К/С № 5-165/05
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого суддіПилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2005 р.
у справі № 34/113а
за позовом Закритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд"
до Державної податкової інспекції у місті Маріуполі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.07.2005 р. позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000031730/0 від 24.02.2005 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з ДПІ у м. Маріуполі на користь позивача судові витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
Рішення мотивовано тим, що порушення строку надання розрахунків суми податку за транспортні засоби не тягне за собою відповідальності, передбаченої п.п. 17.1.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від , оскільки вказаний розрахунок не є податковою декларацією у розумінні п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2005 р. вказане рішення скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розрахунок суми податку, який згідно із вимогами ст. 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 р. № 1963-ХІІ подається юридичними особами у разі придбання транспортних засобів протягом року, є податковою декларацією у розумінні п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181, оскільки він визначає податкові зобов’язання з податку з власників транспортних засобів.
Позивач подав касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, судові витрати покласти на відповідача. Посилається на те, що постанова апеляційного господарського суду від 22.09.2005 р. суперечить п. 1.11 ст. 1, п.п. 4.1.4. ст. 4, п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи викладене та виходячи із приписів ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається без участі представників сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
В результаті комплексної планової перевірки податковою інспекцією було встановлено порушення ст. 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів", яке полягало у несвоєчасному поданні позивачем розрахунків за придбані протягом 2003 та 2004 років транспортні засоби, за що податковим повідомленням-рішення № 0000031730/0 від 24.02.2005 р. застосовано до позивача на підставі п.п. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. (далі у тексті Закон № 2181-ІІІ) штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 16.07.99 р. № 986-XIV, від 21.12.2000 р. № 2181-III) у порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Частиною 2 ст. 5 закону визначено, що за придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу. За транспортні засоби, зняті протягом року з обліку, податок не повертається.
За змістом п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Таким чином, законодавець ототожнює поняття податкової декларації та розрахунку, застосовуючи єдине поняття "податкова декларація", під яким розуміє документ, що подається платником податків до контролюючого органу у відповідності із вимогами законодавства на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Так, спеціальним законом, який визначає порядок нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (Законом України від 18 лютого 1997 року № 75/97-ВР викладено в новій редакції із подальшими змінами та доповненнями). А тому, при обчисленні та сплаті податку з власників транспортних засобів перш за все необхідно керуватися саме приписами цього закону, враховуючи при цьому вимоги Закону № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування, що установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи позивача стосовно того, що розрахунок суми податку не є податковою декларацією у розумінні Закону № 2181-ІІІ, які останній обґрунтовує тим, що податок з власників транспортних засобів нараховується і сплачується перед складанням та поданням такого розрахунку, а згідно із вимогами п.п. 1.11. ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податок нараховується та/або сплачується на підставі податкової декларації (розрахунку).
За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції стосовно правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону " 2181-ІІІ, за порушення строку подання розрахунку (податкової декларації) податку з власників транспортних засобів узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2005 р. – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 09.10.2006 р.