УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/1189/2012Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Рошка М. В.

"07" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіРошка М.В.,

СуддівОнищенко Т.С., Хмарук Н.С.,

При секретаріПостіковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства «Алуштинське лісове господарство» до ОСОБА_6, треті особи - Ізобільненська сільська рада м.Алушти АР Крим, відділ Держкомзему у м. Алушта, Садівниче товариство «Ветеран 3» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення самочинного будівництва, приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Алуштинське лісове господарство» на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до відповідачки про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення самочинного будівництва, приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 04.12.2009 року Ізобільненська сільська рада м. Алушти АР Крим прийняла рішення № 68\59, відповідно до якого відповідачці надано право узгодити можливість зібрання матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,1200 га за рахунок земель Ізобільненської сільської ради за межами границь населених пунктів, в районі вул. Судацької , земельний масив СТ «Ветеран-3», ділянка № 79 .

Відповідачка не узгодила місце розташування земельної ділянки, самовільно зайняла земельну ділянку розміром 0,35 га в кварталі 83 виділу 22 Алуштинського лісництва, чим порушила вимоги ст.ст.5,17 Лісового Кодексу України, ст..ст. 125,126 Земельного Кодексу України. На самовільно зайнятій земельній ділянці самочинно збудувала, будинок та огорожу, які підлягають знесенню в порядку ст. 376 ЦК України.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в який ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки та представника СТ «Ветеран», перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що будівля, яка побудована відповідачкою є самочинною та побудована на земельній ділянці, належній позивачеві та не має правових підстав для задоволення вимог позивача про захист порушеного права способом, передбаченим статтею 376 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, які вирішено згідно з законом та відхиляє доводи апеляційної скарги виходячи з такого.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Ізобільненської ради від 04.12.2009 року за номером 68/59 ОСОБА_6 надано дозвіл на виготовлення висновків про можливість узгодження місцерозташування земельної ділянки для ведення садівництва за рахунок земель Ізобільненської сільської ради, що розташована за межами населеного пункту, в районі СТ «Ветеран -3» по вул. Судацькій м. Алушта, ділянка № 79 ( а.с.16).

Відповідачка є членом СТ «Ветеран-3» на підставі рішення правління від 16.03.2007 року, та за нею закріплено земельну ділянку № 79 розміром 0,12 га( а.с.31).

На зазначеній земельній ділянці відповідачка побудувала садовий будинок, який рішенням виконавчого комітету Ізобільненської сільської ради від 21.01.2010 року був прийнятий у експлуатацію та присвоїв адресу: АДРЕСА_1 та рішенням виконавчого комітету Ізобільненської сільської ради № 79\11 від 21.05.2010 року оформлено право власності на зазначений будинок за відповідачкою ( а.с.32).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_6 є власником садового будинку загальною площею 50.8 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 (а.с.37).

Згідно зі статтею 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самовільним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу або належним чином затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. При цьому, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює самовільне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає зносу особою, яка здійснила (здійснює) самовільне будівництво або за його рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка побудувала садовий будинок на земельній ділянці, яка була їй відведена та отримала дозвіл на будівництво (а.с.16), побудований садовий будинок введений у експлуатацію та за відповідачкою зареєстровано право власності у встановленому законом порядку, таким чином виходячи з наступного не можливо вважати спірний будиночок як самочинне будівництво.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідачка самовільно зайняла земельну ділянку розміром 0,35 га в кварталі 83 виділу 22 Алуштинського лісництва, чим порушила вимоги ст.ст.5,17 Лісового Кодексу України, ст..ст. 125,126 Земельного Кодексу України виходячи з наступного.

Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК України покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у якості доказів посилався на акт про самозахват земельної ділянки від 12.08.2010 року, складений працівниками Алуштинського лісництва ( а.с.10), план схему ( а.с.11) та викопіровку із планшета № 17 (а.с.13-14), акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.02.2011 року ( а.с. 63-64), відповідно до зазначеного акту між позивачем та Ізобільненською сільською радою існує спір щодо спірної земельної ділянки, позивач вважає, що Ізобільненська сільська рада не має права розпоряджатися спірною земельною ділянкою тому, що вона не входить до земель які належать до меж населеного пункту.

На цей час рішення Ізобільненської сільської ради про надання земельної ділянки, про введення будинку до експлуатації та визнання права власності за відповідачкою мають законну силу та не скасовані, також не вирішено питання між позивачем та Ізобільненською сільською радою щодо спірної земельної ділянки, про що зазначає саме позивач у акті перевірки від 22.02.2011 року, а тому вважати що позивачем надані доказі у підтвердження позовних вимог не можливо.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування або зміни судового рішення.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Алуштинське лісове господарство» відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Рошка М.В. Онищенко Т.С. Хмарук Н.С.