ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" червня 2008 р. | Справа № 8/89-1762 |
Господарський суд Тернопільської області у складі
судді Гирили І.М.
Розглянув матеріали справи:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари", вул. Луцька, 25, м. Нововолинськ Волинської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", вул. Привокзальна, 1, м. Бережани Тернопільської області
про стягнення заборгованості в сумі 54 500 грн.
За участю представників:
позивача: Никонюка В.В. –повіреного, довіреність № 159/06-08 від 06.06.2008р.
відповідача: Зелінського Л.Р. –юрисконсульта, довіреність
В судовому засіданні представникам позивача та відповідача роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового засідання не здійснюється.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари", вул. Луцька, 25, м. Нововолинськ Волинської області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", вул. Привокзальна, 1, м. Бережани Тернопільської області заборгованості в сумі 62 500 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору № 120 від 10 вересня 2007р. зобов’язання виконав не належним чином, зокрема в частині оплати вартості отриманого товару. Стверджує, що в період з 15.09.2007 р. по 19.11.2007 р. відповідачем отримано від позивача у власність гофропродукції на загальну суму 198 182, 82 грн., за яку він розрахувався частково в сумі 135 682,82 грн. і непогашеною залишається заборгованість в розмірі 62 500 грн. В підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, видаткові накладні, довіреності, акт звірки розрахунків, банківську виписку з особового рахунку та інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.
В судовому засіданні 12.06.2008р. позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до господарського суду із заявою за № 164/06-08 від 11.06.2008р. про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар в сумі 54 500 грн., обґрунтовуючи тим, що станом на день проведення судового засідання відповідачем по справі частково погашено заборгованість в сумі 8 000 грн.
Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд приймає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари", вул. Луцька, 25, м. Нововолинськ Волинської області про зменшення позивачем розміру позовних вимог, оскільки остання не суперечить чинному законодавству України, не порушує чиїх –небудь прав та охоронюваних законом інтересів.
Відтак, предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості в сумі 54 500 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.06.2008р. та у представленому суду відзиві на позов позовні вимоги (з урахуванням поданих позивачем уточнень суми боргу) визнає повністю.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
10 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари», надалі - Продавець, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Христина»(надалі - Покупець), з іншої сторони, був укладений договір поставки за № 120, за умовами якого, Продавець зобов’язується відповідно до умов цього Договору передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар: продукцію виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари», далі по тексту Договору Товар, визначений Специфікаціями, котрі є невід’ємними частинами цього Договору.
У відповідності до п. 1.2 розділу 1 даного Договору, найменування, кількість, якість та ціна одиниці товару, що включає вартість упаковки та маркування, а також ціна (вартість) кожної партії Товару вказуються у Специфікаціях на такий Товар.
П. 1.3 розділу 1 Договору визначено, що сума цього Договору орієнтовно складає 360 000 грн., в т.ч. 60 000 грн. ПДВ. Якщо загальна вартість фактично поставленого Товару, що прийнятий Покупцем, буде більшою ніж сума Договору, вказана у цьому пункті, то сумою цього Договору буде вважатися сума, що відповідає загальній вартості такого фактично поставленого Товару.
П. 3.1. розділу 3 Договору сторони передбачили, що оплата Товару здійснюється Покупцем за кожну поставлену партію протягом 15 календарних днів з моменту поставки Продавцем такої партії Товару Покупцю, на підставі даного Договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.
10 вересня 2007р. та 01 жовтня 2007р. сторонами по справі до договору № 120 від 10 вересня 2007р. були підписані Специфікації № 1 та, відповідно № 2.
08 жовтня 2007р. сторонами по справі був підписаний додаток № 1 до Договору № 120 від 10 вересня 2007 р., який є його невід’ємною частиною, згідно якого внесено зміни та доповнення в частині реквізитів та юридичних адрес сторін Договору; всі інші умови Договору залишились чинними та незмінними.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним и використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 120 від 10 вересня 2007р. ТОВ «Волинська фабрика гофротари »передало, а ТОВ «Христина», прийняло у власність
- згідно видаткової накладної № 15-09-2 від 15.09.2007р. товар на загальну суму 25915,75 грн., в т.ч. 4319,29 грн. ПДВ.
- згідно видаткової накладної № 21-09-3 від 21.09.2007р. товар на загальну суму 31374,67 грн., в т.ч. 5229,11 грн. ПДВ.
- згідно видаткової накладної № 26-09-2 від 26.09.2007р. товар на загальну суму 28299,13 грн., в т.ч. 4716,52 грн. ПДВ.
- згідно видаткової накладної № 19-10-3 від 19.10.2007р. товар на загальну суму 27210,90 грн., в т.ч. 4535,15 грн. ПДВ.
- згідно видаткової накладної № 26-10-1 від 26.10.2007р. товар на загальну суму 30633,10 грн., в т.ч. 5105,52 грн. ПДВ.
- згідно видаткової накладної № 12-11-4 від 12.11.2007р. товар на загальну суму 32286,40 грн., в т.ч. 5381,07 грн. ПДВ.
- згідно видаткової накладної № 19-11-6 від 19.11.2007р. товар на загальну суму 22462,87 грн., в т.ч. 3743,81 грн. ПДВ.
Таким чином, зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина»по оплаті отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»Товару за договором № 120 від 10 вересня 2007р. становить 198 182,82 грн.
Як стверджує позивач і дане не заперечується представником відповідача у представленому суду відзиві на позов, та підтверджується представленими представниками сторін документами, зокрема від представника позивача –банківськими виписками з особового рахунку та від представника відповідача –платіжними дорученнями (належним чином засвідчені копії знаходяться у матеріалах справи) оплата за отриманий згідно умов вищезазначеного договору товар проведена частково в сумі 143 682,82 грн., відтак непогашеною залишається заборгованість в сумі 54 500грн.
Про факт визнання заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 62 500 грн. (без урахування часткової сплати відповідачем заборгованості в сумі 8 000 грн. після звернення позивача до суду з даним позовом) свідчить і долучений до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами по справі станом на 18.04.2008р., який підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.
За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Христина»взяті на себе договором поставки № 120 від 10.09.2007р. зобов’язання щодо оплати за отриманий у Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»товар виконало не належним чином, чим допустило заборгованість в сумі 54 500 грн., яку і просить позивач стягнути в судовому порядку.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 54 500 грн. за неналежне невиконання останнім своїх зобов’язань за договором поставки № 120 від 10.09.2007р. обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 625 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача. Окрім того, судом встановлено, що позивачем по справі при зверненні до суду з даним позовом суму державного мита замість 625 грн. (1 % від ціни позову) сплачено 780 грн., відтак зайво сплачена сума державного мита в розмірі 155 грн. підлягає поверненню на підставі п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 р. № 7-93 .
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", вул. Привокзальна, 1, м. Бережани Тернопільської області, ідентифікаційний код 14049168 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари", вул. Луцька, 25, м. Нововолинськ Волинської області, ідентифікаційний код 33211353, 54 500 (п’ятдесят чотири тисячі п’ятсот) грн. боргу; 625 (шістсот двадцять п’ять) грн. в повернення сплаченого позивачем державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари", вул. Луцька, 25, м. Нововолинськ Волинської області, ідентифікаційний код 33211353 видати Довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 155 грн.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –17 червня 2008 р.), через місцевий господарський суд.
Суддя І.М. Гирила