Категорія №10.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3829/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Широкої К.Ю.,
при секретарі судового засідання - Бондар Ю.М.,
представників сторін:
від позивача: Гамаза І.О.,
від відповідача: не прибув.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та ветеранів України до Приватного підприємства "Укрспеценергомонтаж" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
17 травня 2012 року позивач - Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів та ветеранів України звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Укрспеценергомонтаж" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в обґрунтування якого зазначив наступне.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII Підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця.
У відповідності зі ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. №875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
У порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві ПП "Укрспеценергомонтаж" у 2011 році замість 1 інваліда не працювало жодного.
Таким чином, на підприємстві 1 робоче місце, яке повинно бути призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 15 квітня 2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції на користь Державного бюджету у розмірі 6687,50 грн.
Дана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується документами, а саме: звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-III за 2011 рік від 24.02.2012 року, довідкою з центру зайнятості, а також відповідним розрахунком до позовної заяви. Розмір пені у сумі 37,52 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
Усього сума заборгованості підприємства перед бюджетом складає - 6725,02 грн.
На підставі вищевикладеного позивач просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету адміністративно-господарської санкції та пеню в розмірі 6725,02 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача у судове засідання не зявився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом надання заперечень проти позову у встановлений судом строк та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про визнання позовних вимог або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського Кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).
Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.
Право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII.
Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Згідно із ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. №875-Х11 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною 3 ст.18 вказаного закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств,організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці), установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Наразі поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", і розуміється як:
- робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;
- спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384 встановлено, що форма №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи, від 8 і більше осіб. Роботодавці, які мають відокремлені підрозділи або належать до числа господарських об'єднань, створених з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", заповнюють зведений звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів. Роботодавці, які мають відокремлені підрозділи, належать до числа роботодавців, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, чи господарських об'єднань, створених з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", разом зі звітом надають до відділення Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації документи, визначені Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, а також перелік підприємств, що входять до їх складу, за формою згідно з додатком.
Так, у порушення вимог діючого законодавства, на підприємстві ПП "Укрспеценергомонтаж" у 2011 році при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу в 8 (вісім) осіб, замість 1 (одного) інваліда не працювало жодного, що підтверджується звітом форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (а.с.7).
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.
Частиною 1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. №875-Х11 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Частина 4 ст. 20 зазначеного Закону передбачає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону.
Згідно із ч.5 ст.20 вказаного Закону, у разі несплати адміністративно-господарської санкції або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду із стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Розрахунком суми позову, проведеного на підставі звіту форми 10-ПІ №4595 від 01.03.2012 року за 2011 рік наданого ПП "Укрспеценергомонтаж" до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів встановлено, що сума адміністративно-господарських санкцій за нестворені відповідачем у 2011 році робочі місця для працевлаштування інвалідів складає 6687,50 грн. (а.с.6).
Оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарської санкції, то це є підставою для стягнення пені.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. №875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 37,52 грн.
Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 6687,50 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкцій у розмірі 37,52 грн. не сплатив, позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 05 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 09 червня 2011 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та ветеранів України до Приватного підприємства "Укрспеценергомонтаж" про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного підприємства "Укрспеценергомонтаж" на користь Державного бюджету України в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 6725,02 грн. (шість тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 02 копійки).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 09 червня 2012 року.
СуддяК.Ю. Широка