх пояснень щодо позовних вимог суду не надавав.
Наведені обставини, на думку колегії суддів, залишились поза увагою суду першої інстанції, суд лише виходив з того, що відповідач не міг надавати матеріальної допомоги, хоча в даному випадку більш вагомою могла бути не матеріальна, а фізична допомога онука своєму дідові.
За таких обставин є юридичні підстави застосувати ч.5 ст.1224 ЦК України і усунути ОСОБА_4 від спадкування за законом після смерті його діда ОСОБА_3
З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене із неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
На підставі ст. 264 СК України, ч.5 ст. 1224 ЦК України, керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 березня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.