ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.12 Справа № 3пд/5014/1111/2012.

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси», м. Харків

до Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів», м. Лисичанськ Луганської області

про визнання договору комісії № К-25/11 від 15.12.2010 недійсним

та за зустрічним позовом Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів», м. Лисичанськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси»,

м. Харків

про визнання договору комісії № К-25/11 від 15.12.2010 дійсним

суддя -Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) -не прибув;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) -ОСОБА_1, довіреність №7 від 02.04.2012,

в с т а н о в и в:

10.05.2012 ТОВ «Укрнадраресурси»(далі -Позивач за первісним позовом та Відповідач за зустрічним позовом) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів»(далі -Відповідач за первісним позовом та Позивач за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору комісії № К-25/11 від 15.12.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідно до договору комісії № К-25/11, укладеного 15.12.2010 між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом, позивач зобов'язався укласти за винагороду від свого імені та за рахунок комітента договори, спрямовані на придбання (поставку) у 2011 році природного газу. Позивач за первісним позовом вважає зазначений договір недійсним з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.1 договору, позивач за первісним позовом зобов'язався придбати для комітента (відповідача за первісним позовом) у 2011 році природній газ, призначений для потреб України, в об'ємах до 3600000 тис. куб. м. з розбивкою по кварталах та місяцях. Дана умова договору свідчить про те, що між сторонами фактично був укладений договір поставки природного газу, а не договір комісії. Крім того, договором визначений термін його дії, проте не визначений строк, протягом якого позивач за первісним позовом повинен був укласти договори та придбати для відповідача природній газ. Також договором не визначена територія його виконання, не визначено обов'язок комітента утримуватися від укладення договорів комісії на придбання природного газу з іншими особами. Тому договір не відповідає вимогам ст.ст. 1011, 1012 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Відповідач за первісним позовом 24.05.2012 звернувся з зустрічним позовом до позивача за первісним позовом про визнання дійсним договору комісії № К-25/11 від 15.12.2010, який обґрунтував тим, що на виконання умов спірного договору впродовж 2011 року підприємство отримало природній газ в повному обсязі, відповідно до п.5.1.1 договору підприємство повністю перерахувало комісіонерові грошові суми, необхідні для виконання ним своїх зобов'язань по укладенню угод купівлі газу та суми комісійних винагород. Спірний договір не є договором поставки, оскільки комітент повністю отримав природній газ за договорами, які уклав комісіонер. Договір укладений на визначений термін, без зазначення території, що відповідає вимогам ст.1012 ЦК України. Умова договору комісії про зобов'язання комітента утриматися від укладення договору комісії з іншими особами не є обов'язковою. Тому у позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) немає підстав вважати спірний договір недійсним. Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес способом, визначеним договором або законом. Відповідно до додаткової угоди від 20.12.2010 до договору комісії, сторони мають право захистити свої права та інтереси шляхом звернення до господарського суду з позовом про визнання договору дійсним.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, зустрічні позовні вимоги не визнав з викладених у первісному позові підстав.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у зустрічному позові, первісні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмовому відзиві від 29.05.2012 (а.с. 50 т.2).

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ТОВ «Укрнадраресурси»зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.11.2009, № запису 1 480 102 0000 045319, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 422163 (а.с.24 т.1).

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) Колективне підприємство «Лисичанський завод залізобетонних виробів» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 27.01.1995, № запису 1 381 120 0000 000643, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 191146 (а.с.69 т.1).

15.12.2010 сторонами у справі укладений договір комісії № К-25/11 (далі -договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого комітент (відповідач за первісним позовом) доручає, а комісіонер (позивач за первісним позовом) бере на себе зобов'язання укласти за винагороду від свого імені та за рахунок комітента договори спрямовані на купівлю (поставку) останньому в 2011 році природного газу (далі -газ) (а.с. 25-28 т.1).

З боку позивача за первісним позовом, як комісіонера, договір підписаний директором Александровим Є.А., з боку відповідача за первісним позовом як комітента -директором Козіоновою О.О.

Відповідно до п. 2.1 договору, комісіонер зобов'язується придбати для комітента у 2011 році природний газ, призначений для потреб споживачів України в об'ємах до 3 600,000 тис. куб. м., в тому числі у І кварталі -900 тис. куб. м., у ІІ кварталі -900 тис. куб. м., у ІІІ кварталі -900 тис. куб. м., у ІV кварталі -900 тис. куб. м., п.3.4 -комісіонер зобов'язується укласти договори на придбавання газу на умовах оплати грошовими коштами та здійснення розрахунків в інших формах, що не суперечать чинному законодавству України, в тому числі з використанням векселів, п.3.5 -комітент, або інша особа за комітента, перераховує комісіонеру суму грошових коштів, необхідних для виконання останнім своїх договірних обов'язків з укладення договорів купівлі газу та суму комісійної винагороди. У випадку, коли схема розрахунків за цим договором передбачає попередню оплату послуг та/або попереднє фінансування, відсутність витрат на транспортування газу, є простроченням кредитора й надає комісіонеру право утриматися від укладення договорів купівлі та інших, пов'язаних з цим договорів, для комітента.

Відповідно до п.3.6 договору, перерахування комітентом або іншою особою за комітента, комісіонеру грошових сум, необхідних для виконання останнім своїх договірних обов'язків з укладення договорів купівлі газу та сум комісійної винагороди, здійснюється або окремими платіжними дорученнями, або в одному платіжному дорученні з зазначенням цих сум окремими записами. Невиконання комітентом цього обов'язку надає комісіонеру право притримати виконання та видачу комітенту відповідної податкової накладної, до з'ясування призначення здійснених платежів.

Відповідно до п.3.10, кількість газу, яка передається комісіонером комітенту у відповідному місяці оформлюється актами приймання -передачі газу.

Відповідно до п.4.1 договору, за виконання комісіонером своїх зобов'язань згідно цього договору комітент сплачує комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 121,64 грн. з ПДВ за 1000,0 куб.м. газу.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що сторони прийшли до згоди, що всі спори (розбіжності), які виникають за цим договором та пов'язані із укладенням, виконанням, зміною, припиненням дії даного договору або спори щодо визнання цього договору недійсним чи неукладеним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в Постійнодіючому Третейському суді при Асоціації «Газові трейдери України»у складі одного судді відповідно до Регламенту та Положення третейського суду.

27.12.2010, 31.03.2011 та 30.06.2011 сторонами укладено додаткові угоди до договору № К-25/11 від 15.12.2010 № 1, № 2 та № 3 відповідно, якими доповнювалися пункти 3.1 та 4.1 договору (стосовно ціни за газ та комісійної винагороди) (а.с.29-31 т.1).

20.12.2010 сторонами підписано додаткову угоду до договору комісії № К-25/11 від 15.12.2010, згідно п.2 якої, договір доповнено пунктом 8.2 наступного змісту -сторони мають право захистити свої права та інтереси шляхом звернення до господарського суду з позовом про визнання даного договору дійсним (а.с.73 т.1).

Матеріали справи свідчать, що спірний договір комісії фактично виконаний сторонами, що підтверджується актами приймання -передачі об'ємів природного газу для КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів»згідно договору комісії № К-25/11 від 15.12.2010 за 2011 рік (а.с.77, 79, 81, 83, 85, 87, 89 т.1), актами виконаних послуг за 2011 рік для КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів»згідно договору комісії № К-25/11 від 15.12.2010 (а.с.78, 80, 82,84, 86, 88, 90, 91 т.1), платіжними дорученнями на оплату природного газу за 2011 рік та на оплату комісійної винагороди (а.с. 93-134 т.1), випискою з банківського рахунку (а.с.135 -150 т.1, 1-22 т.2), податковими накладними (а.с.23-42 т.1), актом звірки взаєморозрахунків сторін (а.с.60 т.2), актами надання послуг транспортування природного газу та відповідними податковими накладними (а.с.61-99 т.2), та не заперечується сторонами.

Розглянувши матеріали, додані до позовної заяви, надані учасниками судового процесу докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість як первісних, та і зустрічних позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В обґрунтування первісного позову позивач за первісним позовом послався, зокрема, на те, що п.2.1 договору свідчить про те, що між сторонами укладено договір поставки природного газу, а не договір комісії.

Відповідно до п. 2.1 договору, комісіонер зобов'язується придбати для комітента у 2011 році природний газ, призначений для потреб споживачів України в об'ємах до 3 600,000 тис. куб. м., в тому числі у І кварталі -900 тис. куб. м., у ІІ кварталі -900 тис. куб. м., у ІІІ кварталі -900 тис. куб. м., у ІV кварталі -900 тис. куб. м.

Згідно ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

З матеріалів справи вбачається, що комітент повністю отримав природній газ за договорами, які уклав комісіонер, тому спірний договір не є договором поставки, а є договором комісії в розумінні ст. 1011 ЦК України.

Також в обґрунтування первісного позову позивач за первісним позовом зазначив, що договором комісії визначено строк, проте не визначено строк, впродовж якого комісіонер зобов'язаний укласти договори та придбати для комітента природний газ, не визначена територія виконання договору, та не визначено обов'язок комітента утримуватися від укладення договорів комісії на придбання природного газу з іншими особами.

Відповідно до ст. 1012 ЦК України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

З спірного договору вбачається, що його умови повністю відповідають вимогам ст.1012 ЦК України, а саме:

- строк дії договору визначено в п.10.1 договору -«Цей договір вступає в силу з 01.01.2011 і діє до 31.12.2011 в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов'язків»;

- територія виконання не визначена, що не суперечить вимогам ст.1012 ЦК України;

- обов'язок комітента утримуватися від укладення договорів комісії на придбання природного газу з іншими особами не визначено, що не суперечить вимогам ст. 1012 ЦК України.

З огляду на викладене, доводи позивача за первісним позовом не приймаються судом.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

За загальним правилом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивний правочин завжди укладається умисно і сторони знають заздалегідь, що він не буде виконаний. При цьому, зважаючи на правову природу договору як двостороннього правочину, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину, що зазначено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Отже, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Втім, позивач за первісним позовом не довів наявності ознак фіктивності договору комісії № К-25/11 від 15.12.2010 та не надав належних доказів наявності умислу в діях сторін.

Не встановлено судом і інших, визначених нормами закону підстав для визнання договору комісії № К-25/11 від 15.12.2010 недійсним, оскільки в момент вчинення правочину сторонами були дотримані всі, передбачені ст. 203 ЦК України вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Таким чином, доводи позивача за первісним позовом щодо недійсності договору спростовуються матеріалами справи та її фактичними обставинами.

Втім суд не вбачає підстав для задоволення і зустрічних позовних вимог про визнання спірного договору дійсним з огляду на те, що зустрічні позовні вимоги не відповідають встановленим способам захисту порушеного права.

Способи захисту порушених майнових прав повинні відповідати способам, передбаченим чинним законодавством (ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Спосіб захисту порушеного права, визначений позивачем у межах розгляду справи в порядку господарського судочинства, вказаними нормами законодавства не передбачений (наведені вище норми не передбачають захисту порушеного права шляхом визнання договору дійсним, а тому не підлягають судовому захисту у даний спосіб).

Крім того, у п.13 абз.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зазначено, що у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Отже, підстав для задоволення зустрічного позову суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, первісні та зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивачів за первісним та зустрічним позовами.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.У задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

3. Судові витрати за первісним позовом та зустрічним позовом покласти на позивачів.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення та підписання повного рішення -12.06.2012.

Суддя А.В. Секірський