ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.12 року Справа № 35/5005/3181/2012
За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 22
до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", 49101, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5
про спонукання до укладення договора №2/02/27-12 від 27.02.2012 року на поставку природного газу за регульованим тарифом в редакції Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради
Суддя Кобилянський К.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №8 від 24.02.2012 року, представник
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №70-юр від 13.03.2012 року, представник
ОСОБА_3, посвідчення №7304/4933 від 20.03.2012 року, довіреність № 74 юр від 19.03.2012 року, представник
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про спонукання до укладення договору № 2-02/27-12 від 27.02.2012 року на поставку природного газу за регульованим тарифом, укладеного за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти в редакції позивача та покладення судових витрат на відповідача.
Позовні вимоги вмотивовані посиланням на те, що відповідач є виконавцем послуг з опалення та гарячого водопостачання на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 14.09.2011 року № 26-15, тому зобов'язаний укласти договір на постачання природного газу за регульованими тарифами, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти.
Відповідач позовні вимоги не визнає, наголошує на їх необґрунтованості. У відзиві на позов вмотивовує свої заперечення тим, що затвердження типових договорів на постачання природного газу за регульованим тарифом належить до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України.
В межах строку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено з 17.04.2012 року до 10.05.2012 року, у судових засіданнях оголошено перерви з 10.05.2012 року до 22.05.2012 року, з 22.05.2012 року до 07.06.2012 року, з 07.06.2012 року до 12.06.2012 року.
За клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 12.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
Для оформлення договірних відносин Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (далі - позивач) направив на адресу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - відповідач) проект договору № 2-02/27-12 від 27.02.2012 року на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти.
Відповідач підписав проект договору з протоколом розбіжностей від 15.03.2012 року, а саме: по п. 2.5., 2.7., 3.1.,3.2.,4.1., 4.6., 5.3.9.
Розглянувши протокол розбіжностей позивач включив в договір п. п. 2.7., 3.1., 4.1.
З положеннями п.2.5., 3.2., 4.6., 5.3.9. позивач не погодився.
Відповідач позовні вимоги не визнає.
Пункт 2.5 Договору був запропонований Позивачем у такій редакції: "споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, з урахуванням температури зовнішнього повітря в опалювальний період. При перевищенні добової норми споживання газу Споживачем без узгодження з Постачальником Споживач має самостійно обмежити (припинити) споживання газу власними об'єктами до приведення споживання газу у відповідність до встановлених Договором норм. При невиконанні такої вимоги Постачальник має право здійснити примусове обмеження (припинення) постачання газу в установленому законом порядку. Типовим договором, затвердженим Постановою № 1580 умов щодо урахування температури зовнішнього повітря в опалювальному періоді, не передбачено".
Відповідачем в протоколі розбіжностей запропоновано викласти п. 2.5 Договору у такій редакції: "Споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця. При перевищенні добової норми споживання газу Споживачем без узгодження з Постачальником Споживач має самостійно обмежити (припинити) споживання газу власними об'єктами до приведення споживання газу у відповідність до встановлених Договором норм. При невиконанні такої вимоги Постачальник має право здійснити примусове обмеження (припинення) постачання газу в установленому законодавством порядку".
Запропонована відповідачем редакція п. 2.5 Договору відповідає змісту Типового договору, затвердженого Постановою № 1580.
Відповідачем запропоновано в п. 2.7 Договору, встановити строк направлення відповідачем позивачу акту приймання-передачі за звітний місяць з 3-го числа наступного за звітним місяцем на 30-те число звітного місяця, оскільки Відповідач здійснює формування актів приймання-передачі природного газу та їх розсилання споживачам саме у цей строк. Відповідач стверджує, що запропоновані ним умови п. 2.7. не порушують, не обмежують прав позивача та не створюють для нього додаткових обов'язків.
Пункт 3.2 договору запропонований позивачем у наступній редакції: "Облік обсягів газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється відповідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 року за № 67/11941 (далі - Правила). З метою забезпечення належної організації обліку кількості поставленого споживачу природного газу та достовірної фіксації його результатів, на виконання положень пунктів 6.1-6.3 Правил, споживач забезпечує обладнання власного комерційного вузла газу коректором об'єму газу до 15.10.2012р., за умови фінансування згідно Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста Дніпропетровська на 2008-2012 роки, затвердженої рішенням міської ради від 26.12.2007 року №14/26 (зі змінами та доповненнями). На період тимчасової відсутності коректора, розрахунок використаного природного газу проводиться з урахуванням коригую чого коефіцієнту за даними газорозподільного підприємства".
Відповідно до п. 5.1 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року № 618 (далі - Правила № 618), постачання газу споживачу здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку газу. Згідно із п. 6.1 Правил № 618, на комерційних вузлах обліку газу з максимальною об'ємною витратою газу більше 65 м3/год з будь-яким надлишковим тиском та в діапазоні об'ємної витрати від 16 м3/год до 65 м3/год з надлишковим тиском більше 0,005 МПа вимірювання об'єму газу повинні проводитись тільки з використанням обчислювачів або коректорів об'єму газу. Максимальна об'ємна витрата газу визначається за паспортними даними газоспоживаючого обладнання. При цьому слід звернути увагу на те, що Правила № 618 набрали чинності і повинні виконуватись з 06.02.2006 року, а в частині застосування обчислювачів та коректорів об'єму газу для комерційних вузлів обліку газу ІV-V категорії з 01.01.2008 року, тобто більш, ніж за чотири роки до моменту укладення Договору.
Згідно із п. 6.1. Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання (затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 618, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 січня 2006 року за № 67/11941), на комерційних вузлах обліку газу з максимальною об'ємною витратою газу більше 65 м3/год. з будь-яким надлишковим тиском та в діапазоні об'ємної витрати від 16 м3/год. до 65 м3/год. з надлишковим тиском більше 0,005 МПа вимірювання об'єму газу повинні проводитись тільки з використанням обчислювачів або коректорів об'єму газу. Максимальна об'ємна витрата газу визначається за паспортними даними газоспоживаючого обладнання.
У відповідності до додатку № 1 до договору про постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с.12) визначено перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживчого обладнання, з якого вбачається, що витрати газу приладом на добу (м3) вище зазначеної норми, а тому встановлення коректорів об'єму газу - обов'язкове.
Оскільки обладнання комерційного вузла обліку газу коректорами об'єму газу визнано правилами № 618 обов'язковим, то вузол обліку газу, що не обладнаний коректорами, не може вважатися належним (комерційним) вузлом обліку газу, так як в ньому відсутні необхідні засоби вимірювальної техніки.
Пунктом 5.13.2 Правил № 618 встановлено, що якщо власником комерційного вузла обліку газу є споживач, перерахунки об'єму протранспортованого газу за період відсутності (несправності) ЗВТ (засоби вимірювальної техніки) здійснюються обліковою організацією за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача.
Враховуючи вищевикладене відповідачем правомірно запропоновано викласти п. 3.2 договору у такій редакції: "Облік обсягів газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 року за № 67/11941 (далі - Правила). З метою забезпечення належної організації обліку кількості поставленого споживачу природного газу та достовірної фіксації його результатів, на виконання положень пунктів 6.1-6.3 Правил, споживач підтверджує обладнання власного комерційного вузла обліку газу коректором об'єму газу починаючи з 01.01.2012 року У випадку нехтування споживачем своїм обов'язком по обладнанню власного комерційного вузла обліку газу коректором об'єму газу, Постачальник буде вимушений визнати облік газу, що здійснюється споживачем за допомогою встановлених у нього засобів вимірювальної техніки недійсним, вузол обліку -некомерційним, та проводити нарахування об'ємів природного газу за проектною номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання з урахуванням годин роботи газопспоживаючого обладнання споживача. У випадку внесення уповноваженим органом державної влади змін до нормативно-правових актів, якими врегульовано правила обліку природного газу, пов'язаних з відсутністю необхідності в обладнанні комерційного вузла обліку газу споживача коректором об'єму газу, постачальник залишає за собою право здійснювати нарахування обсягів газу до моменту, визначеного таким уповноваженим державним органом".
До тексту п. 4.1 Договору відповідачем запропоновано включити умови про те, що "у випадку зміни ціни газу, внаслідок прийняття національною комісією, яка здійснює регулювання у сфері енергетики рішень, сторони застосовують нові ціни з моменту, який буде визначено у відповідному рішенні національної комісії, яка здійснює регулювання у сфері енергетики". Відповідачем на виконання вимог п. 7 ч. 3 ст. 4 Закону № 2467, який передбачає повноваження НКРЕ встановлювати ціни (тарифи) на постачання природного газу, а також змінити суму договору з 59 846 300,96 грн. на 36 812,08 грн., оскільки сума 59 846 300,96 гривень була зазначена позивачем помилково і не відповідає фактичним обсягам поставки газу, визначеним Додатком № 2 до Договору(а.с.18).
Відповідач здійснює закупівлю природного газу, який постачається позивачу у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(далі - НАК "Нафтогаз України") на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року № 14/2191/11 (далі - Договір № 14/2191/11). За умовами п. 6.1 Договору № 14/2191/11, відповідач здійснює оплату газу на користь НАК "Нафтогаз України" в наступному порядку: 100% поточна оплата протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок -до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.
ПАТ "Дніпрогаз" повинен виконати повну та остаточну оплату газу, в т.ч. поставленого позивачу у строк не пізніше 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки. Враховуючи те, що позивач є крупним споживачем природного газу, вартість споживаного відповідачем газу є значною, то умови щодо здійснення позивачем оплати природного газу пізніше настання строку оплати відповідачем газу на користь НАК "Нафтогаз України" є неприйнятними для відповідача. Відповідач не має фінансових ресурсів для покриття відстрочення платежів позивача. Окрім того, саме здійснення перерахування грошових коштів, здійснення обліку таких платежів та подальше перерахування грошових коштів НАК "Нафтогаз України" потребує затрат часу, а також той фактор, що з боку позивача можуть мати місце прострочення оплати за спожитий природний газ, то умови Договору про здійснення остаточного розрахунку позивачем за спожитий природний газ до 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим та економічно виправданими.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем запропоновано п. 4.6. Договору щодо строку остаточного розрахунку за спожитий природний газ у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період до 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим замість 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до умов Типового договору, затвердженого Постановою № 1580 відповідачем запропоновано встановити строк оплати додатково заявлених обсягів газу у п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу, замість запропонованого позивачем десятиденного строку оплати.
Пунктом 2.1 Правил № 355 передбачено, що кількість постачання природного газу комунально-побутовим споживачам в тому числі для населення у I, II і IV кварталах року встановлюються Кабінетом Міністрів України нерівномірно по місяцях з урахуванням ресурсів, кліматичних умов і пропускної спроможності газопроводів.
Вказаною нормою прямо передбачено виділення обсягів газу споживачам (в т.ч. позивачу) вже з урахуванням кліматичних умов (в т.ч. температури зовнішнього повітря). Правила № 355 не передбачають коливання температури як підставу для самовільного перевищення споживачем газу виділених обсягів газу.
Враховуючи те, що умови підпункту 5.3.9 пункту 5.3 Договору не передбачені Типовим договором, затвердженим Постановою № 1580, а також суперечать вимогам п. 2.6 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених Наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994 року № 355 відповідачем запропоновано виключити дану умову.
Сторонами не досягнуто згоди щодо укладання спірного проекту договору, що і стало підставою звернення до господарського суд з позовом.
Суд вважає за необхідне відмовити теплопостачальному підприємству в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Частиною 3 ст. 179 ГК України передбачено, що укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів (ч. 6 ст. 179 ГК України).
Відповідно до ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач теплової енергії -це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до п. 15 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" № 2467-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2467), затвердження типових договорів на постачання природного газу за регульованим тарифом належить до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ).
Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом затверджено Постановою НКРЕ від 22.09.2011 року № 1580 Про затвердження Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - Постанова № 1580). Пунктом 3 Постанови № 1580 усіх суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом до 1 січня 2012 року.
Проект договору № 2/02/27-12 від 27.02.2012 року на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти, запропонований позивачем, частково не відповідає вимогам, встановленим Постановою № 1580.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наведене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя К.М. Кобилянський
Повне рішення складено 13.06.2012 року