КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2012 № 51/102

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлева М.Л.

секретар судового засідання Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 05.06.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 51/102(повний текст рішення складено та підписано 06.02.12 р.) (головуючий суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Немірофф»

про Стягнення 898 750,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія «Nemiroff» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Немірофф» про стягнення 898 750,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.12 року в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 30.01.2012 року по справі № 51/102 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

27.09.2006 р. між Дочірнім підприємством "Українська горілчана компанія "та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Немірофф" укладено договір доручення, за умовами якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався вчинити від імені та за рахунок позивача у строк визначений договором юридичні дії щодо пошуку та придбання нерухомості в місті Києві.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Пунктом 2.4.4. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти, отримані від позивача для виконання завдань, поставлених відповідним підпунктом пункту 1.2. договору, у випадку їх невиконання.

Договір, відповідно до п. 9.1., набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за договором, а в частині взаєморозрахунків -до повного їх закінчення.

Листом № 87-37/0005 від 04.01.2011 р. Заступник Генерального директора ДП "УКГ "Немірофф" просив повернути Дочірньому підприємству "Українська горілчана компанія Nemiroff" грошові кошти у розмірі 898 750, 00 грн.

Листом № 048/012011 від 25.01.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Немірофф" визнало існуючу заборгованість перед позивачем у розмірі 898 750, 00 грн. та зобов'язалось її повернути до 01.03.2011р.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, яким відповідач визнав позов, підтвердив наявність заборгованості у розмірі 898 750,00 грн., однак через відсутність необхідних коштів заборгованість не сплатив.

Відповідно до положень ст. 1000ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим згідно ч.1 ст. 1004 ЦК України.

Позивач стверджує, що ним на виконання договору доручення від 27.09.2006 р. перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1 825 000, 00 грн., натомість у матеріалах справи містяться банківські виписки про перерахування позивачем коштів з призначенням платежу: "перерахування процентної грошової позики за договором б/н від 27.09.2006 р."

Згідно з ч. 1 ст. 1090 Цивільного кодексу України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами.

Статтею 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не доведеність досягнення згоди між сторонами щодо зміни призначення платежу у сплачених рахунках. Оскільки, доказів про звернення до банку з клопотання про змінення реквізитів платежу від сторін не надходило. Крім того, в матеріалах справи наявний лист від 13.04.2007 р., адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча Компанія "Немірофф", в якому Заступник Генерального директора Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія " зазначає про врахування зауважень відповідача щодо помилки у призначеннях платежу платіжних документів. Однак даним листом не внесено змін у відповідні платіжні документи, а лише зазначено про інформованість щодо наявної помилки.

Також, в матеріалах справи відсутні докази наявності у заступника Генерального директора повноважень на вчинення відповідних дій.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 30.01.2012 у справі № 51/102 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 51/102 - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012року по справі № 51/102 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 51/102 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Авдеєв П.В.

Яковлев М.Л.