АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «29 »травня 2012р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Дембіцька О. О.

суддів Марчака В.Я., Попова Г.Г.

секретаря Гладія О.М.

за участю прокурора Хоміцької Т.Б.

адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Шевченківського району м. Чернівців Кукурудзяк В.С. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 березня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_3, українець, громадянин України, студент ЧТЕІ КНТУ, не одружений,працюючий барменом у барі "Дует", раніше не судимий,

- визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України та йому призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2-х років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням із дворічним іспитовим строком та покладені обов"язки,передбачені ст.76 КК України.

Запобіжний захід залишений у виді підписки про невиїзд. Зараховано в строк відбування покарання термін утримання ОСОБА_3 під вартою з 24 липня по 03 серпня 2011 року.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Піцунда, Абхазія, мешканець АДРЕСА_4, громадянин Російської Федерації, із середньою освітою, не одружений, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючий, раніше не судимий,

Справа №2490/11-278/2012р. Головуючий у І інстанції:

Смотрицький В.Г.

Категорія: ст.ст.185 ч.3, 396 ч.1 КК України

Доповідач: Дембіцька О.О.

- визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України та призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1-го року 6-ти місяців позбавлення волі. Запобіжний захід залишений у виді взяття під варту. Строк відбування покарання обчислено з 24 липня 2011 року.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець та мешканець АДРЕСА_5, без постійного місця проживання на території України, громадянин Вірменії, не одружений, із середньою освітою, не працюючий, раніше судимий 21.06.2010 році Московським районним судом м. Харкова за ст. 185 ч. 3, 69 КК України на 1 рік 2 місяці позбавлення волі,звільнився 28.07.2010 року по відбуттю строку покарання,

- визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 396 ч.1 КК України і йому призначене покарання у виді 1-го року 6-ти місяців обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 залишено у виді взяття під варту, зараховано в строк відбування покарання період тримання його під вартою з 24 липня 2011 року по 22 березня 2012 року .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 48241 грн.

Згідно вироку, ОСОБА_3 засуджений за те,що 03 червня 2011 в період часу з 10 до 11 години,попередньо домовившись із особою,матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та яка прибула у м.Чернівці з метою здійснення крадіжки, прибули до будинку по АДРЕСА_1, де ОСОБА_3 показав йому заздалегідь підібрану ним квартиру №12, з якої вони повинні здійснити крадіжку.

Після цього, ОСОБА_3 у відповідності до визначеної йому ролі в вчиненні злочину, залишився на вулиці неподалік даного будинку і спостерігав за навколишньою обстановкою.Особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, зайшла в під'їзд будинку, де з допомогою заздалегідь підготовлених інструментів, пошкодила врізний замок вхідних дверей, проникла в квартиру АДРЕСА_1 і таємно викрала майно, що належало ОСОБА_10: прикраси із золота на суму 43056,9грн, гроші в сумі 600 доларів США, що становить 4784,1 грн. (по курсу НБУ станом на 03.06.2011 року по курсу 797,35 грн. за 100 дол. США) і 800 гривень,а всього заволоділи майном потерпілої на загальну суму 48641 грн.

Далі особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, разом з ОСОБА_3.з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В подальшому, 29.06.2011 року приблизно о 09 годині ОСОБА_3, за попередньою домовленістю на залізничному вокзалі в м. Чернівці зустрів особу, матеріали справи відносно якого виділені в окреме провадження і ОСОБА_4, які прибули з м. Києва з метою вчинення крадіжки. . Після цього, згідно своєї ролі ОСОБА_3 відвіз особу, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, до будинку по АДРЕСА_2 і показав розміщення попередньо підібраної ним квартири № 52, з якої останні повинні були здійснити крадіжку.

Далі особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження і ОСОБА_4зайшли в під'їзд вказаного будинку, оглянули двері квартири № 52 і разом з ОСОБА_3 пішли на ринок по вул. Дубінській в м. Чернівці, де придбали необхідні для пошкодження замка і дверей інструменти.

В подальшому, в цей же день, в період часу з 13 до 14 години ОСОБА_3, особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, і ОСОБА_4 із придбаними інструментами, прибули до будинку АДРЕСА_2. Розподіливши між собою ролі у здійсненні злочину, а саме - ОСОБА_3 залишився на вулиці біля вказаного будинку, спостерігав за обстановкою і перехожими людьми, Єфремов залишився біля входу у під'їзд до вказаного будинку, спостерігаючи також за перехожими людьми, а особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, в свою чергу за допомогою заздалегідь придбаних інструментів, пошкодила замок і двері, проникла в квартиру АДРЕСА_2, звідки таємно викрала належне ОСОБА_11 майно:вироби із золота на суму 56 000грн,кошти-200 гривень та 30 євро,що кладає 340,20грн та ноутбук "COMPAQ", вартістю 6000 грн.,а всього заволоділи майном потерпілої на загальну суму 62 540,20 грн.

Після цього, особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В свою чергу, ОСОБА_7 в період часу з 29.06.2011 року по 24.07.2011 року дізнався від ОСОБА_4 про вчинення останнім у м.Чернівці крадіжки золотих виробів, поєднаної з проникненням житло.Не будучи членом сім'ї ОСОБА_4 та його близьким родичем, в правоохоронні органи про вчинення злочину не повідомив, чим вчинив заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину.

На вказаний вирок старший помічник прокурора Шевченківського району м. Чернівців Кукурудзяк В.С. подала апеляцію,у якій, не заперечуючи кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3 та доведеності його вини, порушує питання про скасування вироку в частині призначення покарання та постановлення нового.Вважає,що районний суд без достатніх на те підстав застосував при призначенні покарання ОСОБА_3 вимоги ст.75 КК України,не у достатній мірі врахувавши обставини справи та тяжкість вчиненого злочину.Крім того,посилається на те,що районним судом не була вирішена у вироку доля речових доказів та не стягнуті судові витрати.

На вирок районного суду відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 апеляції не надходили.

Заслухавши доповідь судді,позицію прокурора, який підтримав апеляцію,думку засудженого ОСОБА_3 та його захисника,які просили вирок суду залишити без змін,провівши часткове судове слідство,перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню,виходячи із наступного.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину,передбаченого ст.185 ч.3 КК України-таємному викраденні чужого майна,вчиненому за попередньою змовою групою осіб,із проникненням у житло за обставин,викладених у вироку, доведена дослідженими судом першої інстанції доказами,яким дана вірна юридична оцінка та не оспорюється у апеляції.

Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання,враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину,особу винного,обставини,що пом"якшують та обтяжують покарання.При цьому призначене покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Судова колегія вважає,що таких вимог закону суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 дотримався у повній мірі.

Обґрунтовуючи вирок в частині призначення покарання,суд першої інстанції врахував як такі,що пом"якшують покарання,наступні обставини-визнання ОСОБА_3 своєї вини у повному об"ємі,відсутність судимостей,часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілим.Також судом враховано,що засуджений є особою молодого віку,позитивно характеризується за місцем проживання,навчається у вузі.

На підставі викладеного районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення покарання із застосуванням вимог ст.69 КК України нижче від найнижчої межі ,передбаченої санкцією ч.3 ст.185 КК України,оскільки такі обставини у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого.

Апелянт із такими висновками суду першої інстанції також погодився та апеляційних вимог у цій частині не заявляв.

Роз"яснення,що містяться у п.п.2,3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року(із наступними змінами) "Про практику призначення судами кримінального покарання",орієнтують суд на призначення менш суворого покарання особам,які вперше вчинили злочини,щиро розкаялись у вчиненому,активно сприяли розкриттю злочину.При цьому належить врахувати поведінку особи до вчинення злочину у побуті,за місцем роботи чи навчання,склад сім"ї,матеріальне становище,тощо.

Мотивуючи можливість застосування вимог ст.75,76 КК України,районний суд обгрунтовано вказав та фактично врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину,щире каяття у скоєному,а також роль засудженого,яка фактично є другорядною,про що свідчить,зокрема, і розмір отриманої ним частки,яка є незначною порівняно із вартістю викраденого майна.Судом враховано,крім цього,ту обставину,що потерпілі не наполягали на позбавленні ОСОБА_3 волі.

Із показань засудженого у апеляційному суді та довідки про склад сім"ї встановлено,що останній проживає разом із матір"ю,неповнолітнім братом-школярем,бабусею 1947 року народження та прабабусею 87-річного віку(а.с.207 т.2).Як показав ОСОБА_3,злочин був ним вчинений внаслідок збігу важких сімейних та матеріальних обставин,з метою допомогти матері утримувати сім"ю,оскільки він є студентом вузу денної форми навчання,батьки розлучені(т.2 а.с.209)та батько матеріальної допомоги не надає.На даний час засуджений влаштувався на роботу з метою за рахунок отриманого заробітку відшкодовувати матеріальну шкоду потерпілим.

До вчинення злочину будь-яких нарікань щодо поведінки засудженого за місцем проживання(а.с.206 т.2) та навчання(а.с.205)не було,натомість мали місце заохочення за досягнення(а.с.211-217).

Обставин,які б обтяжували покарання ОСОБА_3,у справі не встановлено.

У відповідності з п.4 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України,якщо якась із обставин,наведених ,зокрема, у ч.1ст.67 КК України,передбачена у статті Особливої частини цього Кодексу як кваліфікуюча ознака злочину,суд при призначенні покарання не може ще раз враховувати її як обтяжуючу покарання.

Оскільки вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою є кваліфікуючою ознакою складу злочину,передбаченого ч.3 ст.185 КК України,за якою ОСОБА_3 визнаний винуватим,посилання апелянта на неврахування судом цієї обставини як такої,що обтяжує покарання,є необгрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає,що висновок районного суду про наявність підстав для застосування вимог ст.75,76 КК України і звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням є правильним,відповідає вимогам закону,тому підстав для скасування чи зміни вироку,а відтак-для задоволення поданої апеляції колегія не вбачає.

Оскільки районним судом при постановленні вироку не вирішене питання щодо речових доказів та судових витрат,судова колегія вважає за необхідне рекомендувати суду першої інстанції усунути такий недолік у порядку,передбаченому ст.ст.409-411 КПК України.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України,судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію помічника прокурора Шевченківського району м. Чернівців Кукурудзяк В.С. залишити без задоволення,а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 березня 2012 року відносно ОСОБА_3-без змін.

Рекомендувати районному суду вирішити питання щодо речових доказів та судових витрат у порядку ст.ст.409-411 КПК України.

Головуючий О.О.Дембіцька

Судді В.Я.Марчак

Г.Г.Попов