УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0603/1-п-405/2011
Стаття ч.2 ст.286 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Крижанівського В.В.,
суддів Слісарчука Я.А., Ткача С.О.,
з участю прокурора Турської В.В.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
потерпілої ОСОБА_3,
представника
потерпілої ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та помічника прокурора м. Бердичева Білецького О.Г. на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 квітня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 квітня 2012 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 направлено прокурору м. Бердичева для організації додаткового розслідування. Рішення суду обґрунтовано тим, що досудове слідство було проведено неповно, а усунути неповноту досудового слідства неможливо в ході судового розгляду справи.
Згідно постанови суду ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що близько 19 години 50 хвилин 03 травня 2011 року, керуючи технічно справним автобусом «ІVECO35.12» д.н. НОМЕР_1 рухався по правій смузі проїжджої частини вулиці Котовського в м. Бердичеві в напрямку вулиці Свердлова до мікрорайону Червона Гора.
Не доїжджаючи до перехрестя вулиць Котовського та Кіма, водій ОСОБА_1 на відстані близько 254,7 метрів побачив легковий автомобіль «BMW 730», який рухався в зустрічному напрямку по вул. Котовського зі сторони мікрорайону ОСОБА_6 в напрямку вулиці Свердлова по смузі руху «ІVECO35.12» під керуванням ОСОБА_1
Незважаючи на перешкоду, що виникла у вигляді автомобіля «BMW 730», який рухався в зустрічному напрямку по смузі руху автобуса «ІVECO 35.12» під керуванням ОСОБА_1, маючи можливість уникнути зіткнення з автомобілем «BMW 730» шляхом застосування своєчасного гальмування проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку і в порушення вимог п.1.5, п.2.3 «б», п.10.1, п.11.2, п.11.3, п.12.3 Правил дорожнього руху України не переконався в тому, що своїми діями не створить небезпеки і перешкоди іншим учасникам руху, продовжив рух та на перехресті вулиць Котовського та Кіма, змінивши напрямок руху, виїхав на зустрічну смугу, де передньою частиною керованого ним автомобіля скоїв зіткнення з передньою частиною автомобіля «BMW 730» під керуванням ОСОБА_7, який рухався в зустрічному напрямку та перед зіткненням перестроївся на свою смугу руху.
Внаслідок зіткнення вказаних транспортних засобів:
- пасажир автомобіля «BMW 730» ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя;
- пасажир автобуса «ІVECO 35.12» ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя;
- пасажир автобуса «ІVECO 35.12» ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, як такі, що визвали тривалий розлад здоров'я.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.1.5, п.2.3 «б», п.10.1, п.11.2, п.11.3, п.12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляції захисник обвинуваченого, ОСОБА_2, просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що постанова суду є незаконною у зв'язку з істотним порушенням судом кримінального та кримінально-процесуального законів, що призвело до неправильного вирішення кримінальної справи по суті. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав ОСОБА_3 потерпілою, оскільки її син ОСОБА_11 також є винним у вчиненні аварії. Вважає, що досудове та судове слідство проведено з дотриманням кримінально-процесуальних норм та порушень при проведенні досудового слідства не допущено, тому підстав для направлення справи на додаткове розслідування не було.
В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що висновки суду про те, що під час досудового слідства була допущена неповнота не відповідають нормам матеріального права, оскільки відповідно до диспозиції ст.286 КК України склад злочину передбачає заподіяння шкоди, що спричиняється життю чи здоров'ю потерпілих. Заподіяння шкоди самому правопорушнику складу зазначеного злочину не утворює.
В запереченнях на подані апеляції потерпіла ОСОБА_3 просить апеляцію прокурора та захисника залишити без задоволення, а постанову суду без зміни. Посилається на те, що порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням аварії, в результаті якої її син отримав тілесні ушкодження, від яких помер. В процесуальних документах слідчого про факт отримання тілесних ушкоджень її сином взагалі не йдеться, тому неправильно вказані кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України вчиненого ОСОБА_1, а отже досудовим слідством допущена неповнота, яка не може бути усунена в
судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, захисника, які підтримали подані апеляції, потерпілу та її представника, які заперечила проти задоволення апеляцій захисника обвинуваченого та прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.64 КПК України при проведенні досудового слідства підлягають доказуванню подія злочину, винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину. Також підлягає доказуванню причинний зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками, які настали в результаті таких дій.
Постанова про притягнення особи як обвинуваченого повинна відповідати вимогам ст.ст.131, 132 КПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про притягнення обвинуваченого ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.286 КК України не відповідає вимогам ст.132 КПК України. Згідно даної постанови ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху, що призвело до спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8, який знаходився в автомобілі ОСОБА_11, а також спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які знаходилися у транспортному засобу під керуванням ОСОБА_1 В ході вказаної дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження також отримав ОСОБА_11 в результаті чого настала його смерть. Зазначений факт не знайшов свого відображення у постанові та поданні слідчого що є неповнотою досудового слідства, яку усунути в ході судового розгляду справи неможливо.
Відповідно до ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про повернення справи на додаткове розслідування.
Крім того, виходячи з принципів верховенства права, ст.12 Закону України "Про амністію у 2011 році", що амністія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання цим законом чинності, ст.2 КПК України, що завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний, на підставі ст. 365 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне поставити перед органами досудового слідства додаткові питання, які необхідно з?ясувати в ході слідства:
- Чи був водій автобуса «ІVECO 35.12», ОСОБА_1 об?єктивно спроможний виявити, що автомобіль «BMW 730», під керуванням ОСОБА_11 становить небезпеку?
- Чи зобов?язаний був водій автобуса «ІVECO 35.12», ОСОБА_1 виходити з можливості грубого порушення Правил дорожнього руху іншим водієм?
Підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляціях захисника обвинуваченого та прокурора немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
у х в а л и л а:
Апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та помічника прокурора Бердичівського району Білецького О.Г., залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 квітня 2012 року про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України для організації проведення додаткового розслідування, - без зміни.
Судді: