У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.04.08 Справа №7/209-10/325
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників сторін:
від позивача – Сербов В.М. – приватний підприємець (свідоцтво від 23.03.1998 р.) ;
Касьяненко М.І. (довіреність серія: ВЕЕ № 460641 від 04.06.2007 р.)
від відповідача – Протазан В.Є. (довіреність серія: ВСТ № 382262 від 24.07.2006 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємця Пашали Віктора Івановича (м. Мелітополь Запорізької області)
на рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2006 р. у справі № 7/209-10/325
за позовом Приватного підприємця Сербова Василя Михайловича
(м. Мелітополь Запорізької області)
до відповідача Приватного підприємця Пашали Віктора Івановича
(м. Мелітополь Запорізької області)
про стягнення суми,
Приватний підприємець Сербов Василь Михайлович звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного підприємця Пашали Віктора Івановича про стягнення 8236,00 грн. майнової шкоди.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.05.2006 р. у справі № 7/209-10/325 (суддя Алейнікова Т.Г.) позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, 05.06.2006 р. Приватний підприємець Пашала В.І. (відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Заявник просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.05 .2006 р. у справі № 7/209-10/325, справу передати до господарського суду Запорізької області на новий розгляд.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом Запорізької області при прийнятті рішення було невірно застосовано норми процесуального права. Зазначив, що відмовивши у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 7/209-10/325 до розгляду справи № 17/65, суд неправильно застосував норми ст. 79 ГПК України, у зв’язку з чим ним неповно були з’ясовані обставини, які мають значення для справи.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.06.2006 р. апеляційна скарга Приватного підприємця Пашали В.І. прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.07.2006 р.
25.07.2006 р. провадження у справі № 7/209-10/325 було зупинено до розгляду по суті справи № 17/165 та набрання рішенням чинності.
04.02.2008 р. апеляційна інстанція у зв’язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення, поновила провадження у справі № 7/209-10/325 і призначила судове засідання на 14.03.2008 р.
Розгляд справи відкладався на 03.04.2008 р.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 24.04.2008 р.
Розпорядженням Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 846 від 23.04.2008 р. справу № 7/209-10/325 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.
В письмовому доповненні (вих. б/н від 11.03.2008 р.) до апеляційної скарги заявник зазначає, що суд першої інстанції, пославшись на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р. по справі № 17/165, дійшов необґрунтованого висновку про порушення відповідачем прав позивача як землекористувача. Зазначає, що постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2006 р. вказана постанова Запорізького апеляційного господарського суду по справі № 17/165 була скасована, а справу направлено на новий розгляд. Відзначає, що рішенням господарського суду Запорізької області від 17.07.2007 р. у справі № 17/165-14/227/06 ПП Сербову В.М. відмовлено в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлено порушення меж землекористування ПП Пашали В.І. саме з боку ПП Сербова В.М.
Заявник також вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд порушив норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 1193 ЦК України. Стверджує, що позивач не міг не знати, що здійснює будівництво об’єкту нерухомості на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні відповідача на підставі договору оренди від 06.07.2003 р. На думку заявника, позивач усвідомлював можливість настання негативних наслідків такого незаконного будівництва, тому шкода завдана відповідачем позивачу внаслідок умислу останнього. На підставі викладеного заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2006 р. у справі № 7/209-10/325 і прийняти нове, яким відмовити ПП Сербову В.М. в задоволенні позовних вимог.
В письмових поясненнях від 09.04.2008 р. заявник відзначив, що при будівництві кафе ПП Сербовим В.М. були порушені будівельні норми, норми земельного законодавства, права ПП Пашали В.М. на безперешкодне користування земельною ділянкою та на здійснення реконструкції свого кафе відповідно до узгоджених проектно-технічних документів. На думку заявника, вказані порушення об’єктивно доводять навмисні винні дії позивача, за наслідками яких йому була завдана шкода, що, відповідно до ч.1 ст. 1193 ЦК України, виключає можливість відшкодування шкоди.
В судових засіданнях представник заявника (відповідача у справі) підтримав вищевикладені доводи в обґрунтування своїх вимог за апеляційною скаргою.
Позивач у справі – ПП Сербов В.М. апеляційну скаргу відповідача не визнає, свої доводи виклав у письмових запереченнях (від 26.03.2008 р., від 11.04.2008 р.) на апеляційну скаргу. Стверджує, що побудоване ПП Пашалою В.І. кафе є самочинним будівництвом і порушує вимоги ДБН-360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень». Наголошує, що побудував кафе-бар «Фортуна» ще у 1999 році, а у березні 2000 року уклав з Мелітопольською міською радою договір оренди земельної ділянки під обслуговування кафе-бару. Вказує, що ці події відбулися раніше, ніж будівництво кафе відповідачем, а тому саме відповідач порушив норми ДБН.
В судових засіданнях представник позивача та сам позивач (особисто) підтримали у повному обсязі вищевикладені доводи в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області – без змін.
За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 24.04.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
ПП Сербов В.М. (позивач) та ПП Пашала В.І. (відповідач) є суміжними користувачами земельних ділянок у м. Мелітополі по вул. Фрунзе.
Судовими актами у справі № 17/165-14/227/06 (за позовом ПП Сербова В.М. до ПП Пашали В.І. про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою) встановлено наступне:
«06.03.1998 р. Мелітопольською міськрадою укладено з підприємцями Лухановою, Мендзилевською та Сербовим договір на право тимчасового користування строком на три роки земельною ділянкою площею 115 кв. м для розміщення павільону – кафетерію з літнім майданчиком по вул. Фрунзе на привокзальній площі м. Мелітополя.
20.03.1998 р. проведено встановлення меж земельної ділянки в натурі, про що складено відповідний акт.
В подальшому, у зв'язку зі зміною кількості підприємців-землекористувачів, укладались нові договори і 10.09.1999 р. міською радою був укладений договір на вищевказану земельну ділянку з ПП Сербовим В.М. строком на 2 роки з цільовим призначенням – під розміщення кафе-павільйону з літнім майданчиком по вул. Фрунзе.
10.01.2000 р. Мелітопольським бюро технічної інвентаризації, на підставі рішень міської ради, зареєстровано за ПП Сербовим В.М. право власності на кафе-бар «Фортуна», розташоване в м. Мелітополі по вул. Фрунзе, 75б, та видано свідоцтво про право власності.
27.03.2000 р. між Мелітопольською міською радою та ПП Сербовим В.М. строком на 25 років укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0206 га. Згідно п. 1.4 Договору на земельній ділянці знаходиться кам'яна будівля кафе «Фортуна».
З приватним підприємцем Пашалою В.І. договір на право тимчасового користування, строком на три роки, земельною ділянкою площею 260 кв. м для розміщення павільону з літнім майданчиком по вул. Фрунзе на привокзальній площі був укладений Мелітопольською міською радою 06.10.1998 р.
06.07.2003 р. між Мелітопольською міською радою та ПП Пашалою В.І. на підставі рішення ради № 1/13 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років площею 0,35667 га під розміщення кафе. Згідно п.1.5 Договору на земельній ділянці знаходиться капітальна споруда кафе.».
06.09.2004 р. відповідач листом звернувся до позивача з проханням до 10.09.2004 р. прибрати частину покрівлі кафе-бару «Фортуна» з належної йому стіни (арк. справи 28, Том І).
Позивач дії, вказані у листі, не вчинив.
У вересні 2004 р. відповідач при здійсненні реконструкції належної йому будівлі кафе «Левада» самостійно розібрав частину покрівлі кафе-бару «Фортуна», належного позивачу.
01.10.2004 р. з метою проведення ремонтно-відновлювальних робіт покрівлі кафе-бару «Фортуна» ПП Сербов В.М. (замовник) уклав з ПП Стоян С.В. (підрядником) договір підряду (арк. справи 11-12, Том І).
15.12.2004 р. квитанцією б/н за розробку проектно-кошторисної документації для проведення ремонтно-відновлювальних робіт ПП Сербов В.М. сплатив ТОВ «Мелітопольпроект» 246,00 грн. (арк. справи 14, Том І).
На виконання умов Договору б/н від 01.10.2004 р. підрядник (ПП Стоян) виконав для замовника (ПП Сербова) роботи на суму 7990,00 грн., що підтверджується Актом приймання-здачі виконаних робіт від 24.12.2004 р. (арк. справи 43, Том І).
Згідно накладної № 374 від 18.10.2004 р. ПП Сербов В.М. оплатив виконані підрядником роботи на суму 7990,00 грн. (арк. справи 42, Том І).
Стягнення з ПП Пашали В.І. на підставі ст. 1166 ЦК України 8236,00 грн. шкоди, заподіяної самовільним демонтажем покрівлі кафе-бару «Фортуна», стало предметом судового розгляду у справі № 7/209-10/325.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Зазначена стаття визначає загальну норму щодо відшкодування шкоди внаслідок наявності складу цивільного правопорушення. Зобов’язання з відшкодування шкоди є деліктними зобов’язаннями.
Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору.
Колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо часткового пошкодження покрівлі кафе-бару позивача є неправомірними, з огляду на таке.
Відповідно до п. 1. ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Стаття 41 Конституції України гарантує непорушність права приватної власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Факт пошкодження ПП Пашалою В.І. будівлі кафе-бару «Фортуна» підтверджується долученими до справи доказами та не заперечується самим відповідачем.
Вчинивши дії по самовільному частковому демонтажу покрівлі кафе-бару «Фортуна», відповідач порушив право власності позивача на це майно; отже, дії відповідача носять протиправний характер.
Посилання заявника (відповідача) на те, що він був змушений вдатися до вчинення таких дій стосовно майна позивача для захисту свого права власності на будівлю, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наступним.
Дійсно, як встановлено судами під час розгляду справи № 17/165-14/227/06 (за результатами проведеної у справі судово-геодезичної експертизи), з тильної сторони земельної ділянки ПП Сербов В.М. порушив межі користування наданою йому за договором оренди земельною ділянкою на 0,17 м (порівняння лінійних розмірів згідно кадастрової зйомки від 18.04.2005 р. та лінійних розмірів, зазначених у плані-схемі встановлення меж земельної ділянки до договору оренди від 27.03.00 р.).
Проте, не дивлячись на те, що порушення позивачем при будівництві кафе-бару «Фортуна» меж наданої йому земельної ділянки фактично призвело до порушення права землекористування відповідача, це не дає останньому права на вчинення протиправних дій. Як зазначалося вище, суб’єкт, чиє право порушено, відповідно до ст. 16 ЦК України може звернутися за його захистом до суду. Відповідач таким правом не скористався.
Колегія суддів зазначає, що не можна також вважати дії відповідача самозахистом, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою заходів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушено, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою.
Самовільний демонтаж відповідачем покрівлі будівлі позивача не підпадає під ознаки самозахисту в розумінні ст. 19 ЦК України.
Відповідно до п. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.07.2007 р. у справі № 17/165-14/227/06 встановлено, що: ПП Пашалою В.І. отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № 24 від 17.03.2004 р. до 17.03.2005 р. з реконструкції торгівельних рядів по вул. Фрунзе (привокзальна площа) під бар; згідно виданої КП Мелітопольське МБТІ довідки-характеристики № 1987 від 21.05.2005 р. готовність незавершеного будівництва – нежитлової будівлі, що знаходиться в м. Мелітополі по вул. Фрунзе, 71/3, складає 100 %, до експлуатації будівля не здана; право власності на будівлю не оформлене.
В судовому засіданні 24.04.2008 р. представник відповідача (заявника апеляційної скарги) також підтвердив, що наразі будівля кафе в експлуатацію не здана, право власності відповідача на неї не оформлене.
Таким чином, відповідач не набув у встановленому законом порядку право власності на перебудоване ним кафе. За таких обставин позивач своїми діями не порушував право власності відповідача на вказану будівлю.
Не знаходять свого підтвердження також посилання заявника на порушення судом при постановленні оскаржуваного рішення ст. 1193 ЦК України, оскільки наявність вини позивача у заподіянні йому відповідачем шкоди не встановлена та не доведена належним чином.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р. при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності судам належить виходити, зокрема, із ст.ст. 48, 51, 52, 54, 56, 57 Закону України «Про власність». Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Для відновлення пошкодженої відповідачем покрівлі позивач витратив 8236,00 грн. Факт оплати вказаних коштів підтверджується долученими до справи доказами (копією накладної № 374 від 18.10.2004 р. та квитанції б/н від 15.12.2004 р.).
Таким чином, матеріалами справи доведено протиправність діяння відповідача; його вину в заподіянні шкоди; причинний зв’язок між діянням та спричиненою шкодою; встановлено та підтверджено наявність шкоди в розмірі 8236,00 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та правомірно задоволені господарським судом.
Стосовно доводів заявника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, ст. 79 ГПК України, яке виразилося у тому, що суд першої інстанції не зупинив розгляд даної справи до вирішення по суті справи № 17/165 (згодом – № 17/165-14/227/06, за позовом ПП Сербова В.М. до ПП Пашали В.І. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою), колегія суддів зауважує, що це не призвело до прийняття неправильного рішення.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Приватного підприємця Пашали Віктора Івановича (м. Мелітополь Запорізької області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2006 р. у справі № 7/209-10/325 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Кричмаржевський В.А. Мірошниченко М.В.