ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 квітня 2012 р. № 2/5025/241/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.,

суддів:Добролюбової Т.В.,

Могил С.К.,

Подоляк О.А.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши заяву Приватного підприємства "Русь-Інвест",

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2012

у справі№ 2/5025/241/11

за заявоюХмельницьокї міжрайонної державної податкової інспекції

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Коммандос"

провизнання банкрутом,

В С Т А Н О В И В:

Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до господарського суду Хмельницької області із заявою про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммандос".

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 03.03.2011 у справі № 2/5025/241/11 визначено грошові вимоги ініціюючого кредитора, введено процедуру розпорядження майном і призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Іващука В.А., інше.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 07.07.2011 у справі № 2/5025/241/11 припинено процедуру розпорядження майном боржника та визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Коммандос" банкрутом, інше.

В подальшому, Приватне підприємство "Русь-Інвест" звернулось до господарського суду Хмельницької області із заявою про визнання поточних грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммандос" у сумі 13 755 540 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011 у справі № 2/5025/241/11, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2011, відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "Русь-Інвест" про визнання поточних грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммандос".

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2012 у справі

№ 2/5025/241/11 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2011 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011 залишено без змін.

Приватне підприємство "Русь-Інвест" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2012 у справі № 2/5025/241/11, в якій просить зазначену постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статей 1, 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2010 у справі № 14/471-б, від 13.04.2011 у справі

№ 5020-5/329-10/332 та від 19.04.2011 у справі № 44/112-б.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце у разі, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше подібних предметів і підстав позову, обставин справи та за однакового матеріально-правового регулювання спірних відносин дійшов протилежних висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 16.02.2012 у справі № 2/5025/241/11, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про визнання поточних кредиторських вимог Приватного підприємства "Русь-Інвест" до боржника, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, вимоги Приватного підприємства "Русь-Інвест" до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, тому є конкурсними та мали бути заявлені у встановленому частиною першою статті 14 Закону про банкрутство порядку. Крім того, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що вимоги ПП "Русь-Інвест" у заявленому розмірі не підтверджені належними доказами у справі, в той час як за змістом статті 14 Закону про банкрутство кредитор, звертаючись із заявою про визнання його вимог, самостійно визначає розмір цих вимог та повинен підтвердити їх відповідними документами.

Водночас у постанові від 22.12.2010 у справі № 15/471-б, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції щодо відхилення кредиторських вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву (які були предметом апеляційного та касаційного перегляду), оскільки кредиторські вимоги в частині, яка складає вартість матеріальних цінностей, що мають бути повернуті за рішенням суду, не є грошовими, а тому не можуть бути визнані саме як конкурсні відповідно до норм статті 14 Закону про банкрутство та не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів боржника; кредиторські вимоги, що складають суму пені та штрафу, присудженої до стягнення з боржника за рішенням суду, не можуть бути заявлені Державним комітетом України з державного матеріального резерву до боржника, оскільки сума пені та штрафу була стягнута з боржника до Державного бюджету України, а не на користь кредитора; частина вимог була заявлена після спливу встановленого частиною першою статті 14 Закону про банкрутство тридцятиденного строку заявлення вимог до кредиторів.

Разом з тим, у постанові від 19.04.2011 у справі №44/112-б суд касаційної інстанції визнав правомірним висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови на стадії розпорядження майном у визнанні вимог фізичних осіб-кредиторів до боржника в порядку, передбаченому статтею 14 Закону про банкрутство, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що ці особи не мають грошових вимог до боржника, а свої майнові інтереси за інвестиційними договорами (на підставі яких заявлені кредиторські вимоги) вони можуть задовольнити в позовному провадженні.

З аналізу наведених постанов суду касаційної інстанції в частині, що стосуються доводів заявника, вбачається, що правові висновки, покладені в основу наведених постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Крім того, на постанову Вищого господарського суду України від 13.04.2011 у справі № 5020-5/329-10/332, якою рішення судів попередніх інстанцій скасовано в частині, що стосується доводів заявника (в частині розгляду грошових вимог), а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення питання по суті.

Враховуючи викладене, відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №2/5025/241/11 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Приватному підприємству "Русь-Інвест" у допуску справи № 2/5025/241/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Удовиченко

Судді Т.Добролюбова

С.Могил

О.Подоляк

В.Селіваненко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)