КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
11.06.08 р. № 05-10/9
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Разіної Т. І (доповідач по справі),
суддів:
Чорногуза М. Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Матвєєва В.А. –дов. № 238/10 від 29.12.2007 р., представник;
від відповідача: не з’явилися,
розглянувши апеляційну скаргу № 3/10-1336 від 08.02.2008 року дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та доповнення № 3/10-1447 від 11.02.2008 року до цієї апеляційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 29.01.2008 року
у справі № 05-10/9 (суддя –Швидкий В.А.)
за позовом дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», м. Черкаси
про стягнення боргу за поставлену продукцію і відшкодування збитків.
За результатами розгляду апеляційної скарги Київський міжобласний апеляційний господарський суд
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2005 року дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі по тексту –ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», позивач, скаржник) звернулася до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»(далі по тексту –ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 3/10-327 від 16.01.2008 р., у якій зазначено про сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 11210748,76 грн.) пені у розмірі 2097701,34 грн., а також суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 4154549,15 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1077 779,55 грн. та 7% штрафу у розмірі 784752,41 грн., посилаючись при цьому на п. 2 ст. 625 ЦК України (т. 1 а.с. 122-124).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.12.2007 р. позовну заяву ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 10/9.
У відповідності до резолютивної частини ухвали місцевого господарського суду від 28 серпня 2006 р. вказаній вище справі було присвоєно номер 05-10/9 (т. 1 а.с. 97).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29 січня 2008 р. у справі № 05-10/9 (далі по тексту – оскаржуване рішення) у позові відмовлено повністю (т. 1 а.с. 136-138).
При винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідальність у вигляді 7% штрафу не була передбачена договором та чинним на час дії договору законодавством, визначений позивачем період нарахування пені суперечить Прикінцевим положенням ГК України, а положення ст. 625 ЦК України, на які посилається позивач як на підставу стягнення на його користь з відповідача інфляційних та 3% річних, не можуть бути застосовані до порушень відповідача щодо несвоєчасної оплати поставленого газу, які відбулися в 2003 році.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Черкаської області, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»звернулася до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 3/10-1336 від 08.02.2008 р. та доповнення № 3/10-1447 від 11.02.2008 р. до цієї апеляційної скарги, у яких просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних та прийняти нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (т. 2, а. с. 4-5, 42).
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було порушено норми матеріального права.
На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, нарахованих за період з 11.04.2004 року по 19.12.2007 року, тобто у період дії ЦК України, а ст. 625 ЦК України, яка зазначена позивачем у якості підстави для задоволення таких вимог за своїм змістом дублює ст. 214 ЦК УРСР, але не містить обставин, що звільняли б відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов’язання.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.03.2008 р., у складі суддів: головуючого судді Мазур Л.М., суддів Агрикової О.В. та Жук Г.А., прийнято до провадження апеляційну скаргу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на рішення господарського суду Черкаської області від 29.01.2008 р. (т. 2, а. с. 1-2).
Вищезазначеною ухвалою, розгляд апеляційної скарги ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на рішення господарського суду Черкаської області від 29.01.2008 р. у справі № 05-10/9 призначено на 08.04.2008 р.
У відповідності до ухвал апеляційної інстанції від 08.04.2008 р., розгляд справи № 05-10/9 було відкладено на 22.04.2008 р., у зв’язку з заявленим в судовому засіданні представником відповідача клопотанням про відкладення розгляду даної справи.
Відповідно до розпорядження заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.04.2008 року, у зв’язку з закінченням повноважень судді Мазур Л.М., розгляд справи № 05-10/9 призначено здійснити у складі колегії суддів: головуючого судді –Разіної Т.І., суддів Андрейцевої Г.М. та Фаловської І.М.
На вимогу ухвали апеляційної інстанції від 17.03.2008 р., ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»скористалося наданим йому ст. 96 ГПК України процесуальним правом та подало відзив на апеляційну скаргу № 14/04 від 14.04.2008 р., у якому викладені підстави, відповідно до яких товариство вважає, що подана позивачем апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а також просить оскаржуване рішення від 29.01.2008 р. у справі № 05-10/9 залишити без змін, а скаргу без задоволення з підстав, викладених у тексті відзиву.
На думку відповідача, нарахування інфляційних та 3% річних по договорах постачання природного газу для потреб населення в період дії Закону України «Про внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР»не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідач зауважує, що ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»фактично погоджується з такою позицією щодо неможливості нарахування інфляційних та 3% річних під час дії ЦК УРСР, оскільки у позовній заяві міститься вимога про стягнення таких сум починаючи з 01.01.2004 року, тобто під час дії нового ЦК України.
Водночас, відповідач вважає, що не відповідає вимогам закону нарахування інфляційних та 3% річних у відповідності зі ст. 625 ЦК України.
Так, на думку відповідача, виходячи з приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України, порушення умов договору було допущено ним у 2003 році, до набрання чинності ЦК України, а тому відповідач не може нести відповідальність, яка не була передбачена під час здійснення правопорушення.
За наслідками судового засідання, яке відбулося 22.04.2008 р., головуючим суддею по даній справі, відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 14.05.2008 р.
Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені, про що до матеріалів справи була долучена відповідна розписка із підписами уповноважених представників сторін.
Далі у відповідності до ухвали апеляційної інстанції від 14.05.2008 р. по даній справі, у зв’язку з неявкою уповноваженого представника відповідача, розгляд справи № 05-10/9 було відкладено на 28.05.2008 р.
За наслідками судового засідання, яке відбулося 28.05.2008 р., головуючим суддею по даній справі, відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 11.06.2008 р., для здійснення точного перерахунку, наданого позивачем розрахунку боргу інфляційних та 3% річних ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»по договору від 29.12.2002 р. № 06/02-2189.
Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені, про що до матеріалів справи була долучена відповідна розписка із підписами уповноважених представників сторін.
Представник скаржника в судовому засіданні 11.06.2008 р. підтримав доводи апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»не забезпечило явку уповноважено представника товариства в судове засідання 11.06.2008 р., про поважність причин неявки суд не повідомило. Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду визнала, що матеріали справи містять достатньо доказів для здійснення апеляційного перегляду справи № 05-10/9 та прийняття рішення по суті.
За згодою представника позивача, в судовому засіданні 11.06.2008 р. були оголошені вступна і резолютивна частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга позивача на рішення господарського суду Черкаської області від 29.01.2008 р. у справі № 05-10/9 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
А як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29.12.2002 року ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(постачальник) та ВАТ «Черкасигаз»(покупець) уклали договір № 06/02-2189 на постачання природного газу для потреб населення (далі по тексту –договір № 06/02-2189) (т. 1, а.с. 12-14).
Таким чином, між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 1.1, 2.1 договору № 06/02-2189 постачальник зобов’язався передати покупцю в 2003 році природний газ для потреб населення з урахуванням можливих втрат газу, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору в обсязі 418 700 000 куб.м.
Відповідно до п. 4.2 договору № 06/02-2189, загальна сума даного договору на момент його укладання становить до 64550979,00 грн., крім того ПДВ 20 % від вартості газу.
Згідно п. 10.1 даного договору, він набирає чинності з 01.01.2003 р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2003 р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення.
16.04.2003 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 06/02-2189, відповідно до якої п. 2.1 договору викладено у наступній редакції: «Постачальник передає покупцеві в 2003 році газ, з врахуванням комерційних відтоків газу, в обсязі 473 940,895 тис. куб.м.», а також визначено загальну суму договору у розмірі 73067467,78 грн., крім того ПДВ 20% від вартості газу, та відповідним чином викладено п. 4.2 цього договору; решта умов договору № 06/02-2189 залишено незмінними і обов’язковими до виконання сторонами (т. 1, а. с. 16).
10.09.2003 року, сторонами по справі укладено додаткову угоду № 3 до зазначеного договору, у якій п. 2.1 договору викладено у наступній редакції: «Постачальник передає покупцеві в 2003 році газ в обсязі, з урахуванням можливих втрат газу, до 480 164,123 тис. куб.м.», а п. 4.2 викладено в такій редакції, що загальна сума даного договору становить 52714001,96 грн., крім того ПДВ 20% від вартості газу. Разом з тим п. 3 додаткової угоди № 3 встановлено, що решта умов договору № 06/02-2189 залишено незмінними і обов’язковими до виконання сторонами (т. 1, а. с. 18).
Судом першої інстанції також вірно встановлено, що, згідно умов договору № 06/02-2189, протягом січня-грудня 2003 року позивач поставив відповідачеві природний газ загальним обсягом 479 865, 076 тис. куб. м. на суму 58382507,15 грн. (а. с. 19-31).
Станом на 01.01.2007 року відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ у сумі 47171 758,39 грн.
Станом на 01.01.2007 року заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем природний газ становила 11210748,76 грн., та на даний час погашена у добровільному порядку.
Зазначене вище встановлено місцевим господарським судом та підтверджується поданою 17.01.2008 року ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»заявою № 3/10-327 від 16.01.2008 року про зменшення позовних вимог, у якій позивач зазначив про сплату відповідачем суми основного боргу та просив стягнути з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»пеню у розмірі 2097701,34 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 4154549,15 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1077779,55 грн., 7% штрафу у розмірі 784752,41 грн.
В силу ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пунктом 6.2 договору № 06/02-2189 сторони погодили, що за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, зазначені у п. 5.1. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (в межах оплаченого населенням), за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.
Також, сторонами було погоджено протокол узгодження розбіжностей до договору № 06/02-2189, згідно якого п. 6.2. цього договору викладено у наступній редакції: «За несвоєчасну оплату спожитого газу у строки зазначені у п. 5.1. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості (в межах оплаченого населенням), за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується з 11 числа місяця, наступного за звітнім.»(т. 1, а. с. 15).
Позивач у поданій ним позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача пеню за період з 28.11.2004 р. по 28.11.2005 р. у сумі 2097701,34 грн.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання ним зобов’язання за договором за період з 28.11.2004 р. по 28.11.2005 р.
Також, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується в висновками суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні заявленого позивачем до стягнення 7% штрафу у розмірі 784752,41 грн. за спожитий природний газ по договору № 06/02-2189 від 29.12.2002 р., оскільки порушення умов договору було вчинено до набрання чинності ГК України, а відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ГК України, положення Господарського кодексу України, щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов’язань застосовується у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов’язань була встановлена інша відповідальність договором, що був укладений до моменту набрання чинності цим Кодексом. В нашому випадку, як вірно було встановлено місцевим господарським судом, відповідальність у вигляді 7% штрафу не була передбачена договором.
Що ж стосується прийнятого господарським судом Черкаської області рішення про відмову ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»у задоволенні заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих сум інфляційних та 3% річних, за період з 11.01.2007 р. по 19.12.2007 р., то колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією місцевого господарського суду, та вважає, що заявлена до стягнення сума інфляційних у розмірі 4154549,15 грн. –підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 4083323,25 грн., а заявлена до стягнення сума 3% річних у розмірі 1077779,55 грн. –підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення ЦК застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Господарський кодекс України містить положення аналогічного змісту в п. 4 Прикінцевих положень.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що предметом виконання грошового зобов’язання є певна грошова суму, що має бути сплачена, зокрема за зобов’язаннями.
Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР, ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, при цьому, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.
Зобов’язання щодо оплати заборгованості за переданий природний газ відповідачем виникли раніше набрання чинності ЦК України, але дане зобов’язання продовжувало існувати, рівно як і кореспондуюче цьому обов’язку право ДК «Газ України»на отримання такої оплати після набрання чинності ЦК України –01.01.2004 р. В зв’язку з цим, до правовідносин між позивачем та відповідачем, щодо оплати природного газу необхідно застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до вказаної норми ч. 2 ст. 625 ЦК України (чинному у період за який нараховані збитки від інфляції та три відсотки річних) сплата боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в даному випадку є обов’язком боржника. При цьому зазначена норма не визначає випадків обмеження її дії і повинна застосовуватися до спірних правовідносин згідно з положеннями Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Вищевказана норма помилково не застосована судом першої інстанції до взаємовідносин сторін, оскільки в силу ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки зазначених вище позовних вимог, а саме, розрахунок суми на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів за період з січня 2004 року по грудень 2007 року, провівши власні розрахунки, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення заявлених до стягнення позивачем інфляційних, нарахованих за період з 11.01.2004 р. по 19.12.2007 року в сумі 4154549,15 грн. та присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача суму інфляційних у розмірі 4083323,25 грн., так як дана сума відповідає дійсній заборгованості.
Разом з тим перевіривши також наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних здійснений за період з 11.01.2004 р. по 19.12.2007 року у розмірі 1077779,55 грн., судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку про повне задоволення даної позовної вимоги, оскільки заявлена до стягнення сума, після перерахунку апеляційною інстанцією склала меншу суму ніж дійсно потребує до стягнення, але з урахуванням заявленої скаржником суми до стягнення з відповідача на користь позивача, стягненню підлягає заявлена саме сума у розмірі 1077779,55 грн.
Отже в даному конкретному випадку, заявлені позивачем вимоги про стягнення трьох процентів річних у розмірі 1077779,55 грн. нараховані за період з 11.01.2004 р. по 19.12.2007 р. –підлягають повному задоволенню, а заявлена позивачем до стягнення сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з 11.01.2004 р. по 19.12.2007 р. –підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 4083323,25 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних нарахованих в період дії ЦК України. Аналогічної позиції щодо правомірності нарахування інфляційних та 3% річних дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 13 березня 2007 року у справі № 33/22-05 та Вищий Господарський Суд України у постановах від 30 травня 2006 року № 15/68, від 23 травня 2006 року у справі № 7/148, від 20 червня 2007 року № 4/1073-10/163 (копії яких містяться в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Таким чином, враховуючи встановлені господарським апеляційним судом обставини справи на підставі оцінки наявних у ній доказів стосовно сум, що підлягають стягненню за прострочення виконання зобов’язання, а саме 3% річних та інфляційних, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в цій частині, та вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 1077 779,55 грн. –3% річних та 4083323,25 грн. –інфляційних.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 99, 101, ст.ст. 103-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на рішення господарського суду Черкаської області від 29.01.2008 року у справі № 05-10/9 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 29.01.2008 р. у справі № 05-
10/9 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних
витрат у розмірі 4154549,15 грн. та 3% річних у розмірі 1077779,55 грн., за
період з 11.01.2004 р. по 19.12.2007 р. –скасувати.
3. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги дочірньої компанії
«Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про
стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації «Черкасигаз»інфляційних витрат у розмірі 4154549,15 грн.
задовольнити частково, а в частині стягнення 3% річних у розмірі 1077779,55
грн. – задовольнити повністю.
4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації «Черкасигаз»(18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, код ЄДРПОУ
20538865) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної
компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ
31301827) інфляційних витрат у розмірі 4083323,25 грн. та 3% річних у розмірі
1077779,55 грн. Видати наказ.
5. В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 29.01.2008
року у справі № 05-10/9 залишити без змін.
6. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
«Черкасигаз»(18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, код ЄДРПОУ 20538865) на
користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії
«Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827)
судові витрати пов’язані зі сплатою державного мита за подання позовної заяви у
розмірі 16218,00 грн. Видати наказ.
7. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
«Черкасигаз»(18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, код ЄДРПОУ 20538865) на
користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії
«Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827)
судові витрати пов’язані зі сплатою державного мита за подання апеляційної
скарги у розмірі 8109,00 грн. Видати наказ.
8. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
«Черкасигаз»(18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, код ЄДРПОУ 20538865) на
користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії
«Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827)
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі
75,05 грн. Видати наказ.
9. Доручити місцевому господарському суду видати накази.
10. Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам по справі.
11. Матеріали справи № 05-10/9 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Разіна Т. І
Судді:
Чорногуз М. Г.
Дата відправки 19.06.08