К/С № 5-66/05
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого суддіПилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників
позивача:Цівінського А.В., Квіцинської М.В., Ібрагімова Р.Н.
відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 р.
у справі № 2-15/128-2005
за позовом Підприємства "Т.С.П."
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання недійсними повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач подав позов про визнання недійсними повідомлень-рішень від 30.09.2004 р. № 0004342301/3 та № 0015502301/0.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2005 р. у позові відмолено.
Рішення мотивовано тим, що податковою інспекцією правомірно застосовані штрафні санкції до позивача та нараховано пеню за порушення порядку декларування валютних цінностей, які перебувають за межами України, оскільки останнім були порушені строки, передбачені ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"; індивідуальні ліцензії Національного банку України, передбачені вказаною нормою закону, у позивача відсутні.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 р. вказане рішення скасовано. Визнано недійсними повідомлення-рішення від 30.09.2004 р. № 0004342301/3 та № 0015502301/0. Стягнуто з відповідача на користь позивача 203,00 грн., у тому числі 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нерезидент належним чином виконав свої обов’язки за контрактом № 1 від 12.01.2001 р., право власності до позивача перейшло з моменту перетину товаром державного кордону України. Таким чином, відповідач та місцевий господарський суд дійшли помилкових висновків про порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю.
Податкова інспекція подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що до позивача не перейшло право власності на спірний імпортний товар. Відмітки на інвойсах "Під митним контролем" не підтверджують факту надходження товару на митну територію України, оскільки перетин географічних кордонів України не є перетином митної території України. Вказаний факт може підтверджуватися лише належним чином оформленою вантажно-митною декларацією (далі у тексті ВМД).
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, про причини не повідомив. Враховуючи викладене та виходячи із вимог ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається без участі представника вказаної особи.
Представники позивача в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції – без змін, як законну та обґрунтовану.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
12.03.2004 р. податковою інспекцією проведена комплексна документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2000 р. по 30.09.2003 р.
В акті перевірки відповідач вказує на порушення платником податків вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", про що складено акт № 216/23-8/30221809 від 12.03.2004 р. Зазначає про ненадходження імпортної частини зовнішньоекономічного контракту у встановлені строки на митну територію України та недекларування валютних цінностей, що знаходяться за межами митної території України у встановленому порядку та строки. Станом на 30.09.2003 р. встановлена дебіторська заборгованість нерезидента в сумі 76724 дол. США, яка виникла по зовнішньоекономічному контракту № 1 від 12.01.2001 р., укладеному позивачем з турецькою фірмою "CosmosPazarlamaVeDisTikaretLTD.STI". Позивачем на адресу нерезидента було перераховано 89100 дол. США у період з 19.01.2001 р. по 23.02.2001 р. Вартість контракту становить 400000 дол. США. Відповідно до додаткової угоди від 19.01.2001 р. б/н до контракту № 1 від 12.01.2001 р. предметом контракту є зрізи живих квітів і черешки квітів. Від нерезидента отримано товару на суму 12376 дол. США у відповідності з ВМД № 60002/1/000192 від 12.02.2001 р. На суму 76724 дол. США при документальній перевірці документи-вантажні митні декларації з відповідною відміткою Кримської регіональної митниці про здійснення митного оформлення вантажу, підприємством надані не були.
В результаті, податковою інспекцією прийняті повідомлення-рішення від 30.09.2004 р. № 0004342301/3, яким визначено позивачу штрафні (фінансові) санкції та пеня в сумі 1 090 700,81 грн., та повідомлення-рішення № 0015502301/0, яким визначено штрафні (фінансові) санкції та пеню в сумі 4 284 грн.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем нарахована пеня в розмірі 1081435,81 грн. у зв’язку з тим, що по інвойсу № 89 від 23.02.2001 р. на суму 71910,00 доларів США не оформлена ВМД № 6005/1/000088 (без штампів митних органів про взяття під митний контроль і пропуск на митну територію України), по інвойсу № 121 від 22.03.2001 р. на суму 40000,00 дол. США ВМД ІМ-П (попередня) № 60002/1/000501від 28.03.2001 р. відповідно до якої під митним контролем перебуває імпортний товар на загальну суму 40000,00 дол. США, тобто імпортний товар належним чином не оформлений, валютні цінності по вказаним інвойсам, як такі, що перебувають за межами України, не декларувалися.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з доводами відповідача про правомірність застосування штрафних санкцій та пені, знаходить правильною позицію суду апеляційної інстанції про відсутність з боку позивача встановлених відповідачем порушень та про безпідставність застосування, передбаченої ст. 4 Закону Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР та ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 відповідальності.
Згідно із ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.
Враховуючи вищевикладені положення законодавства, імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України.
Фактичний перетин митного кордону України відбувся 28.02.2001 р. та 28.03.2001 р., що підтверджують відбитки календарного штампу "Під митним контролем" на інвойсах № 89 від 23.02.2001 р. на суму 71910 дол. США та № 121 від 22.03.2001 р. на суму 40000 дол. США, отже, позивачем не порушувалися вимоги ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо обов’язку отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" щодо обов'язку задекларувати у Національному банку України валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією відповідача та суду першої інстанції стосовно того, що перетин товаром кордону України не вважається перетином митного кордону України. При цьому також враховує, що стаття 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" не пов’язує момент надходження в Україну імпортного товару з датою оформлення ВМД.
За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанцій стосовно неправомірності прийнятого митницею рішення узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.
Викладеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Відповідно, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 р. – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 04.08.2006 р.