КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.05.2008                                                                                           № 13/255

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

             

 За участю представників:

 від позивача - Луєнко Ю.В. -за дов.

 від відповідача -Топіха А.І. -за дов.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ніжингазбуд"

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2007

 у справі № 13/255  

 за позовом                               Приватного підприємства "Юридична фірма "Дія"

 до                                                   Приватного підприємства "Ніжингазбуд"

             

                       

 про                                                  стягнення 14037,72 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5000 грн. заборгованості по договору підряду на проведення робіт по виготовленню документації із землеустрою б/н від 25.04.2005 р., 2192,72 грн. пені, 1520 грн. індексу інфляції, 325 грн. 3 % річних.

У суді першої інстанції позивачем була подана  заява про уточнення своїх позовних вимог , відповідно до якої він просив суд стягнути з відповідача  5000 грн. боргу, інфляційних в розмірі 1520 грн., 5000 грн. штрафу, 2192,72 грн. пені, 325 грн. 3 % річних.

Рішенням  Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2007 р. у справі № 13/255  позов  задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача  борг в сумі 5000 грн., пеня в сумі 472,60 грн., штраф в 5000 грн., 3 % річних в сумі 324,65 грн., індекс інфляції в сумі 1450,75 грн. 122,48 грн. державного мита  та  118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

            Відповідач , не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати, оскільки вважає, що воно винесене по неповно з’ясованим обставинам, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального  права.

Зокрема, скаржник  в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи.    

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2005 р. між сторонами був  укладений договір підряду на проведення робіт по виготовленню документації із землеустрою.

Відповідно до умов укладеного договору замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) зобов’язується виконати у відповідності до умов даного договору комплекс робіт по виготовленню проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду.

Згідно з п. 3.1 договору початком робіт є наступний день після здійснення проплати виконавця суми передбаченої п. 4.2.

Відповідно до п. 3.3  договір діє з моменту його підписання до 30 липня 2005 р.

Пунктом  4.2 договору вартість робіт визначена як договірна та становить 5000 грн.

Згідно з ст.. 853 ЦК України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробив такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

29.07.2005 р.  сторонами був підписаний акт приймання-передачі робіт, згідно якого виконавець виконав роботи та передав два примірники документації по проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Ніжин пров. Базовий, 1, а замовник прийняв виконані роботи.

Як свідчить акт приймання передачі виконаної роботи від 29.07.2005 року, відповідачем робота позивача прийнята, заперечень чи зазначень недоліків складений сторонами акт не містить.

Статтею  854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або за згодою замовника –достроково.

Отже, колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про те, що обов’язок відповідача по оплаті виник саме  з моменту прийняття виконаної роботи позивача, тобто з 29.07.2005 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Згідно  ст.   193   ГК  України  суб'єкти  господарювання  та  інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору,  а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань по договору виникла заборгованість в сумі 5000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, сума основної заборгованості підлягає стягненню на користь позивача.  

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення порядку та строків оплати за надані послуги по проведенню робіт по виготовленню документації із землеустрою, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 5000 грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення основного боргу, та три проценти річних від суми основного боргу.

Відповідно до ч.7 ст.180 ГК України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.  

Позивач просить стягнути штраф в сумі 5000 грн. відповідно до п. 8.2 договору, який є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позивачем нарахована пеня в сумі 2192,72 грн. за 184 дня прострочення в 2005 році та по вересень 2007 р. включно.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Зі змісту  наданого договору між сторонами у справі, не вбачається встановлення строку нарахування пені за більший період часу ніж встановлено ст.232 ГК України.

Враховуючи дану норму Господарського кодексу України пеня підлягає задоволенню частково сумі 472,60 за 182 дня прострочення, в решті позовних вимог в сумі 1720,12 грн. слід  відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних в сумі 325,00 грн. за період з серпня 2005 р. по жовтень 2007 р. та індекс інфляції в сумі 1520 грн. Розглянувши розрахунки позивача річних та інфляційних,колегія прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в цій частині частково 3 % річних в сумі 324,65 грн. та індекс інфляції в сумі 1450,75 грн., в зв’язку з допущеними арифметичними помилками позивача при розрахунку заявлених вимог. В решті позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 0,35 грн. та індексу інфляції в сумі 69,25 грн. місцевий суд правомірно відмовив.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати послуг по договору та витребуваних судом документів суду не надав, поданий позов по строкам не заперечив, заяв з цього приводу суду не надав.

За таких обставин, колегія прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що оспорюване рішення   відповідає чинному законодавству, фактичним  обставинам та матеріалам справи, підстав до його скасування або зміни не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Ніжингазбуд”

залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду  Чернігівської області  від 22.11.2007 р. по справі №13/255 залишити без змін.

3. Матеріали справи №13/255 повернути Господарському суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді