ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
ГоловуючогоЦуркана М.І.
Суддів:Гуріна М.І.
Загороднього А.Ф.
Кобилянського М.Г
Співака В.І.
при секретарі судового засідання Міненко І.М.,
з участю представників: позивача – Солтиса Т.П.; відповідача – Гейшева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Західенерго» (ВАТ) до Державної податкової інспекції у м. Львові (ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
у с т а н о в и л а :
У березні 2004 року ВАТ «Західенерго» звернулось в суд з позовом до ДПІ у м. Львові про визнання недійсними податкових повідомлень–рішень від 15 грудня 2003 року за №№ 0001791930/0/22092, 0000602630/0/22093, 0001801930/0/22094, якими товариству визначено штрафи відповідно в сумах: 3 092 294,60 грн.; 3 092 294,60 грн.; 247 787,00 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання.
_______________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 2-719/06
Головуючий у першій інстанції Поліщук В.Ю.
Доповідач Цуркан М.І.
Зазначали, що оскаржувані податкові повідомлення–рішення були прийняті на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Посилаючись на порушення податковим органом встановленого порядку розрахунку штрафних санкцій передбаченого п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на те, що в податкових повідомлення за №№0001791930/0/22092, №0000602630/0/22093йдеться про нарахування штрафу за одну і ту ж суму узгодженого податкового зобов”язання, але за різні терміни затримки - позивач просив визнати згадані рішення недійсними.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22 березня 2005 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08 червня 2005 року позов задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення від 15 грудня 2004 року за № 0001791930/0/22092 та №0000602630/0/22093 визнані недійсними. У визнанні недійсним податкового повідомлення - рішення від 15 грудня 2004 року за №0001801930/0/22094 відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Львові, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення в частині задоволених вимог скасувати, а в позові відмовити.
В решті судові рішення не оскаржені.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №№ 0001791930/0/22092 та №0000602630/0/22093 від 15 грудня 2004 року про нарахування, відповідно, по 3 092 294, 60 грн. штрафу прийняті на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України ”Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення Товариством термінів сплати розстроченого податкового боргу.
Також встановлено, що між позивачем та відповідачем 20 лютого 2001 року укладено кредитну угоду №2 про розстрочення Товариству податкового боргу в сумі 34 996 732 грн., з них 30 922 946 грн. боргу з податку на додану вартість. Умовами угоди передбачалась сплата позивачем боргу з податку на
додану вартість у сумі 15 461 473 грн. у строк до 19.04.2001 року.
У зазначений строк позивач передбаченою угодою суму боргу не погасив, а новою кредитною угодою №4 від 21.05.2001 року податковий борг із сплати ПДВ на суму 33 058 734 грн. розстрочений.
При укладенні першої угоди відповідач діяв в межах повноважень передбачених п.9 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і керувався Порядком надання органами державної податкової служби відстрочок і розстрочок сплати податків, інших платежів, затверджених наказом ДПА України №172 від 8.04.1998 р., зареєстрованих Міністерством юстиції України 23.04.1998р. за №259/2699.
Оскільки на час укладення угоди чинним законодавством не передбачалась можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати розстрочених сум податкового боргу, не вбачається така санкція і зі змісту п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України ”Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якщо строк визначений угодою, а не цим Законом, то суди дійшли правильного висновку про недійсність оскаржених податкових рішень.
За наведених обставин доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального права є непереконливими і до уваги касаційним судом не приймаються.
За правилами ч.1 ст.224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення , а рішення - без змін.
Керуючись наведеним, ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові залишити без задоволення , а рішення господарського суду Львівської області від 22 березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08 червня 2005 року, в оскаржених межах, без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.
Головуючий М.І.Цуркан
Судді: М.І.Гурін
М.Г. Кобилянський
В.І.Співак
А.Ф.Загородній